Постанова № 21692577, 24.01.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11:00год. 24 січня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/957/11.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Настасійчука О.В.

за участю :

представника позивача - Василик І.С.

відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м.Чернівці доприватного підприємства «Кармелюк»про стягнення заборгованості, суд

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м.Чернівці (позивач) звернулася з адміністративним позовом до приватного підприємства «Кармелюк» (відповідача) про стягнення заборгованості по сплаті податку на прибуток, податку на додану вартість та податку на доходи найманих працівників в сумі 42411,48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 05 березня 2010 року проведено планову вїзну перевірку приватного підприємства «Кармелюк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06р. по 30.09.00р., в ході якої були встановлені порушення:

- пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.4; пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5; пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР (далі Закон №334) (діяв на момент проведення перевірки та прийняття рішення);

- п. 4.1 ст. 4; пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (діяв на момент проведення перевірки та прийняття рішення);

- пп. 3.1.3. п. 3.1 ст. 3, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст.8 та пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 №889-IV (далі Закон № 889) (діяв на момент проведення перевірки та прийняття рішення).

За наслідками розгляду акту 17 березня 2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000352342/0 яким відповідачу донараховано за основним платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» 13179,00 грн. та штрафних санкцій 7041,00 грн.;

№0000362342/0 яким відповідачу донараховано за основним платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» 14099,00 грн. та штрафних санкцій 7050,00 грн.;

№0000771742/0 яким відповідачу донараховано за основним платежем «Податок з доходів найманих працівників» 360,00 грн. та штрафних санкцій 720,00 грн.

На адресу відповідача направлялися перша та друга податкові вимоги відповідно від 31.03.10 р. та 05.05.10р.., однак заборгованість погашена не була.

Враховуючи те, що заборгованість є узгодженою та не сплаченою, позивач у відповідності до вимог законодавства змушений був звернутися до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку представника в судове засідання не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідача повідомлено за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Згідно ч.8 ст.35 КАС України вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою внесеною до відповідного реєстру. Окрім того, ч.11 ст.35 КАСУ передбачає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Отже, суд вважає, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Не з'явлення у судове засідання відповідача, згідно ст.128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Письмові заперечення відповідач на позов не подав.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як субєкт господарювання з 10.08.05р. (а.с. 27-28), взятий на облік як платник податків з 22.03.01р. (а.с. 26).

В період з 15.02.10р. по 26.02.10 р. позивачем було проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06р. по 30.09.09р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06р. по 30.09.09р., в ході перевірки було встановлено порушення:

- пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.4; пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5; пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР (далі Закон №334) (діяв на момент проведення перевірки та прийняття рішення);

- п. 4.1 ст. 4; пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (діяв на момент проведення перевірки та прийняття рішення);

- пп. 3.1.3. п. 3.1 ст. 3, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст.8 та пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 №889-IV (далі Закон № 889) (діяв на момент проведення перевірки та прийняття рішення);

про що було складено Акт №454/234/31391994 від 05.03.09р. (а.с. 12-22).

За результатами розгляду Акту 17 березня 2010 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000352342/0 про сплату податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 13179,00 грн. та про сплату нарахованих штрафних санкцій в розмірі 7041,00 грн.;

- №0000362342/0 про сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 14099,00 грн. та про сплату нарахованих штрафних санкцій в розмірі 7050,00 грн.;

- №0000771742/0 про сплату податкових зобовязань з податку з доходів найманих працівників в розмірі 360,00 грн. та про сплату нарахованих штрафних санкцій в розмірі 720,00 грн. , всього на суму 42449,00 грн. (а.с. 11).

31 березня 2010 року №1/154 на адресу відповідача направлялася перша податкова вимога №1/154 та 05 травня 2010 року друга податкова вимога №2/207 (а.с.24), а 08 червня 2010 року було прийнято рішення №79 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с.25).

Згідно розрахунку заборгованості по відповідачу станом на 06.04.11р. за ПП «Кармелюк» рахується заборгованість по сплаті основних платежів по податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), податку на доходи найманих працівників та штрафних санкцій на загальну суму 42411,48 грн. (42449,00 грн. 13,52 грн. (погашеної заборгованості по податку на прибуток) 24,00 грн. (погашеної заборгованості по податку на додану вартість) (а.с. 10, 57).

На момент звернення до суду заборгованість являється узгодженою.

Відповідно до пп.11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону №334 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як передбачає пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно із пп.8.1.1. та 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону;

податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Як передбачає пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону №889 платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязанні сплачувати належні суми податків (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181)(діяв на момент виникнення заборгованості) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпункт 16.1.4.пункту 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.175 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України зазначає, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач не надав доказів по сплаті заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, обєктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - позов задовольнити.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Кармелюк» (пр-т. Незалежності, 106/412, м.Чернівці, інд.код.31391994) 42411 (сорок дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 48 коп., з них 41331 (сорок одну тисячу триста тридцять одну) грн. 48 коп. в дохід Державного бюджету України та 1080 (одну тисячу вісімдесят) грн. в дохід місцевого бюджету в м. Чернівці.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 30 січня 2012 р. (29.01.2012р. вихідний день).

Суддя В.О. Ковтюк