Рішення № 21681425, 20.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2012 р.Справа № 24/17-5094-2011 За позовом: Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області, в особі, Західно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства; До відповідача: Виробничо-комерційної фірми "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 22 775 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

за участю представників сторін

Від позивача: ОСОБА_1. на підставі довіреності №52 від 11.01.2012р.

Від відповідача: не зявився

Від прокуратури: Лянна О.А. посвідчення № 184 від 01.02.2012 р.; Коломійчук І.О. на підставі посвідчення №166 від 19.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор Одеської області, в особі, Західно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Виробничо-комерційної фірми "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 22 775 грн.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.02.2012 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника рокуратури, суд встановив наступне:

Як зазначено позивачем к позовній заяві, Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою проведено перевір ку, за результатами якої встановлено, що між Приморською сільською радою та виробничо-комерційною фірмою „Проксіма” 28.12.2001 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 78,0377 га, на території Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, для риборозведення, сінокосіння і будівництва та обслуговування комплексів по догляду за об'єктами водоохоронних зон та прибережно-захисної смуги. На території знаходяться водні об'єкти місцевого значення площею 57,7 га, які використовуються в порушення ст. 51 Водного кодексу України, якою передбачено, що у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Перевіркою Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою встановлено, що ВКФ „Проксіма” в порушення вимог чинного законодавства здійснювало вилов риби з зазначених водних об'єктів, чим спричинило збитки рибним запасам України на суму 22775 гривень, що підтверджується розрахунком проведено Західно-Чорноморським державним басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, відповідно до „Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів”, затвердженої спільним наказом Міністерством агрополітики України та Міністерством природи України №248/273 від 12.07.2004 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.11.2004 року №1446/10045.

Стаття 27 Закону України „Про тваринний світ” зазначає, що у порядку загального використання об'єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об'єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об'єктів тваринного світу в порядку, встанов леному Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.

В свою чергу, п. 10 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №1192 від 28.09.1996 року передбачено, що спеціальне використання водних живих ресурсів здійснюється за спеціальним дозволом і за плату, порядок визначення якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Виробничо-комерційна фірма „Проксіма”, в порушення Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ре сурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, за твердженої наказом Держкомрибгоспу №4 від 15.08.2008 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України 28.01.2008 року №64/14755, не розробило ре жим використання водних об'єктів.

Відповідно до ст. 41 Закону України „Про тваринний світ” передбачає, що шкода, заподіяна власникам і користувачам об'єктами тваринного світу, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Стаття 59 Закону України „Про тваринний світ”, що спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань екології та природ них ресурсів, мисливського господарства та полювання та їх територіальні органи (у разі їх утворення), а на території Автономної Республіки Крим органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів і мисливського господарства та полювання, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань рибного госпо дарства та його територіальні органи (у разі їх утворення) у встановленому законом порядку.

Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року за № 3-рп\99, «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор або його заступ ник у кожному випадку самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачити свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільним І відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на хист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її держав ної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господа рювання.

Відповідно до пункту 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках зазначених законом. В тому числі такі випадки передбачені ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”.

Стаття 2 ГПК України у випадках, встановлених законом, передбачає, що прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інте ресів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Так, згідно п. 1 резолютивної частини рішення Консти туційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій неза лежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України, під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Тваринний світ є одним з компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області, в особі, Західно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства про стягнення 22 775 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 50, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області, в особі, Західно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства до відповідача: Виробничо-комерційної фірми "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 22 775 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67770, Одеська обл, м. Білгород Дністровський, вул Шевченко, 1, код ЄДРПОУ 31411491) на користь держави в особі Західно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 43) заборгованість у сумі 22775грн.

3. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67770, Одеська обл, м. Білгород Дністровський, вул Шевченко, 1, код ЄДРПОУ 31411491) на користь Державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31215206700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір у сумі 1411,50грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ю.Оборотова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.02.2012р.