Рішення № 21706532, 20.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" лютого 2012 р.Справа № 6/5007/12/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 04.01.12р.;

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність від 17.02.12р.

Розглянув справу за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення (м.Коростень Житомирська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Коростень Житомирська область)

про стягнення 25550,58 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 25550,58грн. за неналежне виконання договорів №261 від 09.08.2006р. та №261/1 від 01.08.2008р. про постачання теплової енергії, з яких: 11614,14грн. - основний борг, 11614,14грн. - пеня, 640,36грн. - 3% річних, 1681,95грн. - інфляційні. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав акт звірки розрахунків станом на 17.02.12р., підписаний представниками обох сторін (а.с.32).

Представник відповідача в засіданні суду основний борг визнав частково в сумі 5702,58грн. з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву (а.с.33). Надав докази часткової сплати боргу в загальній сумі 5445,00грн., зокрема зазначив, що відповідачем 20.01.12р. сплачено 1445,00грн., 02.02.12р. - 1000,00грн., 17.02.12р. - 3000,00грн. (а.с.34).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством теплозабезпечення (теплопостачальне підприємство (ТП)/позивач) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (споживач/відповідач) було укладено договори про постачання теплової енергії №261 від 09.08.06р. та №261/1 від 01.08.08р. (а.с.7-10), за умовами яких теплопостачальне підприємство зобов'язується постачати теплову енергію в гарячій воді на протязі опалювального періоду, погодженого з місцевими органами виконавчої влади споживачу з метою опалення будівель, які мають наступні характеристики і знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 до кордону розподілу, а споживач зобов'язується сплачувати за використану теплову енергію за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.21 вищезазначених договорів всі розрахунки по цих договорах проводяться через банківські установи до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день пред'явлення позову, згідно розрахунку позивача, утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги за постачання гарячої води в сумі 11614,14грн. за період з вересня 2008року по грудень 2011 року.

Разом з тим, відповідачем в судовому засіданні надані докази на підтвердження часткової сплати основного боргу в сумі 5445,00грн., а саме, квитанції до прибуткових касових ордерів від 20.01.2012р. на суму 1445,00грн., від 02.02.12р. на 1000,00грн., від 17.02.12р. на суму 3000,00грн. (а.с.34). Часткова сплата відповідачем суми основного боргу позивачем не заперечувалась.

На підтвердження наданих послуг позивачем надані договора на постачання теплової енергії, квитанції про оплату послуг та акт звірки розрахунків станом на 17.02.2012р.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6169,14грн. правомірні та підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення 4000,00грн. основного боргу слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки її було погашено відповідачем після звернення позивача до суду. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1445,00грн. суд відмовляє, оскільки дана сума сплачена відповідачем до пред'явлення позову.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 11614,14грн. - пені, 640,36грн. - 3% річних та 1681,95грн. - інфляційних.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня є одними з видів штрафних санкцій, яка визнається як господарська санкція у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Споживач несе матеріальну відповідальність перед ТП у випадку несплати вартості використаної теплової енергії до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені, передбаченої Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій (п.25.1 договорів).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.99р. встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 11614,14грн. (а.с.13).

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вона нарахована обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних нарахувань та 3% річних становить 1681,95грн. та 640,36грн. відповідно.

Розрахунки обґрунтовані, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги щодо підстав та предмету не спростував, позов в частині стягнення суми основного боргу визнав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 6169,14грн. - основного боргу, 11614,14грн. - пені, 1681,95грн. - інфляційних та 640,36грн. - 3% річних обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення 4000,00грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки її було погашено відповідачем після звернення позивача до суду. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1445,00грн. суд відмовляє, оскільки дана сума сплачена відповідачем до пред'явлення позову.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1)

- на користь Комунального підприємства теплозабезпечення (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Кірова, 8а, код 31871157) - 20105,59грн., з яких: 6169,14грн. - основний борг, 1681,95грн. - інфляційні, 640,36грн. - 3% річних, 11614,14грн. - пені, а також 1518,40грн. сплаченого судового збору.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 4000,00грн. провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24 лютого 2012 року.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу