Рішення № 21679392, 15.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.02.12 р. Справа № 29/311

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин», м.Кременчук, Полтавська область

до Відповідача: Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Маріупольська ДЕД», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 62 982,00грн., пені у сумі 5 199,89грн.

за участю:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 31.01.2012р. по 15.02.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин», м.Кременчук, Полтавська область (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Маріупольська ДЕД», м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 62 982,00грн.,пені у сумі 5 199,89грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за контрактом №10/0683/31 від 07.10.2010р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: контракту №10/0683/31 від 07.10.2010р., специфікацій, видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, рахунків-фактур, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість складає 379 416,80грн., претензії, правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 15 Господарського процесуального кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України.

31.01.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 13.12.2011р. складає 62 982,00грн., правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин», податкових накладних.

10.02.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано заяву про відстрочення виконання рішення.

14.02.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення №49/271 від 08.02.2012р. у яких зазначає, що керівництво ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» не заперечує проти задоволення заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення суду у термін до 01.04.2012р.

Представник Позивача у судове засідання 15.02.2012р. не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання 15.02.2012р. не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредмаш» (Продавець) та Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Маріупольська ДЕД» було укладено контракт №10/0683/31, відповідно п.1.1 якого Продавець зобов’язується виготовити та здійснити поставку обладнання пісокрозкидувалиних та снігоприбиральних запчастин, далі – Продукція, у кількості, асортименті та у строки, зазначені у додатках до даного Контракту, а Покупець – оплатити та прийняти вказану продукцію.

У розділі 2 договору Сторони встановили, що найменування, ціна та кількість Продукції зазначаються у додатках до даного Контракту. Кожний додаток є невід’ємною частиною даного Контракту з моменту підписання Додатків Сторонами.

У розділі 6 договору Сторони дійшли згоди щодо умов оплати:

- оплата здійснюється відповідно з графіком зазначеним у Додатках до даного Контракту (п.6.1 Контракту);

- оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, зазначений у даному Контракті (п.6.2 Контракту);

Як вбачається з п.1.1 статуту Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин» з метою приведення Статуту у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року, №514-VI (зі змінами та доповненнями), та згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (протокол від 2 квітня 2011 року) Товариство перейменоване з Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин» на Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин».

07 жовтня 2010 року між Сторонами підписано специфікацію до договору, де визначили найменування, ціну та кількість Продукції. Також наступні умови:

- загальна сума за специфікаціями складає 53 514,00грн., ПДВ 8 919,00грн. (п.1 специфікації);

- Покупець здійснює оплату шляхом переводу грошових коштів на поточний рахунок Продавця за наступним графіком:

3 000,00грн. – у строк до 01 квітня 2010 року

16 707,00грн. – у строк до 01 травня 2011 року

16 707,00грн. – у строк до 01 червня 2011 року

17 100,00грн. –у строк до 01 липня 2011 року (п.4 специфікації);

- у випадку недотримання Покупцем строків оплати, обумовлених у п.4 даного додатку. Покупець оплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.6 специфікації);

07 жовтня 2010 року між Сторонами підписано специфікацію до договору, де визначили найменування, ціну та кількість Продукції. Також наступні умови:

- загальна сума по специфікації складає 9468,00грн. в т.ч. ПДВ 1578,00грн. (п.1 специфікації);

- Покупець здійснює оплату шляхом переводу грошових коштів на поточний рахунок Продавця за наступним графіком: 9468,00грн. до 01 квітня 2011 року (п.4 специфікації);

- у випадку недотримання Покупцем строків оплати обумовлені в п.4 даної специфікації Покупець оплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.7 специфікації);

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 62 982,00грн., що підтверджується видатковими накладними №457/150 від 01.12.2010р. на суму 53 514,00грн., №458/150 від 01.12.2010р. на суму 9 468,00грн. Вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем товар отриманий на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №143 від 30.11.2010р.

Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Позивачем для оплати були виставлені рахунки-фактури.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 28.05.2011р. №42/1497 з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов контракту №10/0683/31 від 07.10.2010р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 62 982,00грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов’язань по Договору – суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 62 982,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 62 982,00грн. до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Маріупольська ДЕД».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов’язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 специфікацій у випадку недотримання Покупцем строків оплати обумовлені в п.4 даної специфікації Покупець оплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, отже Позивачем невірно визначений строк нарахування пені.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені за кожний період окремо з урахуванням норм п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, дійшов висновку щодо задоволення пені у розмірі 4 669,37грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

10.02.2012р. Відповідач Дочірнє підприємство „Донецький Облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк звернулось з заявою №б/н згідно якої Відповідач просить відстрочити виконання судового рішення строком до 01.04.2012р.

Позивач не заперечує проти відстрочення виконання рішення строком до 01.04.2012р.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов’язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на Відповідача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов’язок доведення існування відповідних підстав, тоді як Позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Виходячи із змісту п.п. 1.1., 1.2. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.1996р. № 02-5/333 сутність відстрочення полягає у відкладенні чи перенесенні виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 2 згадуваного Роз’яснення підставою для відстрочки та розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи, що Позивач не заперечує проти надання відстрочення на вказаний строк, суд вважає, що наведені Відповідачем обставини є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь Позивача. У зв’язку із чим, керуючись встановленими п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, та з огляду на не заперечення Позивача, суд дійшов висновку, що заява про відстрочення виконання рішення строком до 01.04.2012р. підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин», м.Кременчук, Полтавська область до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Маріупольська ДЕД», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 62 982,00грн., пені у сумі 5 199,89грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Маріупольська ДЕД» (83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський, 6 А, ЄДРПОУ 32001618) на користь Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин» (39600, м.Кременчук, Полтавська область, вул. 60-річчя Жовтня, 4, ЄДРПОУ 05762565) заборгованість у розмірі 62 982,00грн., пеню у розмірі 4 669,37грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Маріупольська ДЕД» (83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський, 6 А, ЄДРПОУ 32001618) на користь Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин» (39600, м.Кременчук, Полтавська область, вул. 60-річчя Жовтня, 4, ЄДРПОУ 05762565) компенсацію судових витрат: судовий збір у сумі 1 400,52грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Відстрочити виконання рішення по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин», м.Кременчук, Полтавська область до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Маріупольська ДЕД», м.Донецьк строком до 01.04.2012р.

У судовому засіданні 15.02.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.12р.