Постанова № 21695799, 09.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-877/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"09" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства «Ярославь»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Ярославь»до державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, дочірнє підприємство «Ярославь»(далі позивач, апелянт) подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено перевірку апелянта з питань дотримання вимог податкового заонодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, а також валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 779-29-2-30729372 від 22.12.2010 року.

Актом було встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст.4, п.5.1. ст.5, п.п.5.2.1. ст.5, п.п.5.3.9 п. 5.3. ст.5, п.п.5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п.5.4.6 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст.7, п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі встановлених порушень відповідачем винесені податкові повідмолення-рішення № 0000852302/0 від 31.12.2010 року, яким за порушення п.1.32 ст.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст.4, п.5.1. ст.5, п.п.5.2.1. ст.5, п.п.5.3.9 п. 5.3. ст.5, п.п.5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п.5.4.6 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено податкове зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1473285,00 грн., за основним платежем 982190,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 491095,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням №.0000862302/0 від 31.12.2010 року, яким за порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст.7, п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму податкового зобовязання у розмірі 19275,00 грн., за основним платежем 12850 грн., штрафні (фінансові) санкції 6425, 00 грн.

Колегія суддів приходить до висновку про неправомірність постановлення даних податкових повідомлень-рішеннь виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1.1. п.п.5.2. п.п 5.3.9. п.5.3. п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки та не враховано доказів наданих апелянтом, а саме:

1.договір між апелянтом та ТОВ «361 Україна» № 361-01/09-09 від 01.09.2009 року;

2.акти наданих послуг;

3.податкові накладні;

4.зразки рекламних матеріалів ( а.с.-153-194).

Зазначені документи та витрати повністю підтверджують зв'язок витрат позивача з господарською діяльністю, адже зазначені витрати повністю пов'язані із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції у відповідності із приписами п. 5.1. ст. 5, п.п, 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом першої інстанції встановлено, що витрати із страхування нерухомого майна за договором добровільного страхування майна № 267/2.1.9, 2.1.10 від 02.08.2007 року не повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, тобто з веденням господарської діяльності підприємства, проте колегія суддів не погоджується з даним твердженням та зазначає наступне.

Обєктом страхування були нежитлові будівлі та споруди, що належать апелянту на праві власності та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд.8. В даних приміщеннях розташовано станцію технічного обслуговування апелянта, розміщені транспортні засоби, які реалізуються апелянтом, знаходиться адміністративний персонал.

Страховим випадком за вищезазначеним договором страхування був факт нанесення підприємству збитків внаслідок загибелі, пошкодження або втрати майна. Вигодонабувачем страхування був апелянт.

Апелянт в межах господарської діяльності здійснював страхування ризиків загибелі власного майна, оскільки у разі втрати, загибелі, пошкодження даного майна апелянт був би позбавлений можливості здійснювати подальшу господарську діяльність. Укладення договору страхування гарантувало апелянту можливість придбати інше майно, необхідне для здійснення господарської діяльності, за рахунок отриманого страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

Відповідно до п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»апелянтом правомірно віднесено до складу валових витрат витрати зі страхування ризиків загибелі власного майна в межах звичайної господарської діяльності.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Ярославь»задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000852302/0 від 31.12.2010 року та №.0000862302/0 від 31.12.2010 року.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.

Повний текст виготовлено: 14.02.2012 року.