Постанова № 21683633, 28.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012 № 33/336

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 22.04.2011року №Д07/2011/04/22-10,

від відповідача:Проданова С.І., керівник, витяг від 31.10.2011року №21-10/4984-68,

ОСОБА_2, дов. від 20.01.2012року №2,

ОСОБА_3, дов. від 20.01.2012року №5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

житлово-будівельного кооперативу «Приборист-5»

на рішення господарського суду містаКиєва від 13.12.2011року

у справі №33/336 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ,

до житлово-будівельного кооперативу «Приборист-5», м. Київ,

про стягнення 51009,22грн., -

встановив:

У листопаді 2011року ПАТ«Київенерго» (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ЖБК«Приборист-5» (далі відповідач) про стягнення 51009,22року, а саме: 32055,81грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1356,10грн. пені, 13485,37грн. збитків від інфляції та 4111,94грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2002року №9347012 щодо здійснення оплати отриманої теплової енергії.

Рішенням господарського суду містаКиєва від 13.12.2011року у справі №33/336 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ЖБК«Приборист-5» на користь ПАТ«Київенерго» 32055,81грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 4111,94грн. 3% річних, 8726,50грн. індексу інфляції, 100,00грн. пені, 462,50грн. витрат по сплаті державного мита та 213,98грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд встановив факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за отриману від останнього теплову енергію, здійснив перерахунок заявленої до стягнення інфляційної складової боргу у бік зменшення, а також зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 100,00грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ЖБК«Приборист-5» звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду містаКиєва від 13.12.2011року у справі №33/336 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ«Київенерго» залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом було порушено право відповідача заявити відвід суду, оскільки про таке право відповідачеві не було розяснено. Також, як стверджує скаржник, предмет спору у справі №33/336 в частині 32055,81грн. відсутній, оскільки ним було подано суду докази сплати боргу в повному обсязі. Відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не видалявся до нарадчої кімнати. На переконання скаржника, судом першої інстанції не досліджувалось питання щодо правомірності застосування позивачем тарифів на теплову енергію за період з 01.06.2007року по 01.11.2008року та за період з 01.11.2008року по 01.10.2011року. Відповідач вказує на те, що застосовані позивачем тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007року №642 та №643, не пройшли державної реєстрації нормативно-правових актів, а також скасовані згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008року. При цьому, скаржник звертає увагу суду на те, що в довідці про стан розрахунків позивачем зазначено сальдо на 01.11.2008року в сумі 52582,19грн. (а.с.12), а в розрахунку ціни позову сальдо вказано в сумі 0,00грн. Скаржник зазначає, що у нього була відсутня заборгованість у розмірі 52582,19грн. станом на 01.11.2008року, про що неправомірно вказано позивачем у своїй позовній заяві. Також, на переконання скаржника, позивачем неправомірно збільшено нарахування за літні місяці у спірний період та позивач вийшов за межі встановлених договором обсягів постачання теплової енергії.

У своїх поясненнях позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012року у справі №33/336 апеляційну скаргу ЖБК«Приборист-5» на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011року у справі №33/336 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 14.02.2012року.

В судовому засіданні 14.02.2012року було оголошено перерву до 28.02.2012року.

В судовому засіданні 28.02.2012року представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2012року заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своїх поясненнях, просила оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.05.2002року між АЕК «Київенерго» (енергопостачальна організація) та ЖБК«Приборист-5» (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №9347012 (далі - договір), згідно п.1.1. якого предметом даного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до загальних положень статуту ПАТ«Київенерго, затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол №1/2011 від 05.04.2011року), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства».

Згідно з п.п.2.2.1 договору енергопостачальна організація зобовязалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягомроку в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до договору.

Відповідно до п.2.3.1 договору абонент зобовязався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється по приладах обліку відповідно до звернення-доручення про укладення договору розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

У відповідності до ч.6. та ч.7 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В додатку №4 до договору сторонами спору погоджено порядок розрахунків, відповідно до якого споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в районному відділі теплозбуту №8 за адресою: вул.Довженка, 2, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно п.3 додатку №4 до договору, сплата за вказаними документами, відповідно до п.3 додатку 4 до договору, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається з довідки про надходження коштів за спожиту ЖБК«Приборист-5» теплову енергію (а.с.15) станом на 01.11.2008року заборгованість останнього становила 52582,19грн. Вказаний розмір заборгованості відповідачем заперечується повністю.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження наявності заборгованості ЖБК«Приборист-5» станом на 01.11.2008року у розмірі 52582,19грн., а тому колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з вартості обсягів поставленої позивачем відповідачеві теплової енергії та розмірів здійснених відповідачем оплат такої теплової енергії у період з 01.11.2008року по 01.10.2011року, щодо яких матеріали справи містять надані сторонами спору докази.

Так, обліковими картками підтверджується, що у період з 01.11.2008року по 01.10.2011року позивачем поставлено відповідачеві теплову енергію на загальну суму 340253,64грн. (а.с.36-48).

Натомість, відповідач розраховувався з позивачем з порушенням строків розрахунків, які передбачені в додатку 4 до договору. Загалом, у період з 01.11.2008року по 01.10.2011року відповідачем було сплачено на користь позивача 298390,92грн., на підтвердження чого відповідачем надано суду банківські виписки по особовому рахунку ЖБК«Приборист-5» (а.с.64-93).

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за укладеним договором станом на 01.11.2011року (дата звернення позивача до суду із даним позовом) становила: 340253,64грн. - 298390,92грн. = 41862,72грн.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не досліджувалось питання щодо правомірності застосування позивачем тарифів на теплову енергію за період з 01.06.2007року по 01.11.2008року та за період з 01.11.2008року по 01.10.2011року колегією суддів відхиляються, оскільки позивачем було застосовано тарифи, встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а питання щодо правомірності розпоряджень Київської міської державної адміністрації не відносяться до предмета доказування у даній справі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що відповідно до п.2.3.1 договору нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється саме за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Поряд із цим, посилання відповідача на те, що застосовані позивачем тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007року №642 та №643, не пройшли державної реєстрації нормативно-правових актів, а також скасовані згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008року судом апеляційної інстанції відхиляються.

У звязку зі скасуванням розпорядження Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007року, перерахунок вартості спожитої теплової енергії мав здійснюватись на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації №1575 від 30.10.2006року, яке було скасоване означеним вище розпорядженням №643 від 30.05.2007року.

Однак, тарифи, визначені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1575 від 30.10.2006року (в редакції розпорядження №142 від 12.12.2007року) є тотожними тим, які були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007року, а відтак, скасування розпорядження, застосованого позивачем при нарахуванні спожитої теплової енергії, не вплинуло на загальний розмір заборгованості відповідача.

Доводи скаржника про те, що позивачем неправомірно збільшено нарахування за літні місяці у спірний період та позивач вийшов за межі встановлених договором обсягів постачання теплової енергії спростовуються тим, що, як вірно вказав суд першої інстанції, величина заявленої кількості теплової енергії у додатку 1 до договору визначається розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження, запланованої середньомісячної температури навколишнього середовища (повітря) та режимів роботи тепловикористловуючого обладнання. Заявлена кількість теплової енергії зазначена у додатку 1 не використовується при визначенні фактичних обсягів споживання теплової енергії, а застосовується лише для формування та виготовлення платіжних документів на передплату. Обсяги фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних теплових навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента у розрахунковому періоді в межах корисного відпуску джерела теплопостачання (котельні, ТЕЦ).

Поряд із тим, відповідач вважає, що позивач повинен здійснити йому відшкодування 6,5% від нарахованої суми за спірний період (за розрахунком відповідача 16600,93грн.) у відповідності до додатку №10А до укладеного між сторонами спору договору (а.с.119). Колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки п.2 вказаного додатку передбачено щомісячне надання позивачем відповідачеві заяви про припинення взаємних однорідних вимог відповідно до ст.217 Цивільного кодексу України, а не надає позивачеві права утримання грошових коштів в рахунок такого відшкодування.

Також, як вбачається з банківських виписок по особовому рахунку ЖБК«Приборист-5», 09.11.2011року та 30.11.2011року (після звернення позивача до суду із даним позовом) останній перерахував позивачеві 32500,00грн. (19500,00грн. та 13000,00грн. відповідно, а.с.94-95).

Згідно п.1-1) ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Відтак, провадження у справі №33/336 в частині основного боргу в розмірі 32500,00грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1) ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за розрахунком суду апеляційної інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем у період з 01.11.2008року по 01.10.2011року становить: 340253,64грн. (вартість поставленої теплової енергії) - 298390,92грн. (сплачено до звернення позивача до суду із даним позовом) - 32500,00грн. (сплачено після звернення позивача до суду із даним позовом) = 9362,72грн.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриману від нього теплову енергію в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 9362,72грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

При цьому, рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011року у справі №33/336 в частині стягнення 22693,09грн. підлягає зміні в частині розмірів суми основного боргу.

Враховуючи те, що розмір заборгованості відповідача станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом більше (41862,72грн.), ніж вказано позивачем (32055,81грн.), заявлені останнім до стягнення з відповідача суми пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають перерахуванню.

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п.3.5. додатку №4 до договору встановлено, що у випадку несплати за користування послугами, вказаними в даному договорі, до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нарахує абоненту пеню за суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком колегії суддів, з урахуванням того, що сума боргу відповідача станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом становила 41862,72грн., а не 32055,81грн., сума заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 1356,10грн. в повному обсязі відповідає вимогам ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та п.3.5. додатку 4 до договору, а тому підлягає до стягнення в повному обсязі.

Пари цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим врахування судом першої інстанції клопотання позивача про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій та положень п.3. ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України і ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та, як наслідок, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені до 100,00грн., оскільки на підтвердження вказаного клопотання відповідачем не надано суду жодних доказів та не доведено того, що даний випадок є винятковим. При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що ЖБК«Приборист-5» є неприбутковою організацією.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком колегії суддів, з урахуванням того, що сума боргу відповідача станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом становила 41862,72грн., а не 32055,81грн., розмір інфляційних втрат, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 10,236,16грн., а сума заявлених позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 4111,94грн. в повному обсязі відповідає вимогам ст.625 Цивільного кодексу України, а тому підлягає до стягнення в повному обсязі.

В задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3249,21грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст.ст.103, 104 Господарського процесуального кодексу України, змінює рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011року у справі №33/336 та викладає його резолютивну частину в іншій редакції.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перерозподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1.Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Приборист-5» на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011року у справі №33/336 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011року у справі №33/336 змінити.

3.Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 32500,00грн. боргу припинити.

3. Стягнути з Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Приборист-5» (04071, м.Київ, вул.Лукянівська, 21, ідентифікаційний код 22894558) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 9362,72грн. боргу, 1356,10грн. пені, 10,236,16грн. інфляційних втрат, 4111,94грн. 3% річних, 250,67грн. державного мита та 115,97грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити».

4.Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь житлово-будівельного кооперативу «Приборист-5» (04071, м.Київ, вул.Лукянівська, 21, ідентифікаційний код 22894558) 346,81грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6.Справу №33/336 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяАгрикова О.В.

СуддіЧорногуз М.Г

Суховий В.Г.

01.03.12 (відправлено)