Ухвала суду № 21694090, 25.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8953/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М. В. Федорова Г. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року уточнений позов товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.07.2006 року № 0001152300/0 та від 26.09.2006 року № 0001152300/1. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 22.09.2006 року № 17801/250 провадження закрито.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції передачі позивачем у власність емітентам цінних паперів (векселів) з дисконтом за договорами купівлі-продажу цінних паперів, в тому числі через торгівця цінними паперами (АКБ «Мрія»), є операціями продажу (зворотного викупу) цінних паперів, а не операціями торгівлі цінними паперами, тому донарахування відповідачем податку на прибуток підприємств є безпідставним, а застосування штрафних санкцій на суму донарахованих податкових зобов'язань є не обгрунтованим.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено з матеріалів справи, що у період з травня по червень 2006 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено планову перевірку з питань дотримання ТОВ «КЛО»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2006 року.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем не включено до складу валових доходів вартість відвантаженого товару згідно оборотно-сальдової відомості та дохід отриманий від продажу земельної ділянки на суму 163948,00 грн., внаслідок чого було занижено валовий дохід за 4 квартал 2005 року на вказану суму; віднесення позивачем до валових витрат суми дисконтів за векселями, які отримані за відвантажену продукцію в 2 кварталі 2005 року в сумі 355600,00 грн., в 3 кварталі 2005 року в сумі 337800,00 грн.. в 4 кварталі 2005 року в сумі 3089100.00 грн., та в 1 кварталі 2006 року в сумі 1915700,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 30.06.2006 року №611/23-00-21563629.

На підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2006 року № 0001152300/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1973224,00 грн., з яких -986612,00 грн. - за основним платежем та 986612,00 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2006 № 0001152300/1, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у тих же розмірах.

З огляду на вказане суд констатує наступне.

Відповідно до п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів. іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону України не включаються до складу валового доходу: номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку «облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій.

У відповідності до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 вказаного Закону, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Статтею 1 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»від 18.06.1991 № 1201-XII (в редакції, що діяла на момент здійснення відповідних операцій) визначено, що цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Згідно зі статтею 21 цього ж Закону вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 26 вказаного Закону України визначено, що діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно до цього Закону, визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами (надалі - торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі види діяльності по випуску та обігу цінних паперів: діяльність по випуску цінних паперів; комісійну діяльність по цінних паперах; комерційну діяльність по цінних паперах.

Абзацом 4 частини третьої статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»від 23.02.2006 № 3480-ІV дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає: брокерську діяльність; дилерську діяльність; андеррайтинг: діяльність з управління цінними паперами.

Частиною восьмою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3480-ІУ «Про цінні папери та фондовий ринок»визначено, що не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами: розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів; проведення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних; провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі - продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі - продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.

Таким чином, колегія суддів вважає, що проводячи господарську діяльність ТОВ «КЛО»укладало договори купівлі-продажу нафтопродуктів та додаткові угоди до них проводячи розрахунки за придбаний товар шляхом видачі векселів, тобто здійснювалась зміна виду зобов'язань, які існували між позивачем та контрагентами, а саме зобов'язання щодо оплати товару по договору купівлі - продажу нафтопродуктів змінено на зобов'язання щодо погашення векселів.

Отже, передача векселів покупцем продукції і їх отримання продавцем не призводить до виникнення податкових зобов'язань, а тому не включивши показники операцій з отримання векселів до валових доходів, позивач діяв у відповідності до вимог підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції щодо передачі позивачем у власність емітентам цінних паперів (векселів) з дисконтом за договорами купівлі-продажу цінних паперів, в тому числі через торгівця цінними паперами АКБ «Мрія», є операціями продажу (зворотного викупу) цінних паперів, а не операціями торгівлі цінними паперами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач, при здійсненні господарських операцій, використовував векселі, фактично як розрахункові документи, а не здійснював торгівлю ними, як цінними паперами.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи, під час експертного дослідження встановлено, що за даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку валових доходів, позивач по операціях продажу векселів їх продажну вартість до складу валових доходів не включав. За даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку валових витрат, до складу валових витрат віднесено суму дисконту (різницю між номінальною та продажною вартістю векселів).

Тобто, відображення операцій у податковому обліку здійснене позивачем з порушенням вимог щодо його ведення, однак дане порушення не призводить до зміни розміру податкових зобов'язань з податку на прибуток (в тому числі його заниження), оскільки, фінансово-господарські операції позивача у податковому обліку валового доходу та валових витрат відображені як різниця між витратами та доходами у складі валових витрат, замість відображення продажної вартості векселя у складі валових доходів, а номінальної вартості - у складі валових витрат, що не впливає на кінцевий розмір податкових зобов'язань.

Таким чином, донарахування відповідачем позивачу податку на прибуток підприємств є безпідставним, а застосування штрафних санкцій на суму донарахованих податкових зобов'язань є не обґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 14.07.2006 року № 0001152300/0, та від 26.09.2006 № 0001152300/1, у звязку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх скасування.

Оскільки судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, то підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.160,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.