Постанова № 21683386, 28.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.02.2012 р. справа №38/304

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддівТатенко В.М.

Зубченко І.В., Марченко О.А.

За участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1. довіреність

від відповідача:ОСОБА_2 довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області

від27.12.2011 р.

у справі№ 38/304 (суддя: Лейба М.О.),

порушеній за позовом:Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ в особі філії «Донецьквуглезбуд», м. Донецьк

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська»Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія»Донбасвуглезбагачення», м. Добропілля

про:стягнення 1273,87 грн. збитків встановив:

Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ (далі «Підприємство») звернувся з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська»Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія»Донбасвуглезбагачення», м. Добропілля (далі «Фабрика») 1273,87 грн. збитків за порушення взятих на себе зобовязань за договором № 10-06/08-ПВ від 01.06.2008р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2011р. у справі № 38/304 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Фабрика не погоджуючись з рішенням господарського суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011р. у справі № 38/304 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, наполягає на тому, що судом не в повній мірі дослідженні наявні у справі докази та невірно зроблені висновки.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник Позивача у відзиві на апеляційну скаргу та під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу безпідставними.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм матеріального права; а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.06.2008р. між Підприємством та Фабрикою (під час розгляду скарги було зясовано вірну назву Відповідача, якою є Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ») був укладений договір на переробку вугілля №10-06/08-ПВ, відповідно до умов якого Замовник зобовязується передати на переробку (збагачення) виконавцеві рядове вугілля на умовах DDP залізнична станція призначення (у редакції Інкотермс 2000) при доставці залізничним транспортом.

Відповідно до п.п.1.1 п.1 договору, після виконання робіт по переробці рядового вугілля Фабрика зобовязується здати вугільний концентрат станції відправлення залізниці згідно з умовами специфікації (п.1.1).

Підпункт 2.2.2 п.2 договору встановлює, що Підприємство має право, у разі невиконання/неналежного виконання виконавцем своїх зобовязань, вимагати відшкодування у повному обємі збитки, повязаних з невиконанням останнім своїх зобовязань за договором і сплати штрафних санкцій.

Розділом 5 договору сторони визначили відповідальність сторін, який зокрема, передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання умов договору, сторони відшкодовують одна одній збитки, що зазнали у звязку з цим; у разі надходження вагонів з вугільною продукцією, вага якої не відповідає вантажопідйомності вагону, виконавець повністю відшкодовує збитки замовника, повязані з оплатою перевезення недовантажень; при внесенні виконавцем невірних даних до транспортних документів, внаслідок чого замовник зазнав збитків, виконавець зобовязаний відшкодувати збитки замовника у повному обємі.

29.08.2008р. сторони підписали Специфікацію № 4 (а.с.48), яка є додатком до договору № 10-06/08-ПВ від 01.06.2008р. на вересень 2008р..

В свою чергу, між ВАТ «Західенерго»(далі «Товариство») та Підприємством був укладений договір постачання вугільної продукції № 02-ЕН/08 від 20.07.2007р. згідно умов якого, Підприємство зобовязувався поставляти на Бурштинську ТЕС, що є структурним підрозділом Товариства, вугільну продукцію.

На виконання умов договору № 10-06/08-ПВ від 01.06.2008р. Фабрика за залізничною накладною № 51166067 на адресу Бурштинської ТЕС на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці відправлено партію вугілля у 10ти вагонах .

Вантажоотримувачем зазначеної продукції була Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго”. Вантажовідправником вказаної вугільної продукції Фабрика.

Виходячи з п. 4 «Відмітки при перевезенні» залізничної накладної № 51166067 (а.с. 15) 24.09.2008р. на станції Здолбунів Львівської залізниці один із зазначених вагонів, а саме № 68499482, був відчеплений через наявність комерційного браку, про що складений акт загальної форми № 952 від 24.09.2008р. Вагон був затриманий для усунення цього браку, через що залізницею було нараховано:

·286,80грн. плата за користування вагоном (з ПДВ);;

·522,60грн. плата зберігання вантажу у вагоні (з ПДВ);;

·320,16грн. плата за маневрову роботу з вагоном (з ПДВ);;

·58,20грн. збір за телеграфне повідомлення (з ПДВ);;

·62,40грн. плата за роботу МЧ щодо усунення комерційного браку(з ПДВ).

Нараховані суми за згодою Товариства були списані залізницею з особового рахунку Товариства, що підтверджується відповідними переліками (а.с. 25)

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2009р. у справі № 41/215, порушеній за позовом Товариством до Підприємства (треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Димитроввантажтранс», Відкрите акціонерне товариство «Стаханівська ЗФ», Відкрите акціонерне товариство ЦЗФ «Добропільська ДП ГХК Донбасвуглезбагачення», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроресурси») про стягнення 13128,19 грн. збитків, з Підприємства на користь Товариства було стягнуто на відшкодування збитків 13128,19 грн., у тому числі:

·286,80грн. плата за користування вагоном № 68499482 (з ПДВ);

·522,60грн. плата зберігання вантажу у вагоні № 68499482 (з ПДВ);

·320,16грн. плата за маневрову роботу з вагоном № 68499482 (з ПДВ);

·58,20грн. збір за телеграфне повідомлення стосовно вагону № 68499482 (з ПДВ);

·62,40грн. плата за роботу МЧ щодо усунення комерційного браку у вагоні № 68499482 (з ПДВ),

Рішення набрало законної сили. Сума, стягнута за цим рішенням, була перерахована Підприємством на рахунок Товариства.

Посилаючись, у тому числі, на викладені у згаданому рішенні висновки про порушення вантажовідправником, тобто Фабрикою, вимог щодо завантаження вантажу у вагон, відповідно до його вантажопідйомності та без додержання Правил розміщення вантажу у вагоні № 68499482 Підприємство звернулося з позовом до Фабрики, як відправника вантажу у вагоні № 68499482 про стягнення з останнього збитків; які, на думку Підприємства, були завдані саме через невиконання Фабрикою умов укладеного сторонами договору №10-06/08-ПВ.

Однак, рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2009р. у справі № 41/215, у даному випадку, не має приюдиційного значення у розумінні приписів ст. 35 ГПК України, адже склад сторін у справі № 41/215 не є таким-самим, що й у справі господарського суду м. Донецька № 38/304. Відтак, зазначене рішення має оцінюватися судом як загальний письмовий доказ поряд з іншими наявними у матеріалах справи доказами за загальними правилами статей 33, 34, 43 ГПК України.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд послався як на доведений факт того, що саме Фабрикою було порушено вимоги щодо завантаження вантажу у вагон № 68499482, відповідно до його вантажопідйомності та без додержання Правил розміщення вантажу у цьому вагоні і, як наслідок завдано Підприємству збитків у сумі 1273,87 грн., до яких увійшли:

·286,80грн. плата за користування вагоном № 68499482 (з ПДВ);

·522,60грн. плата зберігання вантажу у вагоні № 68499482 (з ПДВ);

·320,16грн. плата за маневрову роботу з вагоном № 68499482 (з ПДВ);

·58,20грн. збір за телеграфне повідомлення стосовно вагону № 68499482 (з ПДВ);

·62,40грн. плата за роботу МЧ щодо усунення комерційного браку у вагоні № 68499482 (з ПДВ),

·12,50 грн. + 11.21 грн. суми судових витрат, стягнуті з Підприємства за наслідками розгляду господарським судом м. Києва справи № 41/215

Однак, виходячи з матеріалів справи окрім згаданого рішення господарського суду м. Києва, ця обставина будь-якими іншими доказами, які містяться у матеріалах справи не підтверджується.

Колегія апеляційного суду критично ставиться до висновків, викладених у рішенні господарського суду м. Києва від 29.05.2009р. у справі № 41/215, виходячи з наступного.

Як вбачається з п. 4 «Відмітки при перевезенні»(а.с.15) залізничної накладної № 51166067 24.09.2008р. на станції Здолбунів Львівської залізниці один вагон № 68499482, був відчеплений через наявність комерційного браку, про що складений акт загальної форми № 952 від 24.09.2008р. У матеріалах справи цей акт відсутній. Сторонами цей акт суду не надавався. З відповідним клопотанням про витребування цього доказу в порядку приписів ст. 38 ГПК України сторони до суду не звертались.

Виходячи з даних графи «приймання вантажу до перевезення»досилочної залізничної накладної № 36369424 (а.с. 16, на звороті) вагон з вантажем № 68499482 був прийнятий до подальшого перевезення зі станції Здолбунів 24.09.2008р., тобто в день його затримання та відчеплення від іншої групи вагонів, що первісно перевозилися за залізничною накладною № 51166067.

В той же час в матеріалах справи міститься копія акту загальної форми № 233 (а.с. 23), складеного працівниками станції Здолбунів 26.09.2008р., із змісту якого випливає, що згаданий вагон був затриманий з 1325 24.09.2008р. до 1325 26.09.2008р., що суперечить відомостям графи «приймання вантажу до перевезення», досилочної накладної № 36369424.

Виходячи з п. 26. «Правил приймання вантажів до перевезення», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 861/5082(далі «Правила приймання») залізниці забороняється приймати до перевезення вантажі у вагонах, завантажених з перевищенням їх вантажопідйомності, та в інших випадках, передбачених Правилами перевезення окремих видів вантажів.

Причини затримання вагону у період з моменту його прийняття до перевезення за досилочною накладною (24.09.2009р.) і до1325 26.09.2008р. (якщо таке затримання дійсно мало місце) не відомо. Відтак, аналізуючи в комплексі усі згадані документи, слід визнати, що комерційний брак був усунутий залізницею саме 24.09.2009р. Адже, виходячи з приписів Правил приймання, вагон з вантажем № 36369424 міг бути прийнятим до подальшого перевезення виключно після усунення згаданого комерційного браку.

За даними акту загальної форми № 233 від 26.09.2008р. зазначений вагон був затриманий для виправлення комерційного браку (перевантаження на один візок 1440,00 кг). При цьому, актом лише констатується факт наявності зазначеного браку. Ні в цьому акті, ані в будь-якому іншому документі, який наявний у матеріалах справи беззаперечно не встановлено, що зазначений недолік виник саме під час завантаження вантажу на станції відправлення (Економічна) та з вини вантажовідправника.

Згідно п.2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, затверджених наказом Укрзалізниці від 26.04.2006р. № 152-Ц, усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, повинні оглядатися у комерційному відношенні.

Відповідно до Переліку комерційних несправностей, за наявності яких вагони забороняється відправляти зі станції (додаток 2 до п.2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів) забороняється ставити в поїзди напіввагони, що завантажені з порушенням технічних умов навантаження та кріплення вантажу на відкритому рухомому складі.

Абзацом 4 п. 28 Правил приймання встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні.

Таким чином саме на залізницю покладається обовязок перевірки правильності розміщення та закріплення вантажу у вагоні.

Як вбачається з накладної на маршрут (групу) вагонів № 51166067 у її розділі 3 на звороті зазначено, що «Вантаж розміщено та закріплено згідно §§ 1-3,5,6,8 та § 4-8 Збірника № 17 Правил».

З огляду на те, що вагон з вантажем № 68499482 у складі групи вагонів за накладною № 51166067 був прийнятий залізницею до перевезення на станції відправлення без будь-яких зауважень колегія апеляційного господарського суду не вбачає підстав вважати Фабрику винною у вищезазначеному комерційному недоліку, який, з урахуванням фізичних властивостей вантажу та способу його транспортування міг виникнути під час перевезення.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний суд вважає висновок місцевого господарського суду про неправильність завантаження Фабрикою вантажу у вагон № 68499482 такими, що зроблений при неповному зясуванню усіх обставин справи. Відтак передчасним та не обґрунтованим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової шкоди (матеріальної) збитків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу («ГК») України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи статті 610 ЦК України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із наслідків порушення зобов'язання є відшкодування збитків.

Частина 1 ст. 225 ГК України зазначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Виходячи з приписів ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодувати збитки має лише та особа, яка порушила зобов'язання. За ч. 2 цієї статті розмір завданих збитків доказується кредитором (у даному випадку Підприємством).

Як зазначено раніше к звязку із затримання вагону № 68499482 залізницею було нараховані:

·286,80 грн. плата за користування вагоном (з ПДВ);;

·522,60 грн. плата зберігання вантажу у вагоні (з ПДВ);;

·320,16 грн. плата за маневрову роботу з вагоном (з ПДВ);;

·58,20 грн. збір за телеграфне повідомлення (з ПДВ);;

·62,40 грн. плата за роботу МЧ щодо усунення комерційного браку(з ПДВ)

які були добровільно сплачені Товариством, а згодом відшкодовані останньому Підприємством.

Виходячи з п. 3 «Правил користування вагонами і контейнерами»затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року N 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за N 165/3458 (далі «Правила користування») облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46.

Пунктом 8 Правил користування визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

За п. 10 Правил користування облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

У матеріалах справи відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 та акт про затримку вагонів відсутні. З відповідним клопотанням про витребування цього доказу в порядку приписів ст. 38 ГПК України сторони до суду не звертались.

Як вбачається з матеріалів справи плата за користування згаданим вагоном була нарахована на підставі лише накопичувальної картки, що суперечить як вимогам Правил користування, так і приписам абз 2 п. 2.6 (в редакції, яка діяла на час затримки вагону) «Правил розрахунків за перевезення вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 864/5085 (далі «Правила розрахунків»)

Акт загальної форми № 233 від 26.09.2008р. підписаний лише працівниками станції Здолбунів, що, у даному випадку, є порушенням приписів п. 8 Правил користування.

Стосовно нарахованих станцією Здолбунів збору за маневрові роботи та телеграфного збору слід зазначити наступне.

Виходячи з приписів п. 1.8 розділу 2 діючого на час нарахування та списання «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України», затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 1 грудня 1999 р. за N 828/4121 (далі «Тарифне керівництво № 1») збір за маневрову роботу стосується робот які виконуються на залізничній підїзній колії та лише за окремою вимогою власника підїзної колії. Маневрові ж роботи з вагоном № 68499482 виконувались на проміжній залізничній станції Здолбунів, а не на станції призначення Бурштин.

Передбачений п.14 табл. 4 п. 9 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 збір за телеграфне повідомлення справляється лише при наявності вимоги вантажовласників про таке повідомлення. Наявність такої вимоги матеріалами справи не підтверджується.

Виходячи з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 866/5087 (далі «Правила зберігання») збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

За абзацом другим п. 8 цих правил термін безоплатного зберігання у разі затримки обчислюється з моменту затримки.

За таких обставин, враховуючи те, що вагон № 68499482 був затриманий 24.09.2008р. і в той же день після усунення комерційного браку був прийнятий залізницею до подальшого перевезення, тобто, через комерційні недоліки вагон на станції Здолбунів простояв менше доби, - збір за зберігання вантажу взагалі не мав нараховуватись залізницею.

Виходячи з абзацу 3 п. 2.6 Правил розрахунків зазначені у накопичувальній карточці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника. Додана до матеріалів справи копія накопичувальної картки 08100529 (а.с. 24) не містить підпису працівника станції Бурштин.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги мають бути віднесені на Підприємство..

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»задовольнити

Рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011 року у справі № 38/304 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити

Стягнути з Державного підприємства „Вугілля України” (код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»(код ЄДРПОУ 00176472) 805,75 грн. на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2012р., оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя:В.М. Татенко

Судді:І.В. Зубченко

О.А. Марченко Надруковано примірників: 1 позивачу; 1 відповідачу, 1 до справи, 1 ГСДО, 1 ДАГС.