Ухвала суду № 21694685, 24.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2046/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМацедонської В.Е.,

суддівГрищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретаріГринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Борекс»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Борекс»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі Київської області від 04 листопада 2010 року №0000692300/0.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем в порушення пп.пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за перевірений період на 255076,43 грн. у звязку із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, які виписані в попередні податкові періоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21 вересня 2010 року по 18 жовтня 2010 року ДПІ у Бородянському районі Київської області проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Борекс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 25 жовтня 2010 року №649/23-05764593, згідно якого встановлено порушення пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним контрагентами в іншому ніж звітний (податковий) період, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 255076 грн., в тому числі: за липень 2008 року 101115 грн., за серпень 2008 року 112375 грн., за грудень 2008 року 41586 грн.

На підставі акту перевірки №649/23-05764593 від 25 жовтня 2010 року ДПІ у Бородянському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692300/0 від 04 листопада 2010 року, яким позивачу за порушення пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 382614 грн., в тому числі 255076 грн. за основним платежем та 127538 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем прийняте ДПІ у Бородянському районі Київської області податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2010 року №0000692300/00 оскаржено в порядку апеляційного узгодження податкового зобовязання до ДПІ у Бородянському районі, ДПА Київської області, ДПА України, за результатами чого скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі Київської області без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» під час формування податкового кредиту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підставою для нарахування податкового кредиту у відповідності до п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), тобто за наявності такої податкової накладної платник податку не позбавлений права формувати власний податковий кредит незалежно від того, що такі податкові накладні отримані ним в періоді іншому ніж той, в якому ці накладні були виписані. При цьому, невключення платником податків до складу податкового кредиту податкових накладних в межах звітного періоду не свідчить про неможливість використання такого права в майбутніх податкових періодах і не є тотожним відмові платника податків від формування власного податкового кредиту.

Враховуючи, що у відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), наявність належним чином оформленої податкової накладної надає позивачу право на включення зазначеної в податковій накладній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

За підтвердження придбання та оплати товару позивачем в податковому періоді, в якому були виписані податкові накладні від 14 травня 2007 року №14/05-4, від 10 травня 2007 року №10/05-4, від 16 травня 2007 року №533, від 04 вересня 2007 року №1017, від 18 травня 2007 року №63, від 04 грудня 2007 року №96-1, від 14 грудня 2007 року №858, від 07 травня 2007 року №УГ1-004766, від 04 червня 2007 року №537, від 20 листопада 2007 року №7565, від 30 квітня 2007 року №30, від 29 червня 2007 року №67, від 25 липня 2007 року №242а, від 26 липня 2007 року №243а, від 31 грудня 2007 року №1238 (згідно додатку №10 до акту перевірки), які фактично отримані позивачем у липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2008 року, колегія суддів доходить висновку про дотримання позивачем положень пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено формування позивачем в перевірений період податкового кредиту на підставі належно оформлених податкових накладних (інших подібних документів згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»), виданих його контрагентами, всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено фактів порушення податкового законодавства при складанні та видачі контрагентами позивача зазначених податкових накладних, не надано доказів, що господарські операції, за наслідками виконання яких контрагентами позивача видані спірні податкові накладні, не повязані з господарською діяльністю позивача, а також правомірності податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2010 року №0000692300/0.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 30 січня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М. Лічевецький І.О.