Рішення № 21681433, 20.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2012 р.Справа № 24/17-5116-2011

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна";

До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"

про стягнення 3447,43 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення 3447,43 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.12.2011р. порушено провадження у справі № 24/17-5116-2011 за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення 3447,43 грн.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.02.2012 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи суд встановив:

07.11.2007 р. між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого Позивачем було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки Toyota Auris, державний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ м. Києва, 31.10.2008р. в м. Києві по вул Саксаганського, сталася дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля «Ваз», державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2, та автомобіля марки Toyota Auris, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1.

Згідно Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 03.11.2008 р. винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_2, який керував автомобілем «Ваз», державний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом не впевнився в безпеці данного маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Toyota Auris, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Також Позивач вказує, що 16.11.2008 р. страхувальником було подано до нього заяву на виплату страхового відшкодування. 4176,77грн.

Відповідно до Звіту №275 від 09.11.2008р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Toyota Auris, державний номер НОМЕР_1, склала 5348,92 грн.

16.12.2008р. страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 3447,43грн., що підтверджується платіжним дорученням №12270 від 16.12.2008 р.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 1 ст. 1191 ЦК України до страховика, який виплатив Страхове відшкодування за договром майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до осби, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки обов'язкова цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів ОСОБА_2 застрахована в ЗАТ "Міська страхова компанія" (Поліс № ВВ/5743633), Позивач вважає, що Відповідач, відповідно до положень ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку, несе відповідальність відповідно до лімітів відповідальності страховика та відшкодовує завдану шкоду.

16.04.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено заяву №2/16-04-11 з проханням відшкодувати завдані їхнім страхувальником збитки. Від відповідача відповіді на вимогу на адресу позивача не надходило.

Вищевикладене зумовило звернення Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до суду з даним позовом до ЗАТ "Міська страхова компанія" про стягнення суми збитків у розмірі 3447,43грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно до ст.1 Закону України "Про страхування", від 07.03.1996 р., страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

07.11.2007 р. між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого Позивачем було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки Toyota Auris, державний номер НОМЕР_1.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно довідки ВДАІ м. Києва, 31.10.2008р. в м. Києві по вул Саксаганського, сталася дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля «Ваз», державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2, та автомобіля марки Toyota Auris, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1.

Згідно Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 03.11.2008 р. винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_2, який керував автомобілем «Ваз», державний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом не впевнився в безпеці данного маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Toyota Auris, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Також Позивач вказує, що 16.11.2008 р. страхувальником було подано до нього заяву на виплату страхового відшкодування 4176,77грн., із суми страхового відшкодування було вируховано ПДВ у розмірі 891,49грн., тобто 4338,92грн. 891,49грн.=3447,43грн.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Положеннями ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування", встановлено, що до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів ОСОБА_2 застрахована в ЗАТ "Міська страхова компанія" (Поліс № ВВ/5743633), Позивач вважає, що Відповідач, відповідно до положень ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку, несе відповідальність відповідно до лімітів відповідальності страховика та відшкодовує завдану шкоду.

Положеннями п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані та підтверджені належними доказами і наявними матеріалами справи.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення 3447,43 грн - задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б/1, код 30244124, р/р 26503128651 ПрАТ «Марфін Банк», МФО 328168) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код 16285602, р/р 26508001304395 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) 3447,43 грн., витрат по сплатв судового збору у сумі 1411,50грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Оборотова О.Ю.

Повний текст рішення складено 23.02.2012 року.