Рішення № 21682910, 23.01.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2012 р.Справа № 6/5025/2171/11 За позовом

Приватного підприємства „Спецпромрезерв”, с. Стуфчинці Хмельницького району

до Товариства з обмеженою відповідальністю „РМА-ГРУП”, м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу №23 від 14.01.11р.

Суддя О.Є. Танасюк

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 12.12.2011р.

відповідача: не зявився

Суть спору: Позивач, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.01.2012р., просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу №23 від 14.01.2011 року, згідно якого відповідач передав позивачу лакофарбову продукцію ат вироби з металу на загальну суму 72563,04 грн., а позивач оплатив товар.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №23 від 14.01.11р., за умовами якого ТОВ „РМА-ГРУП” передано у власність позивачу лакофарбову продукцію та вироби з металу на загальну суму 72 563,04 грн., що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, а ПП „Спецпромрезерв”, в свою чергу, оплатив зазначений товар.

Однак, в акті документальної позапланової невиїзної перевірки №1562/230/31716448 від 19.09.2011 року, проведеної Хмельницькою міжрайонною ДПІ Хмельницької області, податковим органом зроблено висновок про нікчемність цього договору з мотивів того, що:

1) немає підтвердження відомостей зазначених ТОВ „РМА-ГРУП” (директор та засновник одна особа ОСОБА_2 кількість працюючих 1 особа), декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011р. не подано, згідно додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010р. основні фонди І та ІІ групи відсутні, свідоцтво платника ПДВ від 13.06.09р. №100230150 анульовано 26.07.11р. та внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

2) позивачем не подано товарно-супровідну документацію (товарно-транспортна накладна, подорожній лист, сертифікати відповідності, паспорти якості);

3) у відповідача відсутні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а саме підприємство не знаходилося за юридичною адресою.

Крім того в акті перевірки зазначено, що податкові накладні, видаткові накладні, банківська виписка не є первинними документами, оскільки відсутні докази передачі товарів згідно договору №23 від 14.01.11р.

На підставі вищезазначеного акта перевірки, Хмельницькою міжрайонною ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.11р. №0004621500/750 про сплату 12094,00 грн. ПДВ та штрафних санкцій 1,00 грн. та від 04.10.11р. №0004631500/749 про сплату 15117,00 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій 1,00 грн.

З огляду на висновки, викладені податковим органом в акті перевірки №1562/230/31716448 від 19.09.2011 року, позивач просить суд визнати договір №23 від 14.01.11р. недійсним.

В додаткових поясненнях по справі від 19.12.2011р. зазначає про те, що даний спір підсудний саме господарському суду Хмельницької області, в силу приписів ст.ст.13,15 ГПК України та зазначає, що оскільки на обидві сторони спірним договором покладено певні права та обовязки, то згідно листа ВГСУ від 26.03.02р. №01-8/350 „Про деякі питання практики визначення підсудності справ та передачі справ з одного господарського суду до іншого господарського суду”, розгляд справи відбувається судом, до якого звернувся позивач.

Відповідач, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повноважного представника в судове засідання не направив, однак, подав письмовий відзив на позов від 12.01.12р., в якому зазначає, що на підставі договору від 14.01.11р. №23 ним поставлено позивачу товар, а позивачем було прийнято даний товар та оплачено шляхом перерахунку коштів ТОВ „РМА-ГРУП” в сумі 72563,04 грн, це підтверджується документами, наданими позивачем, та не заперечується самим позивачем.

Вважає, що договір було укладено у відповідності з положеннями чинного законодавства, без будь-яких порушень в момент його укладання і сторони повністю виконали свої зобовязання за договором.

Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обовязкової наявності товарно-супровідної документації (товарно-транспортна накладна, подорожній лист, сертифікати відповідності, паспорти якості), про які йдеться в акті перевірки.

Посилання в акті перевірки на Інструкцію про порядок виготовлення, схову, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджену Наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07 серпня 1996 року №228/253 вважає неправомірним, так як даний нормативно-правовий акт втратив чинність та виключений з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, а наказ Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року №488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”, на який також посилаються перевіряючи податкового органу в акті перевірки не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Вищенаведене, на думку відповідача, свідчить про необовязковість виконання вимог вищевказаного наказу.

Також, вважає висновки податного органу про нікчемність договору купівлі-продажу №23 від 14.01.2011р., безпідставними, так як придбана продукція була поставлена ТОВ „РМА-ГРУП” позивачу та прийнята і оплачена останнім, тобто правові наслідки за договором настали, тому в позові просить відмовити, а справу розглянути без його участі.

В письмових поясненнях, що надійшли на адресу суду 19.01.2012р. відповідач наполягає на тому, що товар позивачу ним поставлений, а позивачем прийнятий та оплачений, що підтверджує, що спірний договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства та повністю виконаний сторонами.

Вважає висновки зроблені Хмельницькою МДПІ в акті перевірки безпідставними, посилаючись на п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.09р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, відповідно до якого розмежовуються види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст. 224 ЦК України), а також оспорювані договори - якщо їх недійсність не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена сторона особа заперечує їх недійсність на підставах, встановлених законом (ч.2ст.222, ч. 2ст.223,ч.1 ст.225 ЦК України.), тому підставою для висновку про недійсність договору може бути лише рішення суду, якого не існує.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що вони підтверджені наявними в справі доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Приватне підприємство „Спецпромрезерв”, с. Стуфчинці Хмельницького району, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та станом на 20.01.12р. внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою Хмельницького обласного управління статистики №2722 від 27.11.01р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „РМА-ГРУП”, м. Київ, зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності юридична особа.

14.01.11р. між ТОВ „РМА-Груп” (продавець) та ПП „Спецпромрезерв” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №23, згідно п.1.1. якого, продавець зобовязується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності (продукцію), а покупець зобовязується прийняти Продукцію від Продавця та сплатити її вартість в порядку та на умовах визначених цим Договором.

П.1.2. Договору передбачає, що загальна сума договору визначається як сумарна вартість партій продукції, переданих у власність Покупця відповідно до супровідних документів.

Згідно п.3.1. .Договору, продукція вказана в п.1.1. Договору поставляється Продавцем партіями, обсяг, асортимент кожної з них узгоджується сторонами окремо та зазначається у рахунку фактурі. Датою поставки Продукції є дата видачі Продавцем видаткової накладної. (П.3.8.)

П.4.1. Договору, розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на підставі виставлених Продавцем рахунків фактур на кожну окрему партію продукції в розмірі 100% попередньої оплати.

Договір №23 від 14.01.12р. підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Зобовязання за Договором Продавцем виконано та поставлено лакофарбову продукцію та вироби з металу на загальну суму 72563,04 грн., що підтверджується податковою накладною №142 від 23.03.11р. на суму 46210,50 грн., видатковою накладною №РМ-0000157 від 23.03.11р. на суму 46210,50 грн., податковою накладною №168 від 31.03.11р. на суму 16949,34 грн., видатковою накладною №РМ-0000221 від 31.03.11р. на суму 16949,34 грн., податковими накладними №11 від 10.03.11р. на суму 720,00 грн., видатковою накладною №РМ-00000011 від 04.03.11р. на суму 9403,20 грн.

Покупець також належним чином виконав зобовязання за договором та оплатив отриману продукцію на загальну суму 72563,04 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку ПП „Спецпромрезерв”: №15 від 04.03.11р. на суму 8683,20 грн., №16 від 10.03.11р. на суму 720,00 грн., №19 від 23.03.11р. на суму 22698,00 грн., №18 від 23.03.11р. на суму 23512,50 грн., №20 від 31.03.11р. на суму 16949,34 грн.

12.09.11р. Хмельницькою міжрайонною ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП „Спецпромрезерв” з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ „РМА-ГРУП” за березень 2011р., за результатами якої складено акт перевірки №1562/230/317164448 від 19.09.11р.

В цьому акті перевірки встановлено відсутність у ТОВ „РМА-ГРУП” трудових ресурсів, адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе господарських зобовязань, не встановлено фактів поставок товарів (робіт, послуг) від підприємств-постачальників за грудень 2010р., січень, березень 2011р. та фактів передачі товарів підприємствам покупцям за грудень 2010р., січень, березень 2011р., відсутність обєктів оподаткування по операціях придбання товарів (послуг), а також відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, з чого перевіряючими зроблено висновок, що здійснений між позивачем та ТОВ „РМА-ГРУП” правочин згідно договору №23 від 14.01.11р., вчинений без мети настання реальних наслідків, тому є нікчемним в силу ч.1 ст.215, ч.5 ст.203 та ст. 216 ЦК України.

На підставі вищезазначеного акта перевірки №1562/230/317164448 від 19.09.11р., Хмельницькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004621500/750 від 04.10.11р. про донарахування позивачу податкового зобовязання по ПДВ на суму 12094 грн. та штрафних санкцій в сумі 1,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0004631500/749 від 04.10.11р. про донарахування позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 15117,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1,00 грн.

З огляду на висновки, зроблені перевіряючими Хмельницької МДПІ в акті перевірки №1562/230/317164448 від 19.09.11р., позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу №23 від 14.01.2011 року.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом взято до уваги.

Відповідно до ст.15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Оскільки за договором купівлі-продажу №23 від 14.01.11р. у обох сторін існували права та обовязки (продавець зобовязаний передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності (продукцію), а покупець зобовязується прийняти Продукцію від Продавця та сплатити її вартість в порядку та на умовах визначених цим Договором), то відповідно до абз.3 п.1 листа ВГСУ від 26.03.02р. №01-8/350 „Про деякі питання практики визначення підсудності справ та передачі справ з одного господарського суду до іншого господарського суду”, розгляд справи відбувається господарським судом Хмельницької області, до якого звернувся позивач.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, згідно ст.11 Цивільного кодексу України, є основною підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Договір за своєю правовою природою є правочином, який відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1-5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.7 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.09р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч.3 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на вищезазначене, судом враховується, що 14.01.11р. між ТОВ „РМА-Груп” (продавець) та ПП „Спецпромрезерв” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №23, за умовами якого відповідач передав у власність позивачу лакофарбову продукцію та вироби з металу на загальну суму 72563,04 грн.

Так, за результатами аналізу вищезазначеного договору судом приймається до уваги, що:

1) зміст договору №23 від 14.01.11р. відповідає вимогам ст.655 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та не суперечить моральним засадам суспільства, оскільки сторони у цьому договорі дійшли згоди щодо предмета договору (п.1.1. Договору), ціни договору (п.1.2. Договору), кількості, асортименту та порядку поставки продукції (п.3.1., п.3.8. Договору), а також порядку розрахунків за договором (п.4.1.Договору);

2) сторони договору зареєстровані як субєкти господарювання та внесені до ЄДРПОУ, що підтверджується відповідними довідками, тобто наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності для укладення цього правочину;

3) волевиявлення сторін договору щодо укладення цього договору є вільним і відповідає їх внутрішній волі, а договір купівлі-продажу №23 від 14.01.11р. вчинений у формі, встановленій законом, оскільки із наявної в матеріалах справи належними чином посвідченої копії договору купівлі-продажу №23 від 14.01.11р.вбачається, що договір укладений в письмовій формі, підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

4) правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки сторонами подано до суду докази виконання ними взятих на себе за цим договором зобовязань, а саме: ТОВ „РМА-ГРУП” поставлено позивачу товар, що підтверджується податковою накладною №142 від 23.03.11р. на суму 46210,50 грн., видатковою накладною №РМ-0000157 від 23.03.11р. на суму 46210,50 грн., податковою накладною №168 від 31.03.11р. на суму 16949,34 грн., видатковою накладною №РМ-0000221 від 31.03.11р. на суму 16949,34 грн., податковими накладними №11 від 10.03.11р. на суму 720,00 грн., видатковою накладною №РМ-00000011 від 04.03.11р. на суму 9403,20 грн., а ПП „Спецпромрезерв” - оплатив отриману продукцію на загальну суму 72563,04 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку ПП „Спецпромрезерв”: №15 від 04.03.11р. на суму 8683,20 грн., №16 від 10.03.11р. на суму 720,00 грн., №19 від 23.03.11р. на суму 22698,00 грн., №18 від 23.03.11р. на суму 23512,50 грн., №20 від 31.03.11р. на суму 16949,34 грн.;

Таким чином, сторонами при укладенні договору №23 від 14.01.11р. дотримано вимог, що ставляться ст.203 ЦК України.

Згідно із ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.09р. №9, судам відповідно до статті 215 ЦК України, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Твердження позивача про необхідність визнання договору купівлі-продажу №23 від 14.01.11р. недійсним, оскільки в акті перевірки Хмельницької МДПІ №1562/230/317164448 від 19.09.11р. зроблено висновок, що даний правочин вчинений без мети настання реальних наслідків, тому є нікчемним в силу ч.1 ст.215, ч.5 ст.203 та ст. 216 ЦК України, судом оцінюються критично, оскільки такі висновки податкового органу зроблені без посилання на конкретну норму чинного законодавства, є необгрунтованими, а також суперечать наявним у справі доказам.

Відповідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивачем не подано достатніх та належних доказів на підтвердження нікчемності договору купівлі-продажу №23 від 14.01.2011 року, тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Виходячи із вищенаведеного, у позові ПП „Спецпромрезерв” належить відмовити.

У відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору у справі належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 1,12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Приватного підприємства "Спецпромрезерв" с. Стуфчинці Хмельницького району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМА-ГРУП" м. Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу №23 від 14.01.2011 року відмовити.

СуддяО.Є. Танасюк

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2 - позивачу

3- відповідачу (з повідомленням )

ТОВ „РМА-ГРУП” 03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, буд. 100/2 код ЄДРПОУ 33493581