Постанова № 21689970, 08.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1966/2011

08 листопада 2011 року 18год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Мриглод Г.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 про скасування податкових повідомлень-рішень Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 22.11.2010 року № 0012511741, № 0012511741/1 від 30.12.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" на суму 12402,45 грн., та № 0012521741/0 від 22.11.2010 року, № 0012521741/1 від 30.12.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності" усього 907,88 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач заперечує наявність у неї найманих працівників, зазначає, що договори будівельного підряду, проектно-кошторисна документація не є документами, які підтверджують виплату заробітної плати найманим працівникам. З наведених підстав вважає неправомірним висновок податкового органу про неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4134,15 грн. та безпідставним донарахування податкового зобов'язання в сумі 12402,45 грн.

В обгрунтування протиправності донарахування податкового зобов'язання в сумі 907,88 грн., позивач покликається на помилковість висновку податкового органу про здійснення оптової торгівлі у випадку поставки обладнання для опалення для Білківської сільської ради.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав адміністративний позов з наведених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснив, що всі роботи в межах підприємницької діяльності СПД ОСОБА_4 виконує особисто, найманих працівників не має, доходів фізичним особам не виплачувала.

Відповідач Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.69-71).

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що відповідають наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що документальною планової виїзною перевіркою встановлено неоподаткування підприємцем ОСОБА_4 доходів від оптової торгівлі за обладнання для опалювальної системи, про що не зазначено в свідоцтві платника єдиного податку на 2007 рік, у зв'язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 907,88 грн.

Крім цього, в ході перевірки на запит податкового органу сім бюджетних організацій надали копії зведених та локальних кошторисів будівництва, актів виконаних робіт, платіжних доручень по взаємовідносинах з СПД ОСОБА_4, згідно яких встановлено факт включення до складу витрат заробітної плати робітників-будівельників та зайнятих на обслуговуванні будівельних машин і механізмів. Згідно актів виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в, витрати на заробітну плату в складі прямих витрат складають 27561 грн. На час виконання робіт по встановленню металопластикових вікон та дверей в 2007-2010 роках ОСОБА_4 мала вік 73-75 років і фізіологічно не могла здійснювати такі роботи. Відповідач вважає, що вказані обставини свідчать про приховування позивачем факту виплати доходу найманим працівникам та ухилення від оподаткування, а саме неутримання податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників. Факт виконання робіт працівниками чоловічої статі підтверджено в інформаціях, наданих бюджетними організаціями. Оскільки фінансування вищевказаних робіт здійснювалось за бюджетні кошти, то заперечення підприємцем ОСОБА_4 факту нарахування та виплати заробітної плати в сумі 27561 грн. мало бути підтверджено поверненням невикористаних бюджетних коштів в зазначеній сумі.

Спірні податкові повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними, в задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 зареєстрована в Березнівській районній державній адміністрації 13.06.2007 року, про що отримала свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР - 2 589 0000 0000 001630 (а.с.83). На податковому обліку перебуває в Березнівському відділенні Костопільської МДПІ з 15.06.2007 року; є платником єдиного податку (а.с.84).

Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності СПД ОСОБА_4 визначено за КВЕД: 52.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованому магазині з перевагою продовольчого асортименту; 28 виробництво готових металевих виробів.

Матеріалами справи стверджується, що Березнівським відділенням Костопільської МДПІ в період з 07.10.2010 року по 20.10.2010 року на підставі п.1 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлень від 06.10.2010 року № 165 та від 21.10.2010 року № 181 проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання приватним підприємцем ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки Костопільскою МДПІ (Березнівське відділення) складено акт від 01.11.2010 року № 589/17/НОМЕР_2 (а.с.5-29).

Відповідно до розділу 3 "Висновки" перевіркою встановлені порушення СПД ОСОБА_4 (з приводу яких вирішується адміністративний спір):

пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, пп.7.1 ст.7, пп.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.13, абз. "б" п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" занижено чистий дохід на 3891,32 грн. за другий квартал 2010 року;

п.1.6, п.1.15 ст.1, п.2.1 ст.2, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.17.2 с.17, пп."а" п.19.2 ст.19, абз. "а" пп.20.3.1, пп.20.3.2п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб": не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 4134,15 грн., в тому числі за 2007 рік 2029,50 грн., за 2008 рік 2084,55 грн., за перше півріччя 2010 року 20,10 грн.

На підставі акта перевірки від 01.11.2010 року № 589/17/НОМЕР_2 Костопільською МДПІ 22.11.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0012521741/0 форма "Р", яким за порушення пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, пп.7.1 ст.7, пп.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.13, абз. "б" п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності" усього 907,88 грн.(а.с.30),

№ 0012511741/0 форма "Р", яким за порушення п.1.6, п.1.15 ст.1, п.2.1 ст.2, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.17.2 с.17, пп."а" п.19.2 ст.19, абз. "а" пп.20.3.1, пп.20.3.2п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" усього 12402,45 грн., у тому числі основного платежу 4134,15 грн., штрафних (фінансових) санкцій 8268,30 грн. (а.с.32).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за результатами якої Костопільською МДПІ (а.с.37-41) та Державною податковою адміністрацією в Рівненській області (а.с.42-46) скарги платника податків залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без зміни.

Костопільською МДПІ 30.12.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0012521741/1 (а.с.31) та № 0012511741/1 (а.с.33).

Матеріалами справи стверджено, що в періоді, охопленому перевіркою, СПД ОСОБА_4 здійснювала підприємницьку діяльність з виробництва та встановлення металопластикових вікон та дверей; оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року здійснювала за спрощеною системою оподаткування та була платником єдиного податку на підставі поданих заяв про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та відповідно до вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Свідоцтва платника єдиного податку видані СПД ОСОБА_4 згідно поданих заяв: № 359192 з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року; № 136896 з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року; № 654840 з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року; № 231048 з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року. Заявлені види діяльності: 52.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованому магазині з перевагою продовольчого асортименту, 28 виробництво готових металевих виробів; ставка єдиного податку 120 грн. (п.2.1 акта перевірки, а.с.14).

В акті перевірки зазначено, що за підсумками діяльності 2007 року загальний обсяг виручки завищено на суму 8070 грн., одержану від Білківської сільської ради за обладнання для опалення, яка не може бути включена до результату діяльності по єдиному податку, оскільки це є інші доходи, ніж зазначені в заяві та свідоцтві про сплату єдиного податку на 2007 рік.

Судом встановлено, що 23.11.2007 року на розрахунковий рахунок в банку СПД ОСОБА_4 надійшли кошти в сумі 8070 грн. від Білківської сільської ради з призначенням платежу "оплата за обладнання для опалення на підставі видаткової накладної № РН-00000006 від 22.11.2007 року" (а.с.85).

Податковий орган вказує, що згідно наданого пояснення Білківською сільською радою, зазначене обладнання було придбане СПД ОСОБА_4 під замовлення і реалізоване організації для потреб встановлення системи опалення в дитячому садку с. Білка.

Згідно висновку податкового органу, вищеописана господарська операція відноситься до виду діяльності 51 - оптова торгівля (ставка єдиного податку 200 грн.), оскільки це реалізація товарів з метою їх подальшої реалізації, а саме: Білківська сільська рада не була кінцевим споживачем поставленого товару, позаяк такий товар підлягав подальшій реалізації для встановлення системи опалення в дитячому садку с. Білка (кінцевому споживачу).

З наведених підстав відповідач вважає, що виручка від вказаної операції в сумі 8070 грн. підлягає оподаткуванню за загальною системою, оскільки одержана від здійснення іншого виду діяльності, ніж зазначений в заяві та свідоцтві платника єдиного податку.

Оскільки до перевірки не було представлено документи на підтвердження витрат, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, податковий орган розрахував суму таких витрат (25% від суми одержаного доходу 8070 грн., що становить 2017,50 грн.), дійшов висновку, що сума чистого доходу за 2007 рік, яка підлягає оподаткуванню за ставкою 15%, становить 6052,50 грн., та донарахував податкове зобов'язання в сумі 907,88 грн. (р.2.2.3 акта перевірки, а.с.21-23).

Разом з тим, відповідно до Національного стандарту України "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" ДСТУ 4303:2004, роздрібна торгівля - вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг (п.4.4); оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надання пов'язаних з цим послуг (п.4.5).

Враховуючи нормативно визначений зміст терміну "оптова торгівля", суд вважає безпідставним висновок податкового органу про те, що поставка позивачем для Білківської сільської ради обладнання має ознаки оптової торгівлі, позаяк матеріалами справи безспірно стверджується, що між СПД ОСОБА_4 (продавець) та Білківською сільською радою (покупець) 22.11.2007 року було укладено договір купівлі-продажу № 100, згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар (шкафна до КТП в зборі, роз'єднувач) в загальній кількості 2 шт., загальною вартістю 8070,00 грн. (а.с.111).

На виконання умов договору купівлі-продажу СПД ОСОБА_4 згідно видаткової накладної № РН-0000006 від 22.11.2007 року поставлено для Білківської сільської ради без замовлення товар: шкафна до КТП в зборі - кількість 1 шт., роз'єднувач - 1 шт. Таким чином, при здійсненні вказаної господарської операції відсутній такий обов'язковий складовий елемент оптової торгівлі, як поставка товару партіями. Поставлений товар було оплачено Білківською сільською радою позивачу платіжним дорученням № 722 від 23.11.2007 року (а.с.199), відтак у вказаних взаємовідносинах Білківська сільська рада є кінцевим споживачем придбаного обладнання. Та обставина, що в подальшому таке обладнання було використане для облаштування системи опалення в дитячому садку с. Білка, не дає жодних підстав для кваліфікації такого товарообігу, як оптової торгівлі.

Поставка обладнання для Білківської сільської ради охоплюється таким видом діяльності, як роздрібна торгівля, тобто одним з заявлених СПД ОСОБА_4 видів діяльності, за якими вона здійснює підприємницьку діяльність при сплаті єдиного податку.

Оцінюючи зібрані в справі докази в цій частині адміністративного спору, суд виходить з того, що згідно статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 року (в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України № 727/98, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Абзацом 3 статті 2 Указу Президента України № 727/98 передбачено, що у разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Порядок переходу суб'єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування врегульовано пунктом 4 Указу.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Указу форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Згідно з Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року № 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 752/4045, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.

У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися.

Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у Свідоцтві про сплату єдиного податку.

Слід зауважити, що нормами Указу не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

Натомість про наявність такого обмеження можна зробити висновок зі змісту підзаконного нормативного акта, яким є Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Разом із тим, подібне обмеження не може бути застосовано виходячи з такого.

Види господарської діяльності, які унеможливлюють перебування субєкта підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, прямо передбачені преамбулою та статтею 7 Указу Президента України № 727/98. Зокрема, не можуть перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності субєкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти; які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів; які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775 від 01.06.2000 року; які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами; довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи.

Жодним із вищезазначених видів господарської діяльності СПД ОСОБА_4 не займалась.

При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ураховуючи наведене, норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу третього пункту 2 Указу.

Судом встановлено, що рішенням сесії Березнівської районної ради від 24.11.2006 року № 86 затверджено перелік видів підприємницької діяльності відповідно до класифікації видів економічної діяльності, на які запроваджено єдиний податок, та ставки єдиного податку.

Актом перевірки стверджується, що за видами діяльності, заявленими СПД ОСОБА_4, а саме 52.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованому магазині з перевагою продовольчого асортименту, 28 виробництво готових металевих виробів, органом місцевого самоврядування встановлено ставку єдиного податку 120 грн. щомісячно, яка фактично сплачувалася позивачем (а.с.12,14).

Таким чином, відповідно до абзацу 3 статті 2 Указу Президента України № 727/98 підприємець правомірно сплачував єдиний податок у розмірі, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Будь-які об'єктивні докази про одержання СПД ОСОБА_4 в перевіреному періоді доходу від здійснення оптової торгівлі, відповідачем не надані, судом не встановлені.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання, що у податкового органу були відсутніми підстави для донарахування позивачу податкового зобов'язання за 2007 рік в сумі 907,88 грн. у зв'язку з одержанням доходів від здійснення інших видів підприємницької діяльності. Відтак податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ № 0012521741/0 від 22.11.2010 року (№ 0012521741/1 від 30.12.2010 року) про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності" в сумі 907,88 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім цього, судом встановлено, а сторонами не заперечується, що в перевіреному періоді СПД ОСОБА_4 на підставі договорів підряду з рядом бюджетних установ та організацій Березнівського району виконувала роботи по влаштуванню металопластикових вікон (а.с.200-210).

Фактичне виконання вищеназваних робіт підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за червень 2007 року, за серпень 2007 року, за вересень 2007 року, за березень 2008 року, за травень 2008 року, за червень 2008 року (а.с.112-188), дослідженням яких судом встановлено факт включення до складу витрат заробітної плати робітників-будівельників та робітників, зайнятих на обслуговуванні будівельних машин і механізмів, на загальну суму 27 561 грн.; норми прямих витрат відповідають локальним кошторисам та прийняті й оплачені замовниками в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Податковий орган вважає, що позивач як податковий агент, всупереч приписам абз. "а" пп.19.2 ст.19 Закону України № 889-IV, не утримала та не перерахувала до бюджету податок з доходів найманих працівників в загальній сумі 4134,15 грн., відповідно до абз. "а" пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 названого Закону донарахував позивачу податкове зобов'язання на вказану суму та застосував штрафну фінансову санкцію в подвійному розмірі заниженого зобов'язання в сумі 8 268,30 грн. (а.с.107).

Оцінюючи доводи та заперечення сторін в зазначеній частині адміністративного спору, суд враховує наступне.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно п.1.6 ст.1 Закону № 889-IV загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Платником податку, згідно п.2.1 ст.2 Закону № 889-IV, є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону № 889-IV, наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону № 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до приписів пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону № 889-IV утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону № 889-IV у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Системний аналіз вищевказаних норм права дає підстави суду дійти висновку, що відповідальність на податкового агента за неутримання чи неперерахування до бюджету податку з доходу покладається винятково у випадку, коли такі дії вчинені ним до або під час виплати доходу на користь платника податку. Тобто, обов'язковою умовою такої відповідальності є факт виплати податковим агентом доходу на користь платника податку, а зокрема виплати суб'єктом підприємницької діяльності заробітної плати найманим працівникам.

Суд критично оцінює пояснення представника позивача про те, що всі підрядні роботи по встановленню металопластикових вікон, в яких відповідно до актів виконаних робіт були задіяні спеціальні машини й механізми, були виконані особисто підприємцем ОСОБА_4, позаяк ОСОБА_4 1933 року народження, страждає хронічними захворюваннями органів дихання та серцево-судинної системи (а.с.53), і зазначені обставини на думку суду об'єктивно виключають особисте виконання позивачем вищевказаних підрядних робіт.

Разом з тим, за даними Березнівського районного центру зайнятості СПД ОСОБА_4 не оформляла договорів найму працівників і відповідно не зареєстрована платником внесків до соціальних фондів (р.2.3 акту перевірки, а.с.23), наявність незареєстрованих трудових договорів позивач заперечує.

З досліджених судом доказів встановлено, що в спірних правовідносинах відсутня база оподаткування податком з доходів фізичних осіб та складові частини об'єкта оподаткування, а саме немає нарахованого (виплаченого) доходу платникам податку - найманим працівникам, які податковим органом не встановлені, а факт виплати таким особам доходу документально не підтверджений. Суд погоджується з позицією податкового органу про те, що в загальній сумі доходів, виплачених позивачу за цивільно-правовими договорами, включено й витрати на заробітну плату найманих працівників; отримання таких доходів позивачем не заперечується. Однак акти виконаних підрядних робіт є первинними документами по взаємовідносинах позивача з замовниками підрядних робіт, а не позивача з найманими працівниками, відтак не можуть слугувати належним доказом нарахування (виплати) будь-яких коштів позивачем на користь третіх осіб, щодо яких позивач має статус податкового агента.

Суд не приймає доводів відповідача на обгрунтування правомірності донарахованого податкового зобов'язання про те, що позивачу за цивільно-правовими договорами фактично виплачено бюджетні кошти, в тому числі й за витратами на оплату праці найманих працівників. На думку суду, враховуючи позицію підприємця під час перевірки щодо невикористання в підприємницькій діяльності найманої праці, податковий орган не був позбавлений можливості ініціювати у встановленому законом порядку повернення позивачем до бюджету надлишково одержаних коштів.

Суд відхиляє покликання відповідача на постанову судді Березнівського районного суду Рівненської області від 09.03.2011 року в справі № 3-225/11 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.163-4 КУпАП в зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На підставі досліджених судом доказів суд приходить до переконання, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0012511741/0 від 22.11.2010 року (№ 0012511741/1 від 30.12.2010 року) про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" усього 12402,45 грн., у тому числі за основним платежем 4134,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8268,30 грн., посадові особи Костопільської МДПІ діяли необгрунтовано, без урахування усіх обставин справи, при недотриманні приписів матеріального закону, відтак спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає до скасування.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення № 0012511741/0 від 22.11.2010 року, № 0012511741/1 від 30.12.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" усього 12402,45 грн., у тому числі за основним платежем 4134,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8268,30 грн., № 0012521741/0 від 22.11.2010 року та № 0012521741/1 від 30.12.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності" усього 907,88 грн., у тому числі основний платіж 907,88 грн., - скасувати повністю.

Присудити на користь позивача Суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.