Постанова № 21692791, 26.01.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/32/12

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Маренича І.В.

секретаря судового засідання Столяра О.О.

за участю представника позивача Пустовіта Ю.О.;

представника відповідача Бишки М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Магнат ІV доНовоселицькоъ міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 508/150000020000 від 22.11.2011 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 508/150000020000 від 22.11.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в період з 02.11.2011 року по 08.11.2011 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ПП “Магнат” з питань дослідження взаємовідносин із ПП «Галтехсервіс».

За результатами перевірки складено Акт № 584/15/31948583 від 09.11.2011 року згідно висновків якого ПП „Магнат" донараховано ПДВ на суму 15180,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 3795,00 грн.

На підставі вищезазначеного Акту № 584/15/31948583 від 09.11.2011 22.11.2011 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 508/15/0000020000 від 22.11.11 року, яким збільшено суму грошового зобовязання щодо податку на додану вартість на загальну суму 18975,00 грн.

Позивач з прийнятим повідомленням - рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, та просив відмовити у його задоволенні з підстав викладених в запереченні.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В період з 02.11.2011 року по 08.11.2011 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Магнат» з питань дослідження взаємовідносин із ПП «Галтехсервіс». За підсумками проведеної перевірки складено Акт № 584/15/31948583 від 09.11.2011 року згідно висновків якого ПП «Магнат» донараховано ПДВ на суму 15180,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 3795,00 грн.

Відповідно до Акту № 584/15/31948583 від 09.11.2011 22.11.2011 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 508/15/0000020000 від 22.11.11 року, яким зафіксовано порушення пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями) (далі ПК України) в результаті чого збільшено суму грошового зобовязання щодо податку на додану вартість на загальну суму 18975,00 грн.

На вказане податкове повідомлення-рішення № 508/15/0000020000 від 22.11.11 року позивач надав скаргу, яка була отримана відповідачем 05.12.2011р. за вих. № 11/31 від 02.12.2011 року. У вищезазначеній скарзі позивач зазначив, що твердження та висновки Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції викладені в Акті №584/15/31948583 від 09.11.2011 22.11.2011 року є безпідставними та неправомірними посилаючись на обставини зазначені в скарзі.

На вказану вище скаргу відповідач виніс Рішення № 7461/10/25-008 від 20.12.2011 року про результати розгляду первинної скарги від 02.12.2011 року № 11/31 в якому зазначає, що вказані доводи є необґрунтованими, а висновок зроблений в акті перевірки відповідає чинному законодавству.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не було достовірно встановлений факт порушення норм пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями) в результаті чого збільшено суму грошового зобовязання щодо податку на додану вартість на загальну суму 18975,00 грн.

Підтвердженням взаємовідносин між ПП «Магнат» та ПП «Галтехсевіс» є приєднаний до матеріалів справи договір № 9/02, податкові накладні, платіжні доручення та залізничні накладні, які є дійсно підтвердженням фактичного отримання товару позивачем від ПП «Галтехсервіс». Достовірність вказаних документів відповідачем не спростована. За таких обставин висновки, викладені в Акті № 584/15/31948583 від 09.11.2011 року є неправомірними, а донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є незаконним. Також відповідачем не надано жодного доказу з обставин, яка б підтверджувала недійсність наданих документів чи фіктивність правочину.

Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статей 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання учинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не встановлено зазначених умов, а відповідачем не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання позивач і його контрагент - ТОВ "Галтехсервіс " мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише актом перевірки в даному випадку актом № 584/15/31948583 від 09.11.2011 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Магнат IV» з питань дослідження взаємовідносин із ПП «Галтехсервіс» за квітень, травень, червень 2009 року.

Окрім цього, умисел фізичної особи може бути доведений під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, які встановлюють причинно-наслідковий звязок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача норм пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями) в результаті чого збільшено суму грошового зобовязання щодо податку на додану вартість на загальну суму 18975,00 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність та протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,71,94,157, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №508/15/0000020000 від 22.11.2011 року, винесене Новоселицькою міжрайонною державною податковою інспекцією.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Магнат-IV» судові витрати в сумі 32,19 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 31 січня 2012 р.

Суддя Маренич І.В.