Ухвала суду № 21696891, 08.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8870/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Літвіної Н.М., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівест Препрес»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівест Препрес»до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнівест Препрес»звернулося до суду з адміністративним позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.03.2010 року № 0000461500/0, від 10.06.2010 року № 0000461500/1, від 19.08.2010 року № 0000461500/2 та від 22.10.2010 року № 0000461500/3.

Київський окружний адміністративний суд, постановою від 07.04.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В суді першої інстанції було встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку у Фастівській обєднаній державній податковій інспекції Київської області та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з виготовленням друкованих форм та наданням послуг у сфері поліграфії, фотографії та реклами.

У грудні 2009 року позивачем подано до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік.

У вказаному вище уточнюючому розрахунку позивачем виправлено помилку, що міститься у раніше поданій ним податковій звітності з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, шляхом відображення сум витрат, не врахованих в обчисленні валових витрат попереднього звітного періоду, у загальному розмірі 241125 грн. 00 коп.

У березні 2010 року посадовими особами Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області, на виконання приписів пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, проведено камеральну перевірку у позивача на підставі поданого ним уточнюючого розрахунку податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік, за результатами якої, складено акт від 11.03.2010 року № 88/31/1500/33534821 (далі - акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом встановлено, що скориговані зазначеним уточнюючим розрахунком валові витрати позивача у сумі 241125 грн. 00 коп. відображені позивачем раніше у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за І квартал 2008 року, І півріччя 2008 року, 3 квартали 2008 року та 2008 рік. Під час проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, сума валових витрат, понесених підприємством протягом 2008 року у вказаному вище розмірі не була підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, що полягало у включенні позивачем до бази оподаткування за 2008 рік понесених витрат у сумі 241125 грн. 00 коп., правомірність віднесення яких до валових витрат не підтверджена раніше проведеною плановою виїзною перевіркою за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 60281 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.03.2010 року № 0000461500/0, яким відповідно до п.п. 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та п.п. 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181 - ІІІ, позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємства - на загальну суму 66309 грн. 10 коп., з яких: за основним платежем - на суму 60281 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6028 грн. 10 коп.

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України, але скарги позивача були залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення - рішення з новими термінами сплати податкового зобовязання № 0000461500/1 від 10.06.2010 року, № 0000461500/2 від 19.08.2010 року та № 0000461500/3 від 22.10.2010 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-XII, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181 -III (далі - Закон України № 2181 - III) передбачено, що платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 зазначеного Закону, платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Згідно з пунктом 16.4 статті 16 Закону України № 334/94-ВР, платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181 - III, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у, поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону встановлено, що обовязок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

В суді першої інстанції було встановлено, що у березні 2009 року посадовими особами Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 03.12.2009 року № 569/55/2301-33534821.

Податковим органом під час перевірки було виявлено, що позивач, в порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 № 334/94-ВР, відніс до складу валових витрат у сумі 39 738 742 грн. 00 коп. витрати на придбання поліграфічних послуг та продукції у розмірі 68222 грн. 35 коп. та витрати на придбання клінінгових послуг у сумі 173720 грн. 00 коп., у загальному розмірі - 241942 грн. 35 коп. Ці витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий орган, встановивши порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягало у завищенні суми валового доходу за 2008 рік у розмірі 241942 грн. 35 коп., прийняв податкове повідомлення - рішення від 15.12.2009 року № 0000662301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємства у сумі 60486 грн. 00 коп. (25 % до обєкта оподаткування, який обраховується і шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду (44 470 773 грн. 00 коп.) на: суму валових витрат (39 738 742 грн. - 241942 грн. 35 коп. = 39 496 799 грн. 65 коп.) та суму амортизаційних відрахувань 3 036 219 грн. 00 коп.), із зменшенням суми отриманого податкового зобовязання на задекларовану відповідачем у період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року суму податку на прибуток підприємства у розмірі 423953 грн. 00 коп.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 30243 грн. 00 коп. (50 % від суми недоплати).

За поясненнями представників сторін в суді першої інстанції, податкове повідомлення - рішення Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 15.12.2009 року № 0000662301/0 не було скасовано в адміністративному порядку та не оскаржено позивачем до суду.

Відповідно до пункту 16.2 статті 16 Закону України № 334/94-ВР, податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181-ІІІ, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що п.п 5.2.7 п. 5.2 Закону України № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що платник податків має право відобразити скоригований показник валових витрат підприємства в уточнюючому розрахунку податкового зобовязання з податку на прибуток виключно у разі, якщо сума таких витрат не була врахована у податковій звітності минулих податкових періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками позивача у суді першої інстанції не заперечувалось, що зазначені витрати вже були попередньо відображені позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за І квартал 2008 року, І півріччя 2008 року, 3 квартали 2008 року та 2008 рік.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування податковим органом суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, вчинено правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівест Препрес»залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Літвіна

В.В. Файдюк

Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Літвіна Н. М. Файдюк В.В.