Ухвала суду № 21706216, 29.02.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" лютого 2012 р. Справа № 5004/978/11 За заявою Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м.Луцьк

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

по справі № 5004/978/11

за позовом Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м.Луцьк

про стягнення 10 722 687 грн .89 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від заявника: ОСОБА_1., довіреність від 16.02.2010 року №724-19

від стягувача: ОСОБА_2., довіреність від 24.06.2009 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України

розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки учасників судового процесу.

Суть спору: заявник публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернувся в господарський суд Волинської області із заявою про визнання таким, що не підлягає до виконання, наказу господарського суду Волинської області від 10.01.2012 року у справі №5004/978/11.

Заява обгрунтована посиланням на ч. 4 ст. 117 ГПК України. Підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник зазначає те, що, на його думку, обовязок банку відсутній повністю у звязку з його припиненням частковим добровільним виконанням боржником на суму 4366213 грн. 70 коп. (додає меморіальні ордери). Крім того, господарським судом Волинської області постановлені рішення у справах №№5004/869/11, 5004/1643/11 про стягнення в загальній сумі 22032076 грн. 43 коп. з ТзОВ «Доброслав - Луцьк»та ТзОВ «Алювіжен»на користь НБУ згідно договорів застави майнових прав, що були укладені в забезпечення кредиту згідно кредитного договору №13 від 09.12.2008 року. Відповідно до пунктів 3.1.5 договорів застави майнових прав №12/08 від 20.11.2008 року та №12/09 від 20.11.2008 року якщо сума коштів від реалізації права вимоги на кошти недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя, то він має право одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна заставодавця. Із вказаного положення випливає, що у випадку, якщо відбулося звернення стягнення на майнові права, то подальше стягнення коштів з заставодавця (ПАТ «Західінкомбанк») можливе, якщо таких майнових прав буде недостатньо для погашення кредитної заборгованості. Таким чином, НБУ в особі Управління НБУ у Волинській області, на думку заявника, задовольнив свої вимоги по кредитному договору №13 від 09.12.2008 року в повній мірі.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримала у повному обсязі. Посилалась на практику в аналогічній справі господарського суду Волинської області №5004/979/11.

Представник стягувача у поясненні від 29.02.2012 року та в судовому засіданні просить у задоволенні заяви відмовити, пояснює, що оскільки заборгованість за кредитним договором №13 від 09.12.2008 року не погашена, у НБУ є право на стягнення заборгованості і з ПАТ «Західінкомбанк», і з позичальників банку, майнові права за кредитними договорами яких надані в забезпечення, до повного погашення. Часткове погашення боргу не заперечувала.

Заслухавши пояснення представників заявника та стягувача, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

встановив:

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.06.2011 року у справі №5004/978/11 постановлено, зокрема, стягнути з публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на користь Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області 9130 993 грн. 45 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 18 432 грн. 15 коп. пені, а всього: 9149 425 грн. 60 коп. (девять мільйонів сто сорок девять тисяч чотириста двадцять пять грн. 60 коп.).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року зазначене рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2011 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2011 року, постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року, постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2011 року 10.01.2012 року видано наказ №5004/978/11-1.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 03.02.2012 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу.

Згідно пояснень представника стягувача в судовому засіданні на виконанні у ВДВС перебуває виконавче провадження про стягнення боргу за наказом суду від 10.01.2012 року №5004/978/11-1 на суму 9149 425 грн. 60 коп.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у вересні жовтні 2011 року ПАТ «Західінкомбанк» було сплачено на користь НБУ 4366213 грн. 70 коп. заборгованості по відсотках згідно кредитного договору №13 від 09.12.2008 року (меморіальні ордери, Т2., а. с. 9-11).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Західінкомбанк»в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №13 від 09.12.2008 року передав банку в заставу майнові права за кредитними договорами, що укладені з ТзОВ «Доброслав - Луцьк»та ТзОВ «Алювіжен».

Згідно п. п. 3.1.5, 3.2.1 договорів застави майнових прав (Т.2, а. с. 12-15, 19-21) якщо сума коштів від реалізації права вимоги на кошти недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя, то він має право одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна заставодавця. У разі реалізації майнових прав (отримання права вимоги) у звязку з невиконанням заставодавцем забезпеченого заставою зобовязання за кредитним договором повернути заставодавцю суму, що перевищує розмір забезпечених цим договором вимог заставодержателя.

Із розділу 4 договорів застави майнових прав вбачається, що ПАТ «Західінкомбанк»фактично уступив НБУ в особі управління НБУ у Волинській області право вимоги, в т. ч. на звернення стягнення та реалізацію предметів іпотеки, якщо в боржника немає коштів на погашення заборгованості за кредитними договорами.

Право застави не тільки забезпечує виконання основного зобовязання, а й визначає можливі способи здійснення іпотекодержателем захисту його прав та інтересів у основному зобовязанні.

НБУ в особі управління НБУ у Волинській області, скориставшись своїм правом, та вибравши спосіб захисту, звернувся до суду, та рішеннями господарського суду Волинської області від 08.07.2011 року у справі №5004/869/11 та від 28.09.2011 року у справі №5004/1643/11, що набрали законної сили, було стягнуто на користь НБУ з ТзОВ «Доброслав - Луцьк»та ТзОВ «Алювіжен»в загальній сумі 22032076 грн. 43 коп. в погашення боргу ПАТ «Західінкомбанк»перед НБУ в особі управління НБУ у Волинській області за кредитним договором №13 від 09.12.2008 року, що майже в 5 разів перевищує суму боргу КБ «Західінкомбанк», яка на день розгляду справи складає 4783211 грн. 90 коп.

Згідно ст. 28 Закону України «Про заставу»застава припиняється в разі примусового продажу заставленого майна.

У випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України (ст. 24 Закону України «Про заставу»).

Стягнення за рахунок іншого майна, якщо в боржника немає коштів на погашення заборгованості за кредитними договорами, зокрема, і за договором іпотеки, сторони передбачили в п. 4.3 договорів застави майнових прав.

Згідно ст.124 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

За статтею 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативними актами, рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Прийнявши виконавчий документ до виконання, державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження встановлює строк для добровільного виконання судового рішення та попереджає про його наступне примусове виконання.

За правилами частин 2, 4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Цей перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є вичерпним.

Отже, існує лише два випадки, коли господарський суд своєю ухвалою може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: коли наказ було видано помилково та коли обов'язок боржника припинився або добровільним виконанням або з інших причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума боргу в розмірі 9149 425 грн. 60 коп. вже стягнута на користь НБУ рішеннями господарського суду Волинської області у справах №№5004/869/11, 5004/1643/11, що набрали законної сили, а тому обов'язок боржника відсутній повністю.

Про відсутність обовязку боржника за таких же обставин дійшов висновку Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 17.05.2011 року №5004/979/11, що залишена в цій частині без змін постановою ВГСУ від 09.11.2011 року №5004/979/11 і набрала законної сили, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду про відмову у стягненні частини боргу, оскільки ця сума вже стягнута за договорами застави майнових прав.

Заперечення стягувача щодо можливості стягнення заборгованості і з ПАТ «Західінкомбанк», і з позичальників банку, майнові права за кредитними договорами яких надані в забезпечення, не прийняті судом до уваги, оскільки суд вважає (такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 08.11.2011 року №10/29-10), що слід розмежовувати поняття "поручитель" та "майновий поручитель", вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст.546,553 ЦК України.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Майновий поручитель, виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.

Суд вважає, що ЦК України, а також Закон України "Про заставу" не передбачають солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, в зв'язку з чим, до майнового поручителя не можуть бути застосовані норми ст. 543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У наказах суду від 08.11.2011 року №5004/869/11-1 та від 23.12.2011 року №5004/1643/11-1 не зазначено, що вони видані для спільного солідарного стягнення, тому у державного виконавця відсутні підстави закінчити виконавче провадження по двох інших наказах у звязку зі стягненням суми боргу за одним із них. Не передбачає таких підстав закінчення виконавчого провадження і ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, державна виконавча служба зобовязана виконувати три виконавчих документи на загальну суму 31181502 грн. 03 коп., винести постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми, що вказана у кожному виконавчому документі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, термін для добровільного виконання закінчився.

Виконавча служба не має підстав і для обєднання у зведене виконавче провадження, оскільки рішення винесені щодо різних боржників. У ВДВС відсутня можливість регулювати процес виконання рішень суду щодо повного задоволення вимог стягувача.

Наявність кількох виконавчих проваджень щодо різних боржників дає можливість стягувачу неодноразово стягнути ту ж саму суму боргу.

Таким чином, подана відповідачем заява щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підставна та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м.Луцьк про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволити.

2. Визнати наказ №5004/978/11-1 від 10.01.2012 року, виданий господарським судом Волинської області, таким, що не підлягає виконанню.

Суддя А. М. Кравчук