Рішення № 21706539, 20.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" лютого 2012 р.Справа № 6/5007/3/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 23.08.11р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт (м.Житомир)

до Малого приватного підприємства "Укртранссервіс" (м. Коростень Житомирська область)

про стягнення 14 457,96 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14457,96грн. за неналежне виконання договору №4054 від 23.02.2007р., з яких: 12658,79грн. - основний борг, 1265,88грн. - штраф, 446,81грн. - пеня, 86,48грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Повідомив про часткову сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 1900,01грн., на підтвердження чого надав копію банківської виписки від 13.02.2012р. Згідно уточненого розрахунку суми боргу та довідки позивача від 20.02.2012р. заборгованість МПП "Укртранссервіс" на день розгляду справи становить 12557,95грн., з яких: 10758,78грн. - основний борг, 446,81грн. - пеня, 1265,88грн. - 10% штраф, 86,48грн. - 3% річних(а.с.53).

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях. Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 05.01.2012р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та в Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи: 11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Шатрищанська, 92), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Слід зазначити, що копія ухвали про відкладення розгляду справи від 26.01.2012р., яку направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення на адресу:11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Шатрищанська, 92, повернулася з відміткою пошти "за зазначеною адресою не зареєстрований".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (постачальник/позивач) та Малим приватним підприємством "Укртранссервіс" (покупець/відповідач) було укладено договір №4054 (а.с.7), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти товар та оплатити його, в термін, зазначений у договорі або в рахунку-фактурі чи видатковій накладній, які є невід'ємною частиною цього договору.

Предметом поставки є товари, зазначені в рахунку-фактурі, накладній (п.1.2 договору).

Сума дійсного договору представляє собою суму усіх накладних, по яких поставляється товар покупцю в термін дії цього договору (п.1.5 договору).

Обсяг, ціна та асортимент товару, що постачатиметься, зазначаються у документах, передбачених в п.1.2 договору).

Ціни на товар встановлюються договірні (п.3.1 договору).

Покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше семи днів з часу прийомки товару (п.3.3 договору).

За даними позивача, відповідач свої зобов'язання за договором поставки товару №4054 від 23.02.2007р. щодо своєчасної його оплати не виконав, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 12658,79грн.

Разом з тим, відповідач після пред'явлення позову до суду сплатив основну суму боргу в розмірі 1900,01грн., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 10758,78грн., що підтверджується довідкою ТОВ ТК "Полісся-Продукт" від 20.02.2012р.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1265,88грн. - штрафу, 446,81грн. - пені та 86,48грн. - 3% річних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 10758,78грн.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, пені та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 договору від 23.02.2007р. сторони погодили, що у випадку несвоєчасного (неповного) розрахунку за товар, згідно накладних, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені за кожен день прострочки платежу, розмір якої не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

У разі несвоєчасного погашення боргу покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості за весь час її прострочки (п.6.4 договору).

Згідно з обґрунтованим розрахунком позивача сума пені складає 446,81грн., сума 10% штрафу - 1265,88грн. Поданий позивачем розрахунок пені та штрафу відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних господарський суд враховує, що нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 86,48грн. відповідає вимогам чинного законодавства. (а.с.8).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Зважаючи на викладене, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10758,78грн., пені в сумі 446,81грн., 1265,88грн. - штрафу та 3% річних в сумі 86,48грн. В частині стягнення 1900,01грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в зв'язку зі сплатою.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Укртранссервіс" (11500,Житомирська область, м.Коростень, вул.Шатрищанська, 92, код 30014617)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (10001, м.Житомир, вул.Кооперативна, 12, код 32265298) - 12557,95грн. заболргованості, з яких: 10758,78грн. - основний борг, 446,81грн. - пеня, 1265,88грн. - 10% штраф, 86,48грн. - 3% річних, а також 1609,50грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24 лютого 2012 року.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)