Постанова № 21692483, 03.02.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/14293/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2012 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І.

при секретаріЛоборчук Л.М.

за участі:представників відповідача Вадовської Л.С.,

Шпака А.П. Дробенюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Інвест-2007" <3-тя особа >до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, <3-тя особа >про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в кому вказує, що податковий орган провів виїзну планову перевірку за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року і склав акт №1214\234\35108293 від 24.06.2011 року. За результатом перевірки відповідач виніс податкові повідомлення - рішення, які суперечать чинному законодавству України.

Вважає, що обсяг поставки від реалізації дизпалива ТОВ "Торговий дім "Перший будівельний", визначений правильно і підтверджений первинними документами. Перевіряючим були надані первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з Державним галузевим об"єднанням "Південно-Західна залізниця", що відображено на 29 акту перевірки. ТОВ "Ресурс-Інвест-2007", згідно договору орендує транспортні засоби у ВАТ трест "Київміськбуд -1" імені М.П. Загороднього, але контролюючим органом зроблений висновок про те, що транспортні засоби використовувались для перевезення вантажів сторонніми особами. Висновки податкового органу не враховують, що УСД ТОВ "Ресурс-Інвест-2007" не є юридичною особою. Виходячи з системного аналізу позивач вважає, що висновки відповідача про нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобілі "БЕЛАЗ" є суб"єктивними, безпідставними, не обгрунтованими, а тому недійсними. Перевіряючі зробили висновок, що грунтується на припущеннях та незаконно відібраних поясненнях, про те, що податковий агент невірно застосував податкову пільгу. Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не є Кодесом або Законом, тому застосування фінансових санкцій прямо заборонена чинним законодавством. Вважає, що викладений у акті висновок Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, щодо порушень податкового законодавства не має фактичного підтвердження, безпідставний, грунтується на суб"єктивних припущеннях службових осіб податкового органу та суперечить чинному законодавству України. Податкові повідомлення - рішення оскаржувались в адміністративному порядку, але податковий орган залишив їх без задоволення.

У позові просить, посилаючись на Закони України "Про податок на додану вартість", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про автомобільний транспорт", "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", "Про дорожній рух", "Про податок з доходів фізичних осіб", ЦК України, ПК України, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000762342, №0007121742, №00007723342, №0000782342, від 13.07.2011 року.

Позивач надіслав суду заяву від 22.12.2011 року про розгляд справи за відсутності його представника за наявними матеріалами.

Відповідач надав суду письмове заперечення №31110\10\10-013 від 12.12.2011 року, яке у суді підтвердили його представники.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Податковим повідомленням-рішенням №0000762342 від 13.07.2011 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.185, п.198.3 ст.198 ПК України узв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання за основним платежем - 38964 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 1517 гривень.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0007121742 від 13.07.2011 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п.168.1 п.168.1 ст.168, п.п.169.1.3, п.п.169.1.2 п.169.1, п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169, п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170, п.171.1, п.171.2 ст.171 ПК України, п.п.6.3.1, п.п.6.3.2 п.6.3, п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6, п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб", п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5, п.3.6, п.3.7, п.3.8 ст.3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу (нарахованого) сплаченого на користь платника податку і сум утриманих з них податків", затвердженого наказом ДПА України №1020 від 24.12.2010 року у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання за основним платежем - 5975,71 гривень, а за штрафними (фінансовими) санкціями - 1220,39 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням №0000772342 від 13.07.2011 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року та на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України і згідно ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1750 гривень.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000782342 від 13.07.2011 року на підставі акту перевірки встановлено порушення ст.2, абз.2 ст.5, п.2 ст.5, абз.5 ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання за основним платежем - 2160 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 710 гривень.

На вимогу суду позивачем надіслано копію договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 23.08.2010 року укладеного з ТОВ "Торговий дім "Перший будівельний", специфікації до цього договору, видаткові накладні на підтвердження реальності поставок нафтопродуктів, чого на думку суду не достатньо для підтвердження реальності цих операцій і спростування висновку податкового органу. Відповідачем надані суду залізничні накладні в яких відправником вказані: ВАТ "Транснефтепродукт", ТОВ "НафтаУкрТранс", ТОВ "УкрРосТрансОйл", ТОВ "Аргус" і паспорти продукції, видані ВАТ "АК "Транснефтепродукт" на дизельне пальне, які підтверджують висновок, про поставку дизельного пального не ТОВ "Торговий дім "Перший будівельний", як стверджує позивач, тому суд вважає, що позивач не довів реальність поставки, а за допомогою договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 23.08.2010 року і інших документів (податкові накладні, видаткові накладні та інше) проводив лише документування цих операцій по регістрах бухгалтерського обліку. Ці обставини впливають на висновок податкового органу по договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 26.06.2009 року з аналогічним висновком. Також, суд погоджується з висновком відповідача, який зроблений на 29 сторінці додатку №2 до акту перевірки (Довідка), що наявність квитанцій про приймання вантажу, видаткових накладних та податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум до складу валових витрат та податкового кредиту, так як наведені у них відомості не дає можливості їх ідентифікувати.

Щодо договору оренди транспортних засобів №43\6-0 від 01.03.2010 року і додатків до нього, вбачається, що він укладений між позивачем і ПАТ трест "Київміськбуд-1", про оренду сидельних тягачів і напівпричіпів. В цей же час договором про спільну діяльність від 07.12.2007 року між позивачем і Державним підприємством "Нігинський кар"єр" із змінами та додатками до нього не стверджується факт передачі у спільну діяльність транспортних засобів, які визначені договором оренди транспортних засобів №43\6-0 від 01.03.2010 року, тому суд дає критичну оцінку поясненню позивача, що ці транспортні засоби могли бути надані позивачем для спільної діяльності для внутрішніх технологічних перевезень.

Пунктом 12 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом ДПА України від 30.09.2004 N 571, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.10.2004 за N 1389/9988( чинним на момент спірних правовідносин), передбачено, що у разі, якщо платник податку - учасник спільної діяльності передає товари (результати робіт, послуг) з метою їх подальшого використання у такій діяльності, то така передача відображається у податковому обліку цього платника у порядку, установленому для продажу відповідних товарів (результатів робіт, послуг). Уповноважений платник, який отримує товари (результати робіт, послуг) від іншого учасника спільної діяльності з метою їх подальшого використання у такій діяльності, відображає отримання вказаних товарів (результати робіт, послуг) у відповідних рядках звіту та додатків до нього в порядку, установленому для придбання товарів (результатів робіт, послуг). Продажна (покупна) ціна товарів (результатів робіт, послуг), зазначених у цьому абзаці, визначається на рівні їх вартості, яка зафіксована в договорі про спільну діяльність. Будь-які інші операції з передання коштів або товарів (результатів робіт, послуг) між учасниками спільної діяльності відображаються у податковому обліку таких учасників у порядку, установленому законодавством з питань оподаткування.

Відповідно до акту Ком"янець-Подільської ОДПІ №1216/234/503494870 від 24.06.2011 року, перевіркою в рамках дії Договору про спільну діяльність, не встановлено здійснення господарської діяльності, сума податкового кредиту, яка повинна відображатись уповноваженою особою за результатами спільної діяльності, повинна дорівнювати "0" (стор.42 цього акту перевірки).

З договору про спільну діяльність від 07.12.2007 року і додатків до нього не вбачається фіксування вартості товару (камінь фракційний) і позивач не доводить факт реальної передачі цього товару, доставки, зберігання на що вказує податковий орган у акті перевірки, тому суд погоджується з відповідачем, що підприємством здійснювались операції без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об"єкту оподаткування.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Суд вважає, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з"ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчинення господарської операції, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків.

Щодо правильності утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб, то суд погоджується повністю з висновками податкового органу викладеними на 27 - 40 сторінках акту перевірки, адже позивач не спростовує факти отримання його працівниками соціальної пільги в яких основне місце роботи ДП "Нігинський кар"єр", де вони також отримували соціальну пільгу. Посилання позивача на порушення відповідачем п.61.3 ст.61 ПК України, спростовується актом перевірки №1214\234\35108293 від 24.06.2011 року з якого вбачається (стор. 1 акту), що перевірку проводили 4 працівники податкового органу, серед яких не має працівників податкової міліції, тому не має порушення згаданої статті ПК України.

Підпунктами 6.3.1, 6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( редакції яка діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Згідно п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами "а", "б" підпункту 6.1.2 та підпунктом "е" підпункту 6.1.3 пункту 6.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей. Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

Відповідно до п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Аналогічні норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", визначені розділом ІУ "Податок на доходи фізичних осіб" ПК України .

Перевіркою податковий орган встановив, що підприємством за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року задекларовано податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 362 гривень і заниження задекларованих суб"єктом господарювання показників у Розрахунках суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік на суму 5296 гривень. Крім цього, відповідач встановив, що ТОВ "Ресурс-Інвест-2007" є власником 2 - х транспортних засобів: БЕЛАЗ - 7540К, які у 2010 році зареєстровані Держкомітетом України по нагляду за охороною праці по Хмельницькій області ( стор. 41 - 44 акту).

Правила податкового обліку при оподаткуванні власників транспортних засобів визначені Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”.

Відповідно до положень ст. 6 зазначеного Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Відповідно до абзацу 6 ч.1ст. 2 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” об'єктами оподаткування є вантажні автомобілі - код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 87.04.

Згідно ст. 19 Закону України “Про автомобільний транспорт” транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на транспортні засоби загального, спеціалізованого та спеціального призначення. При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Відповідно до преамбули Закону України “Про митний тариф України” товарна класифікація схеми Митного тарифу України в своїй основі має Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка, в свою чергу базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Розділ ХVІ.І частини ІІ Закону України “Про митний тариф України” включає групу 87 “Автомобілі, тягачі, велосипеди та інші наземні транспортні засоби, їх частини та пристрої”, серед кодів, об'єднаних якою, є код 87.04 “автомобілі вантажні” з підгрупою -“автомобілі-самоскиди, призначені для використання на бездоріжжі” код 87.04.10.

Кодом 87.09. Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності визначені “транспортні засоби вантажні, самохідні без підйомників або навантажувальних пристроїв, які використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані, тягачі, використовувані на залізничних платформах, їх частини: транспортні вантажні засоби, електричні - код 87.09.11. інші… код 87.09.19.

Таким чином, порівняльний аналіз назви групи 87 та описів кодів 87.04 і 87.09 дає підстави для висновку, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності включає як окремі товари, автомобілі вантажні та транспортні засоби вантажні, самосхідні, що не є автомобілями. При цьому ознака, щодо використання транспортних засобів вантажних, самосхідних на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані стосується саме їх технічних характеристик, які обумовлюють їх використання, а не фактичне використання в залежності від цілей діяльності їх власника.

Цей висновок суду, також підтверджується розділом УІІ ПК України, а саме ст.232 цього Кодексу.

Пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі Положення) визначено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

З позову вбачається, що позивач не спростовує факт не дотримання ним вищезгаданого Положення, однак вважає, що податковий орган не мав права застосовувати штрафні санкції передбачені п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", чому суд дає критичну оцінку, так як цей Указ є діючим і він відповідно повинен застосовуватись у випадках, які ним визначені. Тобто, за відсутності жодних доказів позивача, які спростовують порушення, які зафіксовані на 47 сторінці акту перевірки, суд вважає, що відповідач правомірно виніс податкове повідомлення-рішення №0000772342 від 13.07.2011 року.

Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову довів, що діяв у межах Закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому спірні податкові повідомлення-рішення є законним і не має підстав для їх скасування.

На підставі викладеного, керуючись Законами України "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб", “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”, “Про автомобільний транспорт”, “Про митний тариф України”, Указом Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", ПК України, ЦК України і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99, 158 163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Інвест-2007" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000762342, №0007121742, №00007723342, №0000782342, від 13.07.2011 року відмовити.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 08.02.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили. <Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/А.І. Петричкович

"Згідно з оригіналом" СуддяА.І. Петричкович