Ухвала суду № 21702787, 06.02.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/4433/11

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук С.М.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"06" лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Мисечко І.С. ,

за участю представників сторін.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" жовтня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма " ДП Рівнетрансекспедиція" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма " ДП Рівнетрансекспедиція" задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000662344 від 30.09.2011 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Рівне, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначив, що судом не враховано, що господарські операції позивача з ПП " Ніка Ойл" та ТОВ " Лек Оіл" є безтоварними.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" до Державної податкової інспекції у м. Рівне подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року (а.с.87-94).

У рядку 24 вказаної декларації зазначено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 99173,00 грн. Як вбачається з доданої до вказаної податкової декларації, довідки про залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, залишок відємного значення у сумі 91772,00 грн. виник у серпні 2007 року та 225 грн. у жовтні 2010 року.

З 15.09.2011 року по 19.09.2011 року Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень-липень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: серпень 2007 року та жовтень 2010 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.09.2011 року №1126/23-300/30712154 (а.с.12-29).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №0000662344 від 30.09.2011 року, згідно якого позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 91997,00 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 68997,75 грн., що оспорюється позивачем (а.с.10).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення лягли висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, про неможливість заявлення позивачем до відшкодування або використання для погашення податкових зобовязань залишку відємного значення у сумі 91772,00 грн., що виник у серпні 2007 року через пропущення строків давності визначених у п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України та ст. 257 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Посилання відповідача 1 на ст. 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV (надалі - Цивільний кодекс України), яка передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, суд вважає безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст.1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Тому, до податкових відносин щодо строків, протягом яких платник податку може використати залишок відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість не можуть бути застосовувані норми Цивільного кодексу України, які регулюють строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-III, що був чинним на момент подання позивачем податкової декларації за серпень 2007 року, містилась норма аналогічного характеру.

Норми вказаних статей застосовуються до правовідносин, що регулюють повернення або відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань у випадках передбачених податковим законодавством.

Податковий кодекс України передбачає можливість повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання (ст. 43 Податкового кодексу України) та бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість з Державного бюджету України (ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як передбачено п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при імпорті товарів через митну територію України було видано податкові векселі від 26.06.2011 року серії АА №0787342 на суму 116167,00 грн. та серії АА №0787342 на суму 36842,00 грн., терміном погашення 25.07.2007 року (а.с.30-31).

Згідно абз. 2 п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо термін погашення податкового векселя настає після закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому, платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Сума податку на додану вартість, зазначена у вказаних податкових векселях, включена позивачем до складу податкового зобовязання з ПДВ та відображена у рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.07.2007 року (а.с.109-110).

Податок на додану вартість по вказаних податкових векселях у загальній сумі 153010,00 грн. включено позивачем до податкового кредиту у липні 2007 року, що відображено у рядку 12.2 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.08.2007 року.

Податкове зобовязання по податку на додану вартість, що виникло на підставі податкових векселів, погашене позивачем за рахунок податкового кредиту поточного податкового періоду, що відображено у рядку 27 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року (а.с.112-113).

Оскільки погашення векселів відбулось за рахунок податкового кредиту, у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.09.2007 року, ПДВ у сумі 153010,00 грн. відображено як залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (а.с.114-115).

Відповідно до пп. 5.12.4. п. 5.12. Наказу Державної податкової адміністрації "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

Отже, відображення позивачем у рядку 26 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, позивач не реалізовував своє право на відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом зазначення про це в податковій декларації та подання заяви у порядку передбаченому податковим законодавством. Тому, застосування до вказаних правовідносин норм п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України є безпідставним та незаконним.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Стосовно спірного від'ємного значення в розмірі 225 грн. задекларованого в декларації за жовтень 2010 року, то судом встановлено, що таке від'ємне значення сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операції з придбання позивачем нафтопродуктів у ПП «Ніка Ойл».

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення лягли висновки відповідача, зазначені в акті перевірки позивача та акті перевірки ПП «Ніка Ойл» від 20.05.2011 року за №639/23-300/36650429, про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП "Ніка Ойл", що суперечить ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, порушує ст. 228 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Однак, такі доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки та в апеляційній скарзі щодо наявності підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування по господарській операції з ПП "Ніка Ойл", колегія суддів вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах, а на припущеннях відповідача.

Судом встановлено, що ПП "Ніка Ойл" на момент здійснення господарської операції у встановленому законом порядку було зареєстровано, як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ №100246027 (а.с. 151) та витяг з офіційного веб - сайту Державної податкової служби України (а.с. 152).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” встановлено, що, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”).

Судом встановлено, що правомірність формування сум податкового кредиту та відповідного від'ємного значення у декларації з ПДВ за жовтень 2010 року (по операції з придбання нафтопродуктів у ПП "Ніка Ойл") позивач в ході його перевірки та в ході судового розгляду справи підтвердив податковою накладною, складеною ПП "Ніка Ойл" №606 від 01.10.2010 року та видатковою накладною №661 від 01.10.2010 року (а.с. 52,53).

Названі первинні документи містять всі необхідні реквізити, складені особою, що на момент їх складання була в установленому порядку зареєстрована, як субєкт господарювання та платник податків (в тому рахунку і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Обставини, щодо товарності названої операції та наявності у ПП "Ніка Ойл" трудових ресурсів, виробничих потужностей для виконання названої господарської операції з поставки позивачу нафтопродуктів підтверджуються довідкою ДПІ у м.Рівне від 08.07.2011 року (а.с. 134-140), листом ПП "Ніка Ойл" №35 від червня 2010 року (а.с. 158), товаро-транспортною накладною №627 від 01.10.2010 року на перевезення нафтопродуктів позивачу (а.с. 159), журналом реєстрації довіреностей (а.с. 160).

Матеріалами справи підтверджується, а органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ПП "Ніка Ойл" було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні.

Що ж до доводів апелянта про те, що правочини позивача з ПП "Ніка Ойл" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обовязку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Доводи та висновки апелянта викладені у названому вище акті перевірки та в апеляційній скарзі, щодо безтоварності та нікчемності господарської операції позивача та ПП "Ніка Ойл" є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196,200,205,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський Є.М. Мацький Роздруковано та надіслано: рек. з пов. 1- в справу 2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю фірма " ДП Рівнетрансекспедиція" вул.Уласа Самчука,5,м.Рівне,33000 3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул.Відінська , 8,Рівне,33023