Постанова № 21690123, 09.12.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4513/2011

09 грудня 2011 року 15год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шкатуляк Н.І.

відповідача: представник не з'явився

відповідача-2: представники Муравенко О.І., Крет В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство-фірма "Араміс"

доУправління Пенсійного фонду України в м. Рівне,

Головного управління державного казначейства України у Рівненській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання повернути надмірно сплачені страхові внески, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство - фірма "Араміс" звернулося в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, Управління Державного казначейства у м. Рівне про визнання протиправними дій субєктів владних повноважень та зобовязання повернути надмірно сплачені страхові внески.

За змістом прохальної частини позовної заяви позивач просив визнати протиправними дії обох відповідачів щодо відмови у поверненні йому надмірно сплаченого єдиного податку та зобовязати відповідача-2 повернути на розрахунковий рахунок позивача надмірно сплачений єдиний податок в сумі 3078,59 грн.

В ході розгляду справи позивачем подано заяву про зміну позовних вимог (а.с.41), відповідно до якої просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Рівне та Управління Державного казначейств у м. Рівне щодо відмови у поверненні надмірно сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду України в розмірі 3078,59 грн. та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Рівне повернути надмірно сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України в розмірі 3078,59 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

До початку розгляду справи по суті, в порядку статей 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну неналежного відповідача-2 Управління Державного казначейства у м. Рівне, що немає статусу юридичної особи, належним відповідачем-2 - Головне управління Державного казначейства у Рівненській області.

Позовні вимоги в повній мірі були підтримані представником позивача в судовому засіданні, який на їх обґрунтування покликається на те, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне та сплачував страхові внески в загальному порядку. Разом з тим позивач також був зареєстрований платником єдиного податку в Державній податковій інспекції у м. Рівне та сплачував єдиний податок, 42% з якого підлягало відрахуванню до Пенсійного фонду. Є сумлінним платником податків та обов'язкових платежів. В січні 2011 року Приватним підприємством - фірмою "Араміс" сплачено єдиний податок за грудень 2010 року в сумі 7330,00 грн., 42% від якого, тобто 3078,59 грн. зараховано на рахунок Пенсійного фонду України. Актом перевірки Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне № 118 від 28.03.2011 року зафіксовано переплату по платежах до Пенсійного фонду України в сумі 3078,5 грн. На письмове прохання підприємства про повернення суми переплати від Управління Пенсійного фонду України у м. Рівне було одержано відмову, обгрунтовану тим, що розпорядником коштів є органи держказначейства. Заява Приватного підприємства-фірма "Араміс", направлена до Управління Державного казначейства у місті Рівне Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області, була повернута без розгляду з підстави, що повернення надміру сплаченого єдиного податку здійснюється відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України № 974/1597/499 від 21.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1386/18681, тобто може бути здійснено Головним управлінням Державного казначейства у Рівненській області лише на підставі висновку Державної податкової інспекції у м. Рівне.

Представник позивача також зазначив, що підприємство в усному порядку зверталося до Державної податкової інспекції у м. Рівне за відповідними роз'ясненнями, на що було отримано відповідь про відсутність переплати по єдиному податку, а відтак відсутність підстав для складання висновку про його повернення.

Відмову відповідачів повернути надмірно сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України позивач вважає неправомірною, просить зобовязати повернути їх в судовому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства.

Відповідач-1 Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне участі свого представника в судовому засіданні не забезпечив, направив на адресу суду письмове заперечення, в прохальній частині якого просив провести розгляд справи за відсутності його представника (а.с.38-39). Заперечення на позов ґрунтуються виключно на тих обставинах, що Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне не являється органом, який контролює справляння надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 18050100 "єдиний податок з юридичних осіб, нарахований до 01.01.20011 року". Оскільки таким органом є Державна податкова служба, то повернення надмірно сплаченого єдиного податку повинно здійснюватись за поданням саме такого органу. Частина такого єдиного податку в розмірі 42%, що була перерахована органами Державного казначейства на рахунки Пенсійного фонду України, може бути повернута Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне лише на рахунки Головного управління Державного казначейства у Рівненській області і лише на його звернення. З наведених підстав відповідач-1 просив відмовити в позові повністю.

Відповідач-2 Головне управління Державного казначейства у Рівненській області позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.26-27). Представники відповідача-2 в судовому засіданні надали пояснення, що відповідають наведеному в запереченні. Зокрема, пояснили, що кошти в сумі 7 330,00 грн., які надійшли від Приватного підприємства - фірми "Араміс" як єдиний податок за грудень 2010 року, були розподілені органом казначейства наступним чином: 43% місцевому бюджету, 42% - Пенсійному фонду у м. Рівне, 11% - Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 4 % Міському центру зайнятості. Кошти були зараховані на рахунок № 38914378503002 "інші транзитні рахунки", а в подальшому кошти в сумі 3078,59 грн., тобто 42 % від сплаченого єдиного податку від Приватного підприємства - фірми "Араміс", були зараховані на рахунок Пенсійного фонду у м. Рівне, відкритий у Рівненському обласному управлінні АТ "Ощадбанк" № 256033014361 код ЗКПО 21098440. Інформація про перераховані кошти була передана отримувачу таких коштів. Повернення надміру сплачених до бюджету сум здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за № 1000/7288 (в редакції наказу № 181 від 29.05.2008 року), за нормами якого органи Державного казначейства наділені повноваженнями здійснювати повернення таких коштів лише за поданням тих органів, які контролюють справляння надходжень бюджету. Оскільки згідно з додатком № 8 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.2010 року, органом, що контролює справляння єдиного податку з юридичних осіб, є Державна податкова служба, Головне управління Державного казначейства у Рівненській області мало право повернути Приватному підприємству - фірмі "Араміс" надмірно сплачену суму єдиного податку лише на підставі висновку Державної податкової інспекції у м. Рівне. Оскільки ж такого висновку не надходило, звернення позивача правомірно залишено без розгляду. З вказаних підстав просили відмовити у позові повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що Приватне підприємство - фірма "Араміс" з 20.09.2001 року є зареєстрованою юридичною особою. З 27.09.2001 року взяте на облік Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне як платник страхових внесків. Впродовж 2010 року було платником єдиного податку.

05.01.2011 року Приватне підприємство - фірма "Араміс" платіжним дорученням № 8 сплатило 7330,00 грн. єдиного податку за грудень 2010 року (а.с.5). Кошти були сплачені на рахунок № 34216378700002, одержувач місцевий бюджет (а.с.30). На цей рахунок за вказаний день загалом надійшло 55661,13 грн. і Управління Державного казначейства у м. Рівне відповідно до пункту 3.5.2 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 205 від 04.11.2002 року, засобами програмного забезпечення розподілило кошти наступним чином: 43% місцевому бюджету, 42% - Пенсійному фонду у м. Рівне, 11% - Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 4 % Міському центру зайнятості.

Кошти в загальній сумі 23377,67 грн. з належних 42% Пенсійному Фонду, в тому числі 42% коштів що надійшли від Приватного підприємства - фірми "Араміс" в сумі 3078,59 грн. 05.01.2011 року були зараховані на рахунок № 38914378503002 "інші транзитні рахунки", і разом з іншими коштами зараховані на рахунок Управління Пенсійного фонду у м. Рівне, відкритий у Рівненському обласному управління АТ "Ощадбанк" № 256033014361 код ЗКПО 21098440 (а.с.28-29, 31).

З 25 по 28 березня 2011 року Управління Пенсійного фонду у м. Рівне проведено позапланову перевірку Приватного підприємства - фірми "Араміс" з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.09.2009 року по 20.01.2011 року. Результати перевірки оформлені актом № 118 від 28.03.2011 року (а.с.6-9).

У акті зафіксовано, що з урахуванням залишку на початок перевірки 3841,50 грн. за платником, сальдо розрахунків по нарахованих, перерахованих сумах страхових внесків до Пенсійного фонду України станом на 21.01.2011 року становить 3078,59 грн. Переплата по страхових внесках виникла у звязку з тим, що платником в січні 2011 року сплачено єдиний податок за грудень в сумі 7330,00 грн. (платіжне доручення № 8 від 05.01.2011 року).

Позивач 13.09.2011 року звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Рівне, в якій просив повернути переплату по платежах.

Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне листом № 17108/04 від 19.09.2011 року повідомило позивачу, що органи Пенсійного фонду не можуть повертати єдиний податок, який розрахований згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року. Частина такого єдиного податку в розмірі 42%, що була перерахована органами Державного казначейства на рахунки Пенсійного фонду, може бути повернута Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне лише на рахунки Державного казначейства і лише на його звернення (а.с.11).

Керуючись такою відповіддю, позивач звернувся до Управління Державного казначейства у м. Рівне з письмовою заявою про повернення єдиного податку, до якої долучив копію платіжного доручення та акт перевірки Управління Пенсійного фонду у м. Рівне.

Головне управління Державного казначейства у Рівненській області листом № 04-31/2934 від 30.09.2011 року повернуло вказану заяву з додатками без розгляду, розяснивши, що повернення єдиного податку здійснюється у відповідності до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за № 1000/7288 (в редакції наказу № 181 від 29.05.2008 року), тобто лише на підставі висновку органу Державної податкової служби (а.с.10).

Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Згідно пункту 1 частини 1 статті 14 цього Закону, страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно статті 15 цього ж Закону, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 17 цього ж Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. А відповідно до статті 20, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. В силу вимог частини 13 зазначеної статті, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Такий порядок і строки фактично не були визначені правлінням Пенсійного фонду. В пункті 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, зазначалося про те, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Розділ 11, і відповідно пункт 11.17, був виключений зі згаданої Інструкції з 01.01.2011 року на підставі постанови правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 22.10.2010 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.11.2010 року за № 1091/18386. Разом з тим, частина 13 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року зберігає чинність на час вирішення судом адміністративного спору. Та обставина, що правлінням Пенсійного фонду не визначено конкретного порядку і строків повернення страхувальникам надмірно сплачених платежів, не свідчить про наявність підстав для незастосування вказаної норми Закону.

Згідно пункту 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 року, суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 %; до місцевого бюджету 23 %; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обов'язкове соціальне страхування - 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Починаючи з 01.01.2011 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про розяснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727" № 507 від 16.03.2000 року (в редакції постанови № 1196 від 27.12.2010 року), розподіл сплачених субєктом малого підприємництва сум єдиного податку державним казначейством не здійснюється. Разом з тим це не стосується єдиного податку, сплаченого у січні 2011 року за грудень 2010 року.

Той факт, що 05.01.2011 року Приватне підприємство - фірма "Араміс" сплатило суму єдиного податку за грудень 2010 року в розмірі 7330,00 грн., який був розщеплений і 42% якого, що становить 3078,59 грн., перераховано на рахунки Пенсійного фонду, сторонами визнається.

У суду відсутні будь-які об'єктивні підстави для оцінки вищевказаного платежу як переплати по єдиному податку, оскільки в акті перевірки Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне чітко вказано, що вказана сума є переплатою по страхових внесках.

Платник єдиного податку сплачував в складі єдиного податку й відповідний страховий внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Спосіб та порядок отримання Пенсійним фондом України страхових внесків не впливають на соціальне та юридичне призначення такого платежу. Крім того, вказана сума не надходила в місцевий чи Державний бюджет, а була зарахована органом Державного казначейства безпосередньо на рахунок Пенсійного фонду України.

Підтвердженням тому, що вказані суми є страховими внесками, є також Порядок ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 2-4 від 19.01.2002 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.03.2002 року, що діяв до 01.01.2011 року, за яким облік надходжень коштів, що надходять з державного казначейства від сплати частини єдиного податку, здійснюється саме органами Пенсійного фонду України (пункт 5.5.), як і облік сум переплати за платежами, які на певну дату надійшли понад зобов'язання, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, здійснюється органом Пенсійного фонду України в особових рахунках платників у графі "Переплата" (пункт 7.2.).

З огляду на вищевикладене, сума надмірно сплачених до Пенсійного фонду страхових внесків підлягала поверненню Приватному підприємству - фірмі "Араміс" Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне.

Доводи відповідачів про те, що сума такої переплати може бути повернена Головним управління Державного казначейства у Рівненській області виключно відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за №1000/7288 (в редакції наказу №181 від 29.05.2008 року) та в рамках Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України № 974/1597/499 від 21.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1386/18681, тобто на підставі висновку Державної податкової інспекції у м. Рівне суд відхиляє, позаяк вказаними нормативно-правовими актами передбачено повернення тих платежів, які були зараховані до загального (спеціального) фонду державного або місцевих бюджетів. В той же час усіма учасниками судового розгляду визнається той факт, що кошти в сумі 3078,59 грн., тобто 42% від сплаченого Приватним підприємством - фірмою "Араміс" єдиного податку, були зараховані на рахунок Пенсійного фонду України у м. Рівне, відкритий у Рівненському обласному управління АТ "Ощадбанк" № 256033014361 код ЗКПО 21098440, тобто на власний рахунок вказаного субєкта, а не на рахунки державного чи місцевого бюджету. З огляду на це, та враховуючи вимоги статей 43, 45 Бюджетного кодексу України, за якими Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, суд приходить до висновку, що Головне управління Державного казначейства у Рівненській області не наділене повноваженнями здійснити повернення коштів, які були зараховані не до бюджету, а на рахунки Пенсійного фонду України.

З наведених підставсуд не приймає покликання Управління Пенсійного фонду у м. Рівне на те, що повернення платнику надміру отриманих від нього страхових внесків може бути здійснено виключно за посередництвом Головного управління Державного казначейства у Рівненській області.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог до відповідача -2.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне не доведена правомірність своїх дій у спірних правовідносинах. Відмовляючи Приватному підприємству - фірмі "Араміс" у поверненні надмірно сплачених ним платежів, відповідач-1 порушив норму частини 13 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, не дотримався засад добросовісності та розумності, зробив необґрунтовані висновки та безпідставно скерував позивача для вирішення питання до іншого субєкта владних повноважень, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача на повернення надмірно сплачених страхових внесків.

Таким чином, з врахуванням вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги до відповідача-1 підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України судові витрати присуджуються відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо відмови Приватному підприємству-фірмі "Араміс" у поверненні надмірно сплачених страхових внесків в розмір 3078,59 грн., переплата по яких виникла за рахунок отримання 42% від суми єдиного податку, сплаченого Приватним підприємством-фірмою "Араміс" 05.01.2011 року за грудень 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне повернути на розрахунковий рахунок Приватного підприємства-фірми "Араміс" (26005013011219 в ПАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767) переплату по страхових внесках в розмір 3078,59 грн. (три тисячі сімдесят вісім грн. 59 коп.), яка обліковувалась станом на 21.01.2011 року та виникла за рахунок отримання Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне 42% від суми єдиного податку, сплаченого 05.01.2011 року Приватним підприємством-фірмою "Араміс" за грудень 2010 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство-фірма "Араміс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 27 грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.