Постанова № 21683400, 29.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.02.2012 р. справа №17/38

Донецький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.02.2012 р. справа №17/38

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЛомовцевої Н.В.

Приходько І.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р.

за участю представників: від позивача: ОСОБА_1 довір. від відповідача:не зявився.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»м.Маріуполь Донецької області

на рішення господарського судуДонецької області

від11.01.2012р.

по справі№17/38 (суддя Матюхін В.І.)

за позовомДержавного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»м.Маріуполь Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс»м.Донецьк

прозобовязання поставити вугілля на суму 358237 грн. 60 коп. і стягнення 72363 грн. 99 коп. В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт»м.Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс»м.Донецьк про зобовязання виконати умови договору та стягнення з відповідача 72363 грн. 99 коп., з яких пеня у сумі 47287 грн. 36 коп. та штраф у сумі 25076 грн. 63 коп.

Заявою від 17.03.2010р. №18/130 позивач уточнив позовні вимоги в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та просив зобовязати відповідача виконати умови договору №27-7/09/683 від 14.09.2009р. в частині постачання побутового вугілля марки АМ (13-25) ТУ-У-10.1-23472138-113-2003 в кількості 630,7 тон, за ціною 568, 00 грн. за тону вугілля та стягнути 72363 грн. 99 коп., з яких 47287 грн. 36 коп. пені та 25076 грн. 63 коп. штрафу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.01.2012р. по справі №17/38 (суддя Матюхін В.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» у дохід Державного бюджету України 3497 грн. 38 коп. державного мита.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012р. по справі №17/38 скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне зясування обставин, які мають значення для справи. Вказує на те, що суд, встановивши факт надіслання заявки відповідачу, дійшов неправильного висновку щодо невиконання позивачем процедури надіслання заявки. Також визначає, що судом у прийнятому рішенні не було враховано та не надано оцінку доданій позивачем до матеріалів справи копії претензії, якою він просив виконати умови договору та сплатити за недопоставку товару штрафні санкції, а також не взяті до уваги пояснення інженера ВМТП (електроматеріалів та ГЗМ) порту Леонідової Г.М., стосовно особистого відправлення нею факсової заявки відповідачу. Крім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що позивачем надавався суду першої інстанції лист №1898 від 21.10.2009р., яким відповідач фактично відмовляється від поставки вугілля відповідно до умов договору, тоді як постачання вугілля було частково здійснено відповідачем після факсової заявки. Виходячи з наведеного ДП «Маріупольський морський торговельний порт»вважає, що з боку відповідача мала місце одностороння відмова від виконання зобовязання.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про відкладення слухання справи на іншу дату у звязку із неможливістю прибуття у судове засідання 28.02.2012р.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно з ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс»м.Донецьк було належним чином повідомлене про час і місце судового засідання, воно не було позбавлене права реалізувати свої процесуальні права через керівника підприємства чи іншого представника, а також враховуючи те, що з зазначеного клопотання не вбачається намір відповідача надати будь-які додаткові докази, які не були подані суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а також у звязку із його необґрунтованістю певними доказами, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відкладення слухання справи задоволенню не підлягає.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2009р. Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» було проведено тендер на постачання вугільної продукції. За результатами проведених відкритих торгів на підставі тендерної пропозиції та згідно Акцепту від 04.09.09р. №27-14/1187 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс» було визнано переможцем, внаслідок чого, 14.09.2009р. між Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» (далі - покупець) та Товариством з обмеженого відповідальністю «Аріс»(далі - постачальник) було укладено договір № 27-7/09/683 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і сплатити вугільну продукцію (далі товар) по найменуванню, цінам та у кількості, вказаними в додатку №1 (Специфікації №1), що є невід'ємною частиною договору.

Специфікацією №1 на постачання вугілля побутового визначено його найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та загальна сума.

Згідно п. 2.3 договору, поставка здійснюється протягом 10-ти днів з дати відправлення письмової заявки покупця, якщо інше не обумовлено в додатку окремо.

В редакції наданого відповідачем договору №27-7/09/683 від 14.09.2009р., визначений термін поставки - 15 днів з дати відправлення письмової заявки покупця, якщо інше не обговорено в додатку окремо.

Пунктом 3 специфікації №1 до договору визначено, що поставка товару здійснюється тільки на підставі письмової заявки покупця протягом 10-ти днів з дати відправлення письмової заявки.

Згідно п. 4.1 договору, покупець проводить розрахунок за товар в національній валюті України, враховуючи планування безперервного і ритмічного характеру поставок товару сторони прийшли до згоди встановити наступну періодичність оплати товару: оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30-ти днів з моменту прийняття товару на складі покупця, та дати підписання акта прийому передачі товару.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за непостачання, несвоєчасне постачання або недопоставку товару Постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення постачання, а за прострочення більш 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2009р., а в частині виконання зобовязань по здійсненню фінансових розрахунків, до повного їх виконання.

Відповідно до п. 10.5 договору, будь-які зміни і доповнення до цього договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені письмово і підписані обома сторонами. Всі виправлення до цього договору, специфікації, додатки, додаткові угоди, документи, повязані з виконанням цього договору і т.п., мають силу тільки в тому разі, якщо вони завірені підписами та печаткою уповноважених представників обох сторін. Сторони визнають, що документи, передані по звязку факсиміле, мають юридичну силу у випадку, якщо протягом 15 робочих днів будуть підтверджені оригіналом, за винятком робочого листування.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що за правовою природою це є договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач, 15.09.2009р. ним було направлено факсом на адресу відповідача заявку №20/9-1564, відповідно до якої він просив поставити у вересні 2009р. за договором №27-7/09/683 від 14.09.2009р. та специфікації №1 вугілля побутове і зазначене відповідає умовам договору, а саме п. 2.3 договору.

28.09.2009р. по накладній №618 відповідач здійснив постачання вугілля в кількості 119, 3 тон, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.09.2009р., яке позивач оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №5092 від 05.10.2009р.

Позивач звернувся з вимогою про зобовязання відповідача виконати умови договору №27-7/09/683 від 14.09.2009р. в частині постачання побутового вугілля марки АМ (13-25) ТУ-У-10.1-23472138-113-2003 в кількості 630,7 тон, за ціною 568, 00 грн. за тону вугілля.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Як зазначалось вище, п. 10.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2009р., а в частині виконання зобовязань по здійсненню фінансових розрахунків, до повного їх виконання.

Таким чином вимога позивача про зобовязання відповідача виконати умови договору №27-7/09/683 від 14.09.2009р. в частині постачання побутового вугілля марки АМ (13-25) ТУ-У-10.1-23472138-113-2003 в кількості 630,7 тон, за ціною 568, 00 грн. за тону вугілля не може бути задоволена, оскільки з наведеного вище вбачається, що позивач має право вимагати виконання договору в межах його дії, а із спливом строку дії договору не позбавлений права звертатися до суду щодо наслідків порушення його умов.

Посилання позивача на поставку вугільної продукції відповідачем саме на підставі заявки №20/9-1564 від 15.09.2009р. є безпідставним, оскільки докази направлення вказаної заявки в матеріалах справи відсутні, а відповідач проти отримання останньої заперечує.

Також є безпідставним посилання позивача на п. 2.3 договору, на виконання якого, на його думку, відповідач фактично поставив 119, 3 т вугілля, що свідчить про отримання відповідачем заявки, оскільки договір є обовязковим до виконання в цілому, а не окремих його умов, тому господарський суд правомірно посилався на те, що факсовий екземпляр згідно домовленості сторін не має юридичної сили, оскільки позивач в порушення умов п.10.5 договору не направив відповідачеві оригінал заявки на поставку вугілля протягом 15 робочих днів (і до закінчення дії договору), тобто не підтвердив її факсовий екземпляр.

Твердження позивача, що заявку не потрібно підтверджувати оригіналом, оскільки вона є робочим листуванням, є необґрунтованим, тоді як заявка, виходячи з умов спірного договору, є документом, з яким повязується виконання його умов, що саме і передбачено п. 10.5 договору.

Крім того, посилання позивача на претензію №18/1156 від 03.12.2009р. та лист ТОВ «Аріс»№1898 від 21.10.2009р., які на думку позивача, свідчать про виконання умов договору є безпідставними, оскільки обидві документи не підтверджують виконання договору саме відповідно до його умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлений договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Таким чином позивач не довів, що саме з вини відповідача не було поставлено побутове вугілля марки АМ (13-25) у кількості 630, 7т за ціною 568, 00 грн. за тону (на загальну суму 358237, 60 грн.), а тому вимоги про стягнення пені у сумі 47287грн.36коп. та штрафу у сумі 25076 грн. 63 коп. також задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012р. у справі №17/38 підлягає залишенню без змін, з мотивів, викладених в постанові, а апеляційна скарга Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»м.Маріуполь Донецької області - без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012р. у справі №17/38 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012р. у справі №17/38 - залишити без змін, з мотивів, викладених в постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: І.В. Приходько

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО