Постанова № 21692803, 02.02.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2117/11

11:45

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання Граматович М.І.;

з участю:

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача Ткач Д.Б., Швець О.І., Дубова С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ПП "Бестком" доДержавної податкової інспекції у м. Чернівціпро визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000610231 та №0000600231 від 06 травня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці в період з 25 березня 2011 року по 07 квітня 2011 року проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства “Бестком”.

На підставі акту перевірки від 14 квітня 2011 року №992/23-1/32027222 були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000610231 та №0000600231, якими приватному підприємству “Бестком” збільшено суму грошового зобовязання:

-з податку на додану вартість в розмірі 619047,50 грн., в тому числі 495238,00 грн. за основним платежем та 123809,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція (штраф);

-з податку на прибуток в розмірі 954312,50 грн., в тому числі 763450,00 грн. - за основним платежем та 190862,50 грн. штрафна (фінансова) санкція (штраф).

З результатами перевірки та прийнятими рішеннями позивач не погоджується та вважає їх хибними виходячи з наступного.

Вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з придбання продовольчих товарів у ТОВ “Магнітка 921”.

Також позивач зазначає, що всі суми ПДВ, які віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, виписаними належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість. Інформація про те, що контрагент на момент здійснення операцій з придбання продукції мав статус платника податку на додану вартість позивачем отримана на офіційному сайті ДПА України: sta.gov.ua. Крім того, статус контрагента, як платника ПДВ підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим відповідним органом податкової служби.

Тому, позивачем було дотримано встановленого порядку формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачальником продовольчих товарів. Фактичне придбання продукції підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна ситуація із донарахованим податковим зобовязанням з податку на прибуток. Всі суми, які включені до валових витрат підтверджені відповідними документами, як того вимагає Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Також позивач зазначив, якщо постачальником ТОВ “Магнітка 921” не дотримано вимог Наказу №488/345, до нього можуть застосовуватись виключно адміністративні методи реагування, і ці порушення останнього не є підставою для визначення податкових зобовязань для позивача.

Договором укладеним між позивачем та ТОВ “Магнітка 921” передбачені і визначені умови, які є волевиявленням сторін, визначені і погоджені на власний розсуд в розумінні вимог ст.628 Цивільного кодексу України та виконувались з врахуванням норм ст.629 цього Кодексу. Посилання відповідача на відсутність актів прийому товару за кількістю та якістю є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, так як порядок отримання продукції позивачем та контрагентом дотримано у відповідності до укладених умов договору, спір з даного приводу між ними відсутній, а стандарти, технічні умови, особливості та інше влаштовувало сторін.

Відповідачем не доведено безтоварності господарських операцій та відсутності економічного ефекту при їх здійсненні. Придбанні продовольчі товари в подальшому були реалізовані, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які досліджувались працівниками податкового органу, а також ці операції знайшли своє відображення в податковому обліку та належним чином оподатковані.

Таким чином висновок відповідача, щодо нікчемності угод між підприємством і постачальником є необґрунтованим, а отже немає жодної підстави для твердження про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

Крім цього позивач зазначив, що є неаргументованим висновок перевіряючих про те, що у фізичної особи - субєкта господарської діяльності ОСОБА_5 відсутні трудові ресурси, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому він не міг надавати будь-які послуги позивачу згідно умов договору.

Даний висновок перевіряючими документально не підтверджений, тобто носить характер субєктивних припущень осіб, які проводили перевірку. Натомість, не допускається відображення в акті перевірки будь-яких субєктивних припущень.

Відповідач позову не визнав, подав заперечення. Вважає хибним та безпідставним твердження позивача, в звязку з чим вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, обґрунтовуючи це наступним.

В період, за який проводилась перевірка, приватне підприємство “Бестком” відображало в регістрах бухгалтерського обліку придбання товарів від контрагента товариства з обмеженою відповідальністю “Магнітка 921”. Згідно прибуткових накладних та податкових накладних загальна вартість поставки протягом 3 кв. 2010 року становить 3186063,05 грн., в тому числі ПДВ 531010,61 грн.

Оплата від приватного підприємства “Бестком” на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Магнітка 921” здійснена коштами на загальну суму 630000,00 грн.

Станом на 01.01.2011 року відповідно до наданого бухгалтерського обліку ПП “Бестком” рахується кредиторська заборгованість в сумі 2556063,73 грн.

В порушення вимог Законів та підзаконних актів, що регулюють діяльність на автомобільному транспорті, на момент здійснення перевірки у позивача відсутні товарно-транспортні накладні або інші визначені законодавством документи на товар від товариства з обмеженою відповідальністю “Магнітка 921”.

Отже перевіркою не виявлено, а підприємством для перевірки не надано товарно-транспортних накладних на перевезення товару, тобто підприємством не підтверджено виконання умов п.3.6 даного Договору.

Правочини між приватним підприємством “Бестком” та товариством з обмеженою відповідальністю “Магнітка 921” не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, тому що від укладання та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді не надходження до Держаного бюджету коштів у великих розмірах, що суперечать моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними.

Операції між приватним підприємством “Бестком” та товариством з обмеженою відповідальністю “Магнітка 921” не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Вищевикладене свідчить про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю “Магнітка 921” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеному договору та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. Останнє, в свою чергу свідчить про відсутність наміру у вищеназваних субєктів господарювання створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.

Документальною перевіркою встановлено порушення приватним підприємством “Бестком” пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого безпідставно віднесено до складу валових витрат 143032 грн. з вартості послуг передпродажної підготовки упаковки товарів виконавцем - приватним підприємцем ОСОБА_5

Представлені документальній перевірці акти виконаних робіт із зазначенням загальної назви виду господарської діяльності без конкретного переліку здійснених господарських операцій не дозволяють встановити, в чому полягає результат наданих робіт (послуг), та не підтверджують його звязку з господарською діяльністю ПП “Бестком”. Оскільки первинні документи не містять всіх необхідних обовязкових реквізитів: зміст та обсяг господарської операції, дату початку та завершення господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та інші реквізити, а тому такі документи не мають юридичної сили і доказовості.

Порушення зафіксовані актом перевірки свідчать про те, що позивач діяв з порушенням Закону, а акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин, а також породжує права та обовязки субєктів, яким цей акт адресовано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Судом дослідженні докази надані сторонами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство “Бестком” діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 10381200000004499 від 30.05.2002 року (а.с.35 т.1).

01 жовтня 2009 року товариству з обмеженою відповідальністю “Магнітка 921” видано Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 37 т.1).

01 січня 2010 року укладений договір про надання послуг №БК-0000084 між ПП “Бестком” (замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_5 (виконавець). Згідно з умовами даного договору виконавець зобовязується за завданням замовника надати послуги, зазначені в п.1.2 даного договору (проводити передпродажну підготовку упаковки товарів відповідно до вимог замовника), а замовник зобовязується оплатити ці послуги (а.с. 42-43 т.1).

01 січня 2010 року укладений договір суборенди №19 між приватним підприємством “Бестком” (суборендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_5 (суборендар). Згідно з умовами даного договору суборендодавець надає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування на умовах визначених цим договором, складське приміщення загальною пл.18 м2, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, яке належить суборендодавцю (а.с. 12-13 т.2).

31 липня 2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 та приватним підприємством “Бестком” був складений акт виконаних робіт №01/07/10 в якому визначено, що згідно договору №БК-0000084 від 01 січня 2010 року виконавцем були надані послуги передпродажної підготовки упаковки товарів за період з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року на суму 130942,80 грн. Сторони претензій одна до одної не мають. Номенклатурою аналізу продаж позивачем відображено кількість товарно-матеріальних цінностей (продукції) по якій здійснено передпродажну підготовку і упаковку товарів за період з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року (а.с. 103-131 т.1).

31 серпня 2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 та приватним підприємством “Бестком” був складений акт виконаних робіт №02/08/10 в якому визначено, що згідно договору №БК-0000084 від 01 січня 2010 року виконавцем були надані послуги передпродажної підготовки упаковки товарів за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року на суму 5550,40 грн. Сторони претензій одна до одної не мають. Номенклатурою аналізу продаж позивачем відображено кількість товарно-матеріальних цінностей (продукції) по якій здійснено передпродажну підготовку і упаковку товарів за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року (а.с. 74-89 т.1).

30 вересня 2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 та приватним підприємством “Бестком” був складений акт виконаних робіт №03/09/10 в якому визначено, що згідно договору №БК-0000084 від 01 січня 2010 року виконавцем були надані послуги передпродажної підготовки упаковки товарів за період з 01.09.2010 року по 31.09.2010 року на суму 6539,20 грн. Сторони претензій одна до одної не мають. Номенклатурою аналізу продаж позивачем відображено кількість товарно-матеріальних цінностей (продукції) по якій здійснено передпродажну підготовку і упаковку товарів за період з 01.09.2010 року по 31.09.2010 року (а.с. 90-102 т.1).

30 липня 2010 року укладений договір поставки товарів №БК-0000068 між ТОВ “Магнітка 921”(постачальник) та ПП “Бестком” (замовник). Згідно з умовами даного договору постачальник зобовязується поставляти та передавати у власність замовника товар, відповідно до специфікації погодженої з замовником. Замовник зобовязується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, зазначених цим договором. (а.с. 38-40 т.1). За результатами постачання товарів складені видаткові накладні та податкові накладні (а.с. 44-73 т.1).

06 серпня 2010 року між замовником ПП «Бестком» та ТОВ «Магнітка 921» укладено доповнення №1 до договору поставки товарів №БК-0000068 від 30.07.2010 року, згідно якого у разі порушення термінів оплати визначених п.4.1 договору, замовник сплачує на користь постачальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці в період з 25 березня 2011 року по 07 квітня 2011 року проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства “Бестком”.

14 квітня 2011 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №992/23-1/32027222, про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства “Бестком”, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

Згідно акта перевірки, було встановлено порушення пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 ч.4 п.5.3, п.5.1, п.5.9 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 п.6.1 ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та ст. 203 ЦК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 763450 грн. (2010 р.) та завищено відємне значення обєкта оподаткування за 2009 рік в сумі 555252 грн.

Та пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 495238, в тому числі травень 2010 року-завищено на 5411 грн., червень 2010 року-завищено на 30362 грн., серпень 2010 року-занижено на 133292 грн., вересень 2010 року-занижено на 160208 грн., жовтень 2010 року-занижено на 237511 грн.(а.с. 12-34 т.1).

06 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівці були прийняті спірні податкові повідомлення рішення №0000600231 та №0000610231, якими приватному підприємству “Бестком” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 619047,50 грн. та з податку на прибуток в розмірі 954312,50 грн.(а.с. 9-10 т.1).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 4.1 та п.п. 4.1.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями чинними на час спірних правовідносин) (далі Закон №334) визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход (в тому числі) включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону №334 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону №334 визначено правила ведення податкового обліку. Згідно підпункту 11.3.1 пункту 11.3. - датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями чинними на час спірних правовідносин) (далі Закон №168) визначено наступне:

Відповідно до пункту 7.1 ст.7 Закону №168, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону №168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

Відповідно до підпункту 7.2.6 п.7.2 ст. 7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Судом встановлено, що 30 липня 2010 року укладений договір поставки товарів №БК-0000068 між ТОВ “Магнітка 921”(постачальник) та ПП “Бестком” (замовник) предметом якого є: п.п.1.1 п.1 постачальник зобовязується поставляти та передавати у власність замовника товар, відповідно до специфікації погодженої з замовником. Замовник зобовязується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. П.п.1.2 ціна, кількість та асортимент товару на кожну окрему партію погоджуються сторонами попередньо, в межах погодженої специфікації та вказуються в накладних, які є додатками до даного Договору, та є його невідємною частиною (а.с.38-40т.1).

Згідно свідоцтва №100247669, ТОВ «Магнітка 921» з 01.10.2009 року зареєстрована ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя платником податку на додану вартість (а.с.37т.1).

Згідно інформації офіційного сайту ДПА України www.sta.gov.ua ТОВ «Магнітка 921» анульовано свідоцтво платника ПДВ 18.11.2010 року, після чого зареєстровано платником ПДВ 27.12.2010 року (а.с.11т.1)

Виходячи з викладеного вбачається, що на час укладення договору поставки товарів контрагент ТОВ «Магнітка 921» було зареєстроване належним чином платником ПДВ.

Заперечуючи проти позову податковий орган посилаючись на акт перевірки №1250/23-252/35450162 від 22.11.2010 року (а.с.6-13т.2) вказував на те, що вказаний контрагент за інформацією ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя за адресою фактично не знаходиться, має ознаки фіктивності, зареєстроване на підставну особу у відношенні якої порушено кримінальну справу за ст.205 КК України.

Відповідно до ч.5 ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 15.05.2003 року №755-ІV (далі Закон №755), в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно встановлених обставин справи вбачається, що станом на час укладення договору поставки товарів, та оформлення фінансово-бухгалтерських документів в Єдиному державному реєстрі були відсутні будь-які відомості, щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням, а тому посилання податкового органу на вказані обставини є безпідставним та необґрунтованим, ще й з врахуванням того, що обовязок про внесення таких відомостей в разі виявлення факту відсутності на місцезнаходженням покладено на останнього.

Слід також зазначити про необгунтованість заперечень відповідача про «фіктивність» контрагента в той час коли податковим органом після скасування реєстрації платника ПДВ 18.11.2010 року, ТОВ «Магнітка 921» 27.12.2010 року реєструється в черговий раз податковим органом платником ПДВ взамін анульованого свідоцтва, а 29.12.2010 року приймається рішення про закриття кримінальної справи в частині у відношенні директора ТОВ «Магнітка 921» ОСОБА_6 на підставі п.2ст.6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст.205 КК України (а.с.11т.2).

Необґрунтованим та безпідставним також є посилання представників відповідача в частині відсутності доказів (відсутність товарно-транспортних накладних) у проведенні господарських операцій (продажу-отримання товару), оскільки вказані документи не є в даних правовідносинах обовязковим документом для позивача у визначенні податкового кредиту (податкових зобовязань) з урахуванням того, що згідно підпункту 3.6 пункту 3 умов договору №БК-0000068 доставка товару здійснювалась транспортом постачальника. Транспортні витрати постачальника включаються в ціну товару. В даному випадку, якщо постачальником ТОВ «Магнітка 921» не дотримано вимог нормативних актів, до нього можуть застосовуватись виключно адміністративні методи реагування, і ці порушення останнього ніяк не є підставою для визначення податкових зобовязань для позивача.

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього Кодексу визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділами 3-5 договору № БК-0000068 укладеного між ПП «Бестком» та ТОВ «Магнітка 921» передбачені і визначені умови поставки, оплати та передання-прийняття товару, які є волевиявленням сторін, визначені і погоджені на власний розсуд в розумінні вимог ст.628 Цивільного Кодексу України, та виконувались з врахуванням норм ст.629 цього Кодексу. Посилання представників відповідача про недотримання вимог прийняття-передачі товару є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, так як порядок отримання продукції позивачем та контрагентом дотримано у відповідності до укладених умов, спір з даного приводу між ними відсутній, а стандарти, технічні умови, особливості, і т.і. влаштовувало сторін. Що в свою чергу підтверджує доводи позивача про отримання товарно-матеріальних цінностей, та спростовує заперечення представників відповідача в цій частині.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі Положення №88), це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п.2.4. розділу 2 цього Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Частиною1 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996 від 16 липня 1999 року (далі Закон №996) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих в ході судового розгляду справи документів (видаткових накладних та податкових накладних (а.с.44-63т.1, а.с45,52т.2)) вбачається, що субєктами господарювання ПП «Бестком» та ТОВ «Магнітка 921» зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання документів, які обумовлені вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88. В тому числі в ході судового розгляду згідно товарних накладних (а.с.46-59т.2) підтверджено реальність господарських операції по ланцюгу реалізації придбаних товарів до контрагентів ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «реал-ГІпермаркет Україна», ТОВ «Омега», ТОВ «Торговий Дім «Белинда», ТОВ «Кримська продовольча компанія», ТОВ «Фозі-Фуд», ПП «ОСОБА_4.», ТОВ «Компанія Домінанта ЛТД», ТОВ «Юніком Трейд», ПП Ліга Трейд Плюс», яким податковим органом в ході перевірки оцінка не надана.

Виходячи з викладеного позивачем правомірно включено до бухгалтерського обліку видаткові та податкові накладні, оскільки не було підстав які б забороняли у відповідності до п.2.15 та п.2.16 Положення №88, приймати ці документи до виконання.

Щодо поданих заперечень представників позивача в частині нікчемності правочинів (укладеного договору №БК-0000068 на поставку товарів ТОВ «Магнітка 921» та надання послуг ПП ОСОБА_5 згідно договору №БК-0000084) судом зазначається наступне.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із вказаних норм суд приходить до висновку, що правочини, в даному випадку договори №БК-0000068 №БК-0000084) не можуть бути визнані в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемні, так як: їх зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства; укладені виходячи із волевиявлення і відповідають внутрішній волі його учасників; спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними що також встановлено актом податкової перевірки і не заперечувалось представниками відповідача в тій частині, що проведеною перевіркою встановлено і враховано податковим органом у валові доходи суми отриманої виручки від реалізації товарів які в то же час стверджували представники відповідача ПП “Бестком” не отримував від контрагента, а ПП ОСОБА_5 не надавав послуги згідно умов договору.

Згідно встановлених обставин в рішенні Господарського суду Чернівецької області у справі №8/5027/868/2011 від 31 серпня 2011 року ТОВ «Магнітка 921» здійснював поставку товару до ПП «Бестком», що в черговий раз свідчить про реальність господарських операцій сторін.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що між ним та ПП «Бестком» дійсно укладався договір по наданню послуг: «скочування, пакетування, упаковка» товарів належних ПП «Бестком». Зазначену діяльність він здійснює в орендованому приміщенні ПП «Бестком». Найманої праці не використовує, оскільки машина для обандерування працює автоматично по заданим ним параметрах, а тому в нього не було необхідності наймати робочу силу. Згідно договору №БК-0000084 ним дійсно надані послуги на суму 143032 грн. 40 коп. При цьому ОСОБА_5 надано письмову заяву та технічні характеристики машини для «Обандеролливания продукции типа УМТ» (а.с.23-37т.2).

В ході судового розгляду представниками відповідача вказувалось про те, що в акті перевірки ПП «Бестком» не вказано про наявність технічного обладнання ОСОБА_5, оскільки під час перевірки не встановлювався факт наявності такого обладнання. А тому суд з урахуванням наданих свідчень ОСОБА_5 та встановлених обставин справи приходить до висновку, що податковим органом як припущення викладено свої заперечення, щодо нікчемності правочину укладеного з ОСОБА_5., в тому числі з посиланням на відсутність трудових ресурсів і найманої робочої сили у останнього.

Пунктом 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд звертає увагу також на те, що правовий наслідок у вигляді оплати, отримання товару від контрагента і реалізації цього товару позивачем, а також отримання від цього доходу не спростований відповідачем жодним доказом, а припущення про безтоварність операцій по ланцюгу від попередніх постачальників до контрагента ТОВ «Магнітка 921» з посиланням на встановлення таких обставин в акті податкової перевірки ТОВ «Магнітка 921» №1250/23-252/35450162 від 22.11.2010 року (а.с.6-10т.2) контрагента - є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 - не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно у відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334 включено до складу валових витрат, витрати обумовлені договірними відносинами по продажу-отримання товарів, що підтверджено належно оформленими документами, обовязковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також включення сум від господарської діяльності в податковий кредит.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу до контрагента, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01.06. 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення норм законодавства України в складених фінансово-бухгалтерських документах.

Виходячи з наведеного суд вважає, що спірні рішення прийняті відповідачем в супереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як протиправні підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 травня 2011 року №0000610231 та №0000600231.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь ПП "Бестком" судові витрати - судовий збір в сумі 3,40 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 07 лютого 2012 року

Суддя О.В. Боднарюк