Постанова № 21704305, 08.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2011 р. м. КиївК-12402/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 27.11.2007

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009

у справі №29/445-А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВЕР-ТЕХ»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання недійсним рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕР-ТЕХ»(далі по тексту позивач, ТОВ «АВЕР-ТЕХ») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.12.2006 №0003732312/0, від 08.02.2007 №0003732312/1, від 19.06.2007 №0003732312/3 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.02.2007 №1719/10/25-011.

Постановою Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009 змінено постанову Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 виклавши абзаци 2-5 резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 27.12.2006 року №0003732312/0.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 08.02.2007 року №0003732312/1.

Визнати протиправним рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.02.2007 року №1719/10/25-011 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (в частині, що стосується оскаржуваного повідомлення-рішення №0003732312/0 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 27.12.2006 року).

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 20.04.2007 року №0003732312/2.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 19.06.2007 року №0003732312/3.»

В іншій частині постанову Господарського суду міста Києва від27.11.2007 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена перевірка позивача, щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету плати за землю, в результаті чого було складено акт перевірки від 15.12.2006 №559/23-11/21665318.

В акті перевірки зазначено, що позивачем, в порушення статті 13, статті 14 Закону України «Про плату за землю»розрахунки по земельному податку за вказану земельну ділянку за період з 01.04.2004 - 01.07.2005 не надано, земельний податок не обраховано та не сплачено. За таких обставин, відповідачем донараховано земельний податок.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.12.2006 №0003732312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із земельного податку на загальну суму 131590,40 грн., у т.ч. 87613,60 грн. основний платіж та 43976,80 грн. штрафних санкцій.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, в результаті чого відповідачем було прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 08.02.2007 №0003732312/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із земельного податку на загальну суму 131590,40 грн., у т. ч. 87613,60 грн. основний платіж та 43976,80 грн. штрафних санкцій; від 20.04.2007 №0003732312/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із земельного податку на загальну суму 131590,40 грн., у т. ч. 87613,60 грн. основний платіж та 43976,80 грн.; від 19.06.2007 №0003732312/3, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із земельного податку на загальну суму 131590,40 грн., у т. ч. 87613,60 грн. основний платіж та 43976,80 грн.

Судами встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 26.08.2004, від 18.05.2004, від 08.07.2006 ТОВ «АВЕР-ТЕХ»придбало нежитлові приміщення, однак право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розміщені ці приміщення, на час виникнення спірних відносин оформлено не було.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розміщені придбані ним приміщення, то, у розумінні статті 125 Земельного кодексу України (далі ЗК), воно не є ні власником, ні орендарем цієї земельної ділянки, а тому відповідач безпідставно виніс спірні податкові повідомлення-рішення.

Однак, Вищий адміністративний суд України не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. <...>

У статті 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом статті 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

У частинах 1, 2 статті 125 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 ЗК та 377 Цивільного кодексу України.

Нинішня редакція цих норм чітко встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Водночас стаття 120 ЗК і в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, не давала підстав для іншого розуміння її змісту.

Частиною 3 статті 30 ЗК встановлено, що при передачі підприємствами установами і організаціями будівель і споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими обєктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Задовольняючи позов, суди виходив із того, що право власності чи право користування земельною ділянкою виникає лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а також державної реєстрації договору оренди.

Цей висновок є наслідком порушення правилзастосування норм права: перевагу було надано положенням Закону України «Про плату за землю»та Земельному Кодексу (статті 125, 126), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, стаття 120 ЗК та стаття 377 Цивільного кодексу України

Враховуючи викладене, податковим органом правомірно нараховано позивачеві суму податкового зобовязання із земельного податку.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009 скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕР-ТЕХ»відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова