Постанова № 21691044, 30.12.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3467/11

"30" грудня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - Мухи Л.С.;

представника відповідача Стефінів Ж.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бережанський склозавод»

до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2011 року №0000132301/2767 та №0000142301/2764, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бережанський склозавод»(далі по тексту ТОВ «Бережанський склозавод»або позивач) звернулося до суду з позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту Бережанська МДПІ або відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2011 року №0000132301/2767 та №0000142301/2764.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що господарські операції ТОВ «Бережанський склозавод»з ПП ОСОБА_3, ТОВ «Спартак»та ПП ОСОБА_4 мали реальний характер.

Позивач зокрема зазначає, що всі послуги та матеріальні цінності придбані та оплачені ТОВ" Бережанський склозавод", по вищенаведених контрагентах, безпосередньо пов'язані із веденням господарської діяльності товариства, а тому вважає, витрти по них правомірно віднесені до валових витрат, оскільки згідно податкового законодавства, до валових витрат не відносяться витрати не підтверджені документами взагалі, а в акті перелічені всі первинні документи і не вказано, що в них відсутній хоча б один обов'язковий реквізит передбачений Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні " від 16.07.1999р. №996-ХІУ.

Позивач вважає, що твердження податкової служби щодо відображення в актах виконаних робіт конкретного обсягу наданих послуг, а також визначення в чому саме полягає надання зазначених в актах послуг з посиланням на відповідні належні докази та наявність цих доказів, не відповідає жодним вимогам податкового та іншого законодавства.

Що стосується вищевказаних податкових накладних в яких вказані маршрути перевезень під час здійснення транспортних послуг, позивач стверджує, що податкова служба без пояснень робить висновок, що такі податкові накладні не можуть виконувати функцію розрахункового документа та бути підставою для формування податкового кредиту платника. В акті податкова служба, посилаючись на норму Закону про ПДВ, стверджує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) незважаючи на те, що в акті перелічені всі податкові накладні і вказано опис послуг, які надавались.

На думку позивача, закон про ПДВ не містить норму, яка б дозволяла вважати податкову накладну, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом недійсною і податковий кредит не підтвердженим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з мотивів викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, мотиви виклала в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року 9200 грн. вартості транспортних послуг, наданих ч приватним підприємцем ОСОБА_5 на суму 2000 грн. та ТОВ"Спарк" на суму 7200 грн.; 5694 грн. вартості консультаційних послуг, наданих приватним підприємцем ОСОБА_4.(акт здачі-прийняття робіт №1, дата не вказана, віднесено на валові витрати в грудні 2010 року). ТОВ "Бережанський склозавод" оприбуткування отриманих послуг з організації участі у виставці посуду, отриманих від ОСОБА_4, проводилось на підставі акту виконаних послуг, в якому не конкретизовано, які саме послуги надавалися та період їх надання, інформація щодо конкретного обсягу наданих послуг відсутня.

В заперечення податкового органу також зазначено, що оприбуткування транспортних послуг ТОВ "Бережанський склозавод" проводило на підставі актів виконаних транспортних послуг, в яких не зазначено кількісні параметри, пункти доставки вантажу. Перевіркою не виявлено, а підприємством не надано товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу і отримання продукції, оприбуткування консультаційних послуг проводилось товариством на підставі акту здачі-прийняття робіт №1 без дати, в якому не зазначено, які саме послуги надавалися, обсяг наданих послуг, відсутні посилання на документи, які засвідчують факт надання послуг.

Крім цього, представник відповідача зазначила, що ТОВ "Бережанський склозавод" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту жовтня, листопада 2010 року 1440 грн. податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, одержаних від ТОВ"Спарк", зі змісту яких неможливо ідентифікувати, яка саме продукція та послуги отримані товариством.

Також в запереченні Бережанської МДПІ зазначено про те, що посадовими особами не забезпечено створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку та не забезпечено виконання всіма підрозділами, службами, працівниками, причетними до ведення бухгалтерського обліку,оформлення первинними документами, що відповідають вимогам, які встановлені п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст..2,п.З ст.З, п.6 ст.6, п.1, п.2, п.З п.4 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні ". Зокрема зазначено, що перевіркою не виявлено, а підприємством не надано для перевірки у зв'язку з їх відсутністю товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання продукції.

За наслідками проведеної перевірки податковий орган прийшов до висновку, що в результаті виявлених порушень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товариством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік на суму 14894 грн. та в порушення пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено ПДВ на загальну суму 1440 грн.

З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні.

Крім пояснень представників сторін, судом допитано свідків та досліджено письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем, відповідачем та витребовувались з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в позов слід задоволити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Бережанської МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010 р.

Результати перевірки відображено в акті від 27.04.2011р. № 68/23-134/36350030.

На підставі висновків про порушення податкового та іншого законодавства, вказаних в акті перевірки, податковою службою прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2011р. № 0000132301/2767 в якому збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 1440 грн.та за штрафними (фінансовими) санкціями(штрафами) 360 грн.; податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2011р. № 0000122301/2765 в якому збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток 98750 грн.та за штрафними (фінансовими) санкціями(штрафами) 24687,5 грн.; податкове повідомлення- рішення від 16 травня 2011р. № 0000142301/2764 в якому зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14894 грн.

ТОВ" Бережанський склозавод" не погодилось із з грошовими зобов'язаннями, визначеними вищевказаними податковими повідомленнями- рішеннями і оскаржило їх до ДПА в Тернопільській області.

Державна податкова адміністрація в Тернопільській області рішенням від 18 липня 2011 року залишила без змін податкове повідомлення-рішення Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції від 16 травня 2011р. №0000142301/2764, скасувала податкове повідомлення-рішення № 0000122301/2765 в частині 25011,50грн., в тому числі :324,00грн. за основним платежем та 24687,50грн. застосованої штрафної(фінансової)санкції та залишила без змін в іншій частині та збільшила на 360,00грн. застосовану штрафну(фінансову) санкцію визначену в податковому повідомленні-рішенні №0000132301/2767.

ТОВ "Бережанський склозавод" не повністю погодилось із рішенням ДПА в Тернопільській області та оскаржило до ДПС України.

Рішенням від 3 жовтня 2011 року Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення Бережанської МДПІ від 16.05.2011р. №0000132301/2767, №0000142301/2764 з урахуванням рішення ДПА в Тернопільській області від 18.07.11 № 11119/10/25-007/285, прийнятого за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки та довідки про загальну інформацію, яка є додатком №2 до акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що посадові особи ТОВ «Бережанський склозавод» не забезпечили та не створили необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку, не забезпечили дотримання вимог щодо порядку оформлення і подання до обліку первинних документів стосовно обліку, звітності і контролю господарських операцій. Перевіряючі зокрема зазначили, що ТОВ" Бережанський склозавод" безпідставно віднесено до валових витрат транспортні послуги надані ПП ОСОБА_5. на суму 2000 грн., ТОВ " Спарк" на суму 7200,00грн., та консультаційні послуги від ПП ОСОБА_4 на суму 5694 грн. в результаті чого завищено валові витрати за 4 квартал 2010 року на загальну суму 14894 грн. До такого висновку Бережанська МДПІ приходить в звязку з тим, що ТОВ" Бережанський склозавод" оприбуткування транспортних послуг, отриманих від вищевказаних суб'єктів господарювання проводилось на підставі актів виконаних транспортних послуг, в яких зазначено лише маршрут перевезення, не вказано кількісні параметри, пунктів доставки вантажу, відсутні товарно-транспортні накладні, що визначені вищевказаними нормативними актами. З приводу консультативних послуг отриманих від ПП ОСОБА_4 податковий орган вважає безпідставним віднесення їх до складу валових витрат через те, що в акті виконання послуг не конкретизовано які саме послуги надавалися, період їх надання, відсутня інформація щодо конкретного обсягу наданих послуг .

Крім того, податковий орган прийшов до висновку про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних на підставі яких неможливо ідентифікувати яка саме продукція та послуги отримані товариством , а саме: ТОВ "Спартак" надано транспортні послуги ТОВ" Бережанський склозавод" на загальну суму 7200грн. та суму ПДВ -1440грн. по податкових накладних:

- № 1037 від 10.09.2010р. на суму 2700,00грн. та сума ПДВ 540,00 грн. по маршруту Бережани-Одеса-Миколаїв-Бережани;

- № 1038 від 08.10.2010р. на суму 2250,00грн. та сума ПДВ 450,00 грн. по маршруту Бережани-Одеса-Миколаїв-Бережани;

- № 1040 від 30.10.2010р. на суму 2250,00грн. та сума ПДВ 450,00грн.по маршруту Бережани-Одеса-Сімферополь-Алупка-Бережани.

В аткі перевірки на стор. 24 (а.с.52) податковим органом зроблено висновок, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного:

Одним із основних принципів господарювання є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (ч. 1 ст.6 ГК України).

Згідно з положенням ст. 627 Цивільного кодексу України сторони вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, одним із видів якого є майново - господарське зобов'язання (цивільно-правове), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підставою для виникнення таких господарських зобов'язань є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України, ст.174 ГК України).

Правочином, згідно ст. ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків до яких застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, при цьому такий правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські зобов'язання, які виникли між ТОВ «Бережанський склозавод»та ПП «Андрухів»і ТОВ «Спарк» щодо надання транспортних послуг були оформленні відповідними письмовими договорами №1 від 1 лютого 2010 року на виконання транспортних послуг та №3 від 16 грудня 2009 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Виконання взятих на себе господарських зобов'язань сторонами належним чином засвідчується первинними документами податковими накладними, актами виконаних робіт та наданих послуг .

Досліджуючи питання реальності здійснення вищенаведеної господарської операції суд вважає, що виконання договору є реальним, оскільки товар фактично поставлений, відбувся рух активів (послуги були своєчасно оплачені), у контрагентів були усі необхідні результати для здійснення господарських операцій: і ПП «Андрухів»і ТОВ «Спарк»мали всі необхідні ліцензії для здійснення вантажних перевезень, мали в наявності транспорт, відбувалось перевезення товару скловиробів, виробництво яких є основним видом діяльності ТОВ «Бережанський склозавод».

Суд враховує також і ту обставину, що як у ВАТ «Тернопільобленерго», так і у контрагентів на момент укладення правочинів була необхідна спеціальна податкова правосуб'єктність: були зареєстровані платниками податків та мали чинні свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, на підставі яких виписуються відповідні податкові накладні та відображаються належні до сплати податкові зобов'язання.

Судом не береться до уваги твердження податкового органу з приводу того, що відсутність товарно-транспортної накладної є свідченням відсутності реального характеру господарських операцій.

Крім того, в судовому засіданні факт відсутності товарно-транспортних накладних оформлениз з ТОВ «Спарк»знайшов своє спростування так як позивачем разом з адміністративним позовом було надано копії усіх ТТН, що оформлялися з ТОВ «Спарк»на перевезення кожної партії вантажу.

Також суд не погоджується з висновком Бережанської МДПІ з приводу того, що оприбуткування транспортних послуг, отриманих від вищевказаних суб'єктів господарювання проводилось на підставі актів виконаних транспортних послуг, в яких зазначено лише маршрут перевезення, не вказано кількісні параметри, пунктів доставки вантажу, враховуючи наступне:

Відповідно до п. 1.2.ст.1, п2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку затв. Наказом Міністерства фінансів №88 від 24.05.1995р господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Враховуючи вимоги вищевказаного Положення та той факт, що податковий облік ведеться платниками податків у відповідності до даних бухгалтерського обліку, а підставою для бухгалтерського обліку,, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні " від 16.07.1999р. №996-ХІУ, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу представлених в судовому засіданні копій актів виконаних робіт та наданих послуг, встановлено, що в них містяться всі обовязкові реквізити.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) із змінами та доповненнями до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону встановлено виняток і зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд приходить до висновку, що всі транспортні послуги придбані та оплачені ТОВ" Бережанський склозавод" безпосередньо пов'язані із веденням його господарської діяльності і правомірно товариством віднесені до валових витрат.

Неправомірним і безпідставним є висновок податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 1440 грн. по податкових накладних за транспортні послуги отримані від ТОВ "Спартак", виходячи з наступного:

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(що був чиним час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними Деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпунктів 7.5.1, 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)-в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); для операцій з імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Як описувалось вище, зазначені вимоги Закону про ПДВ, ТОВ «Бережанський склозавод»дотримані були.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним висновки Бережанської МДПІ про порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, суд погоджується з висновком податкового органу з приводу безпідставного віднесення до складу валових витрат консультативних послуг отриманих від ПП. ОСОБА_4 в сумі 5694 грн. через те, що в акті виконання послуг не конкретизовано які саме послуги надавалися, період їх надання, відсутня інформація щодо конкретного обсягу наданих послуг, оскільки як випливає зі змісту ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»для віднесення витрат до складу валових витрат необхідним є наявність звязку між такими витратами та господарською діяльністю підприємства.

Акт здачі-прийняття робіт (а.с.10) не дає змогу визначити зв'язок між наданням консультаційних послуг ПП. ОСОБА_4 та господарською діяльністю ТОВ «Бережанський склозавод», оскільки в ньому не конкретизовано які саме послуги надавалися, не вказано період їх надання.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Приходячи до переконання про часткове задоволення позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зазначити, що встановлені ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Поставлена позивачем вимога про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень може стосуватися лише нормативно-правового акта, що стосується індивідуального акту, яким в даному випадку і є податкові повідомлення-рішення, то суд вважає, що можна ставити вимоги про визнання протиправним, незаконним, неправомірним і скасування, а тому використовуючи право надане ч.2 ст.11 КАС України, суд частково виходить за межі позовних вимог і вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід скасувати податкове повідомлення-рішення Бережанської МДПІ від 16 травня 2011 року №0000132301/2767 повністю та податкове повідомлення-рішення Бережанської МДПІ від 16 травня 2011 року №0000142301/2764 в частині зменшення суми від»ємного значення по податку на прибуток підприємств в сумі 9200 грн.

З врахуванням викладеного суд вважає, що Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків своїм контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про їх фактичне місцезнаходження, наведених у зазначеному реєстрі.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бережанської МДПІ від 16 травня 2011 року №0000132301/2767 повністю та податкове повідомлення-рішення Бережанської МДПІ від 16 травня 2011 року №0000142301/2764 в частині зменшення суми від»ємного значення по податку на прибуток підприємств в сумі 9200 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 грудня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.