Постанова № 21699283, 26.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2012 р.Справа № 2-а-8743/10/1570 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Косцової І.П.

суддів Турецької І.О.

Стас Л.В.

за участю секретаря -Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Бруклін-Київ»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Бруклін-Київ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Бруклін-Київ»вернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 21.05.2010 року № 0000511520/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування на 114556грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджується податковими накладними, виписаними контрагентами позивача за минулі періоди та про порушення пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.2.6 п.7.2 та пп7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при здійсненні господарської діяльності та складанні податкових документів, не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Бруклін-Київ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі зясовано, що відповідачем було проведено камеральну невиїзну перевірку ТОВ «Бруклін-Київ»з питання правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень - лютий 2010 року.

За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення ТОВ «Бруклін-Київ»п.п . 7.2.6 п . 7.2, пп.7.4.1; пп.7.4.5 п.7.4, п.п . 7.5.1 п. 7.5 та пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»(далі - Закон №168/97-ВР), про що 11.05.2010 року складено акт№ 285/15-2/31795619/110.

Проведеною перевіркою встановлено, що у порушення зазначених норм чинного податкового законодавства ТОВ не реалізувало своє право на включення сумм ПДВ до складу податкового кредиту в звітному періоді, що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 114 556 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000511520/0 від 21.05.2010 року, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування на 114555грн., у тому числі, за січень 2010 року на 148 грн., за березень 2010 року на 114408 грн.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, посилаючись на приписи п.п . 7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВРЮ, дійшов висновку про відсутність у платника податку права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у спірному періоді, оскільки відображення як податкових зобовязань так і податкового кредиту в деклараціях повинно відбуватися саме за звітний період, в якому ці зобовязання та право на податковий кредит виникли, а відтак і щодо обґрунтованості прийняття СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до до абзаців 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Колегією суддів встановлено, що позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 114555 грн., згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих із запізненням у тих звітних періодах, в яких вони були отримані.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За таких підстав, необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Також судом першої інстанції необґрунтовано було прийнято до уваги посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, оскільки за змістом пп.7.2.6 .п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних.

За наведених обставин, колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду вважає, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобовязань платника податків за відповідні звітні періоди в цілому.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суд першої інстанції дав їм неправильну правову оцінку та допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу та скасувати судове рішення із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ТОВ «Бруклін-Київ»задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Бруклін-Київ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення скасувати, ухвалити нову постанову, якою позов ТОВ «Бруклін-Київ»задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 21.05.2010 року № 0000511520/0.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.