Постанова № 21691068, 26.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

26 січня 2012 р. справа № 2-а- 15895/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.

представників

позивача - Нефьодової Д.Ю.,

відповідача - Федоренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Інститут сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати повідомлення-рішення відповідача, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 08.07.2011р. №0003122305 в частині основної суми - 9022,50 грн. та в частині фінансової санкції, що на цю суму нарахована.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що податковий кредит за січень 2011 року було сформовано за результатами здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог чинного законодавства. Правочин укладений позивачем з ПП «Світ Касандри - 350»є дійсним, виконаний сторонами у повному обсязі, фактичне виконання якого, підтверджено первинними бухгалтерськими та податковими документами. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складанні акту перевірки податковий орган діяв згідно до вимог чинного податкового законодавства. В результаті перевірки встановлено, зокрема, завищення податкового кредиту за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 9023 грн., що є порушенням п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України. Суть вчиненого платником податків порушення полягає у формуванні податкового кредиту з ПДВ за січень 2011р. за рахунок господарських операцій з ПП «Світ Касандри - 350», у той час як згідно з складеним ДПІ у Київському районі міста Харкова актом перевірки №718/18010/33677233 від 09.03.2011р. даний суб'єкт господарювання не міг здійснювати підприємницьку діяльність через відсутність відповідних ресурсів. В судовому засіданні представник відповідача просив суд прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що спірне податкове повідомленнярішення форми “Р” за №0003122305 від 08.07.2011р. про визначення грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 13.191,50 грн. (основний платіж - 12.357,00грн., штраф - 834,50 грн.) було винесено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з посиланням на акт перевірки від 23.06.2011р. за №2657/2305/23756522.

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності позивача податковим органом було виявлено порушення, зокрема: п.200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ січня 2011р. за рахунок показників господарських операцій з ПП "Світ Кассандри - 350", хоча ці операції відбувались в межах нікчемного правочину.

Як з'ясовано судом, відповідно до витребуваного у відповідача і наданого на вимогу суду податковою інспекцією розрахунку сума заниженого ПДВ по епізоду взаємовідносин з ПП «Світ Касандри - 350»складає 9.023,00 грн., фінансова санкція згідно п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України по даному епізоду нарахована в розмірі - 1,00грн.

Перевіряючи законність спірного податкового повідомлення - рішення в оскарженій частині, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, Інститутом сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України та ПП «Світ - Касандри-350»(код ЄДРПОУ 33677233) було укладено договір купівлі - продажу від 25.01.2011р. №22-50, предметом якого є купівля продаж товару - ророр (люмінісцируючий) на суму 54.135,00грн. (в тому числі ПДВ - 9.022,50грн.) (а.с.125-127).

Оглянувши вказаний правочин, суд не встановив підстав для висновку про невідповідність змісту правочину вимогам закону, оскільки правочин укладений між дієздатними та правоздатними суб'єктами господарювання, за формою закону не суперечить, положень, які б протирічили інтересам держави та суспільства не містить, предметом правочину є товар, котрий не обмежений в цивільному обороті.

За таких обставин, оглянутий договір визнається судом допустимим та належним доказом вчинення між позивачем та контрагентом правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним правочином позивач подав до суду складені ПП "Світ Кассандри-350" специфікацію, податкову накладну від 26.01.2011р. №2501 на загальну суму 54.135,00грн. (у т.ч. ПДВ - 9.022,50 грн.), видаткову накладну від 26.01.2011 №2501, платіжне доручення від 03.02.2011 №92 на суму 54.135,00 грн. (а.с.128,131,132,135).

Оглянувши перелічені документи, суд не виявив недоліків в їх оформленні, а тому ці документи визнаються судом належними доказами реальності здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що оплата за вказаним правочином була здійснена у повному обсязі, що визнано сторонами в ході розгляду справи. Отже, у спірних правовідносинах має місце зміна стану та структури активів і зобов'язань учасників спірного правочину.

Згідно з видатковою накладною № 2501 від 26 січня 2011 року кількість придбаного товару складає 3 кг. За таких обставин, суд відзначає, що з огляду на просторові параметри та властивості товару його фізичне переміщення у спірних правовідносинах не потребувало використання автомобільного транспорту.

Доводи позивача про те, що придбаний у ПП «Світ - Касандри-350»товар за договором купівлі - продажу від 25.01.2011№22-50, використовувався Інститутом сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України для виробництва пластмасових сцинтиляторних профілів для комплектування радіометричної апаратури, відповідачем в ході розгляду справи не спростований.

Факт використання ророра, отриманого від ПП «Світ Касандри - 350», у господарській діяльності ІСМА НАН України підтверджується службовою запискою від 19.01.2011, накладною (вимогою) від 24.01.2011 №1, актами використання від 31.01.2011 №47, від 28.02.2011 №75, від 31.03.2011 №114, від 29.04.2011 №175, від 31.05.2011 №224, лабораторним регламентом 46:2011 «Виготовлення пластмасових сцинтиляторних профілів на основі полістирола методом екструзії з соекструзіонно нанесеним світловідбиваючим покриттям», відомістю обліку витрат РоРоР по сектору 2837, бухгалтерською довідкою.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що оскільки спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочину не є речі, обмежені в цивільному обороті, а також постачання таких речей не потребує отримання будь-яких дозвільних документів у вигляді ліцензій, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ, то відсутні підстави для висновку про суперечність спірного правочину вимогам закону.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірним правочином.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Оцінивши ці документи в якості доказів, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ПП «Світ - Касандри-350»(що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Спір по справі склався з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, де указано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п.“а”п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків за придбаний товар, відсутності фізичного переміщення товару або змін у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків учасників спірних господарських операцій не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як зясовано судом, єдиним мотивом, покладеним субєктом владних повноважень в основу судження про порушення позивачем закону, є висновок ДПІ у Київському районі міста Харкова від 09.03.2011р. № 718/10-018/33677233.

Однак, з положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для висновку іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того, суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. по справі №2а-2976/11/1270, залишеною в цій частині без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011р., визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі міста Харкова з проведення 09.03.2011р. документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Світ - Касандри-350».

Суд зазначає, що в силу ст.72 Кодексу адміністративного кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначені вище обставини, суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті.

Вивчивши зміст акту перевірки від 23.06.2011 №2657/2305/23756522 суд зазначає, що відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості висновків про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Світ Кассандри - 350».

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі вище наведеного суду дійшов висновку, що позовні вимоги Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про часткове скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 08.07.2011 форми “Р” за №0003122305 за основним платежем у сумі 9.022,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1,00 грн.

3.Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 31.01.2012 року.

СуддяСтаросєльцева О.В.