Рішення № 21679335, 20.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.02.12 р. Справа № 37/386пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код13511245

до Відповідача 1: Фізичної особи ОСОБА_1, м. Словянськ, Донецька область

та Відповідача 2: Фізичної особи ОСОБА_2, с. Словянськ, Донецька область

про: повернення нежитлового приміщення площею 32,4кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, шляхом витребування з чужого незаконного володіння відповідачів

із залученням до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Відкрите акціонерне товариство „Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 03113785

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_3 (за довіреністю №87 від 12.07.2011р.);

від Відповідача ОСОБА_1 (паспорт ВА НОМЕР_1, виданий Словянським МВ УМВС України в Донецькій області 12.02.1997р.), ОСОБА_2 (паспорт ВВ НОМЕР_2, виданий Словянським МВ УМВС України в Донецькій області 25.11.1997р.);

від Третьої особи - не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 17.01.2012р. на 06.02.2012р., з 06.02.2012р. на 20.02.2012р.

У судовому засіданні 20.02.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1, м. Словянськ, Донецька область (далі Відповідач 1) та Фізичної особи ОСОБА_2, с. Словянськ, Донецька область (далі Відповідач 2) про повернення нежитлового приміщення 32,4кв.м. (колишню будівлю пункту технічного огляду автомобілів) за адресою: АДРЕСА_1, шляхом витребування з чужого незаконного володіння відповідачів

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на незаконне вибуття спірного майна з володіння держави та протиправність і недобросовісність набуття Відповідачами права власності на нього, а також продовження утримання майна Відповідачами без належних підстав.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір купівлі-продажу від 24.01.2002р., акт приймання-передачі від 22.12.2005р., рішення Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2005р., лист КП БТІ м. Словянську від 12.12.2008р. №1512, листи від 26.01.2009р., 26.03.2009р., 16.07.2009р., лист Словянської міської ради від 22.04.2010р., протест прокурора м. Словянська від 26.11.2009р. та 25.11.2009р., рішення виконкому Словянської міської ради від 02.12.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 317, 319, 321, 326, 328, 332, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 21 закону України «Про прокуратуру», п. 3, 4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.06.1994р. №412, п.п.1,2 Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за обєкти приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.08.200 р. №1701, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2000р. №567/4788.

В обґрунтування своєї позиції Позивачем були надано додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.62-79,130-146 т.1), у тому числі пояснення, надані 17.01.2012р., з обґрунтуванням підвідомчості заявленого позову Господарському суду Донецької області з огляду на повязаність спору із приватизацією державного майна; пояснення №10-14-00986 від 06.02.2012р. щодо відсутності доказів повернення спірного майна від Відповідачів до Третьої особи перед складанням акту приймання-передачі від 22.12.2005р. між Позивачем та Третьою особою.

Відповідачі надали відзив (а.с.а.с.37, 38 т.1), яким проти позову заперечили, вказуючи на відсутність спірного майна у звязку із його повним переобладнанням та не можливістю перебування у статусі Відповідачів з огляду на відсутність статусу зареєстрованих підприємців.

На підтвердження своєї позиції та виконання вимог суду Відповідачами були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.40-60, 80-127 т.1, а.с.а.с.17, 18 т.2).

Позивач у запереченнях №10-14-00985 від 06.02.2012р. (а.с.а.с.135-139 т.1) проти доводів відзиву Відповідачів наголосив на не спростуванні незаконності набуття права власності на будівлю пункту технічного огляду автомобілів зважаючи на результати розгляду справи №8557-2004 Апеляційним судом Донецької області, втрату чинності дозволу на реконструкцію спірного майна з огляду на протест прокурора, недоведеність тверджень про відсутність спірного майна та підвідомчість розглядуваного спору господарському суду незалежно від наявності статусу підприємців у Відповідачів через категорію спору, повязаного із приватизацією державного майна.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.12.2011р. до участі у справі в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні Позивача залучено Відкрите акціонерне товариство „Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”, м. Донецьк

Третя особа процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалась, своєї позиції по суті спору до відома суду не довела хоча повідомлялася належним чином про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.7-9 т.2), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Обізнаність Третьої особи про судовий розгляд підтверджується також повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання ухвал (а.с.а.с.10, 13 т.2).

У судовому засіданні 20.02.2012р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсягу, вказуючи на запитання суду про фактичне неповернення спірного майна за актом приймання-передачі від 22.12.2005р., підписаного за участю Третьої особи. Представники Відповідачів підтримали свої заперечення, викладені письмово, вказуючи на добросовісному набутті у власність приміщення кафе у його поточному стані та на фізичну відсутність спірного майна внаслідок проведеної реконструкції, під час якої відбувся повний демонтаж будівлі пункту технічного обслуговування автомобілів та будівництво нової будівлі кафе, та не вибуття спірного майна з володіння Відповідачів з моменту його придбання.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленої Третьої особи і ненадання нею певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 27, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися перешкодою для вирішення спору, адже встановлення правової визначеності по суті заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання певної особи здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2002р. між Позивачем (Продавець) та Третьою особою (Покупець) укладений договір купівлі-продажу будівлі пункту технічного огляду автомобілів (а.с.а.с. 18-20 т.1), згідно п.1.1 якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця будівлю пункту технічного огляду автомобілів, загальною площею 31,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ВАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», а Покупець зобовязується прийняти вказаний обєкт та сплатити ціну відповідно до умов, які визначено в цьому договорі.

За змістом п. 1.2. договору право власності на приміщення переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.

В свою чергу, вказаний договір посвідчено нотаріально 24.01.2002р., а грошові кошти за нього у визначеній п.2.1. договору сумі 4000 грн. були перераховані Покупцем платіжними дорученнями №156 від 18.02.2002р. на суму 3764,00 грн. (а.с.67 т.1) та №4592 від 13.06.2001р. на суму 236 грн. (а.с.68 т.1), після чого сторонами був складений акт прийому-передачі майна (а.с.66 т.1 ).

24.05.2002р. між Третьою особою (Продавець) та Відповідачами 1, 2 (Покупці) укладений договір купівлі-продажу (а.с.84 т.1), згідно з п.1.1 якого Відкрите акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» продало, а ОСОБА_1, ОСОБА_2 купили в рівних частинах приміщення пункту технічного огляду автомобілів, позначене на плані літерою А1, площею 31,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

За змістом п. 6. договору право власності на приміщення пункту технічного огляду автомобілів у Покупців виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, що і відбулося 24.05.2002р., у відповідності до п.3 продаж було вчинено за 7700грн., що були сплачені Покупцями у повному обсягу до підписання цього договору згідно квитанції №205 від 08.02.2002р.

Технічний стан та характеристики спірного майна на момент первісного та повторного відчуження відображені у поверховому плані та оціночному акт КП БТІ (а.с.а.с.145, 146 т.1), за змістом яких пункт технічного обслуговування автомобілів містив два приміщення майстерню площею 26,1кв.м. та роздягальну 5,3кв.м.

Рішенням Словянської міської ради №125/1 від 05.03.2003р. (а.с.40 т.1) Відповідачам надано дозвіл на реконструкцію пункту технічного огляду автомобілів, розташованого на трасі АДРЕСА_1 під кафе і на виконання п.п.2, 3 цього рішення було складено проект реконструкції (а.с.а.с.115-125 т.1), за змістом якого передбачалася повна перебудова придбаної Відповідачами будівлі, що також узгоджується із договором про надання послуг №14 від 23.05.2003р. (а.с.16 т.2) та актом приймання-передачі до нього (а.с.17 т.2), згідно яких відбувся повний демонтаж спірної будівлі.

За результатами проведеної Відповідачами перебудови був складений акт державної приймальної комісії (а.с.82 т.1) та створеній після реконструкції пункту технічного огляду автомобілів будівлі кафе відповідно до листа Управляння архітектури та міськбудівництва №30 від 25.01.2005р. (а.с.81 т.1) надано поштову адресу: АДРЕСА_1.

На будівлю кафе у 2004р. був складений архітектурно-технічний паспорт (а.с.а.с.41-50 т.1), а в 2005р. звіт КП БТІ про незалежну оцінку (а.с.а.с.90-114 т.1), із змісту якого вбачається, що за результатами проведеної Відповідачами у 2003р. реконструкції внутрішня площа нової будівлі кафе становить 96,2кв.м. та згідно плану КП БТІ і журналу підрахунку площі приміщень станом на 25.01.2005р. (а.с.а.с.142, 143 т.1) не містить у своєму складі приміщення площею 31,4кв.м. як колишній пункт технічного огляду автомобілів.

На підставі рішення виконавчого комітету Словянської міської ради від 19.12.2007р. №767/1 Відповідачам були видані свідоцтва про право власності на Ѕ частину будівлі кафе кожному (а.с.а.с.59, 88 т.1) і 04.04.2008р. КП БТІ зареєстрував право приватної власності Відповідачів на означене майно (а.с.а.с.58, 87 т.1).

Крім того, під реконструйовану будівлю Відповідачам була надана в оренду земельна ділянка (а.с.56 т.1), визначена на кадастровому плані (а.с.57 т.1).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2005р.(а.с.а.с.22-25 т.1) скасовано рішення першої інстанції і задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Фізичної особи ОСОБА_1, м. Словянськ, Фізичної особи ОСОБА_2, с. Словянськ та до Відкритого акціонерного товариства „Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”, м. Донецьк, а саме:

-розірвано договір купівлі-продажу пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 31,4кв.м., укладений 24.01.2002р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Відкритим акціонерним товариством «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій»;

-визнано недійсним договір купівлі-продажу пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 31,4кв.м., укладений 27.05.2002р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2;

-кожну із сторін зобовязано повернути другій стороні все одержане за угодою, а саме пункт технічного обслуговування автомобілів загальною площею 31.,4 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області;

-стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» 4000грн.;

-стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 7700грн.

На виконання зазначеного рішення був виданий виконавчий лист (а.с.69 т.1), на підставі якого були відкриті виконавчі провадження (а.с.а.с. 72, 77 т.1), однак:

- постановою ВДВС від 16.08.2006р. (а.с.75 т.1) в частині повернення пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 31,4кв.м. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області виконавчий лист повернуто стягувачу через відсутність у боржника майна, належного до передачі. При цьому, до винесення означеної постанови державний виконавець звертався до Ворошиловського районного суду м. Донецька з заявою про зміну способу виконання рішення в частині повернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 31,4кв.м., зважаючи на неможливість виконання рішення в цій частині через відсутність означеного майна, проте ухвалою суду від 20.04.2006р. (а.с.73 т.1) у задоволені заяви було відмовлено з мотивів фактичного отримання Стягувачем відповідного майна та не можливості зміни змісту та суду судового рішення;

- постановою ВДВС від 10.03.2009р. (а.с.79 т.1) виконавче провадження в частині стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України 4000грн. було зупинене до скасування рішення Словянської міської ради №767/1 від 19.12.2007р. та свідоцтва про право власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на будівлю кафе та реєстрації за державою права власності на нежитлове вбудоване приміщення площею 32,4кв.м.

Про відсутність обєкту нерухомого майна пункту технічного обслуговування автомобілів площею 32,4кв.м. разом із затвердженням про те, що такий обєкт входить як приміщення до складу будівлі кафе площею 96,2кв.м. було зазначено у відповіді КП БТІ №1512 від 12.12.2008р. на запит Позивача, хоча 22.12.2005р. між Позивачем та Третьою особою був складений акт приймання-передачі (а.с.21 т.1), за змістом якого на виконання згадуваного вище рішення суду від 27.01.2005р. відбулося повернення до державної власності нежитлового вбудованого приміщення площею 32,4кв.м. (колишньої будівлі пункту технічного огляду автомобілів), розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Разом із тим, попри неодноразові вимоги суду доказів попереднього (перед складанням означеного акту від 22.12.2005р.) повернення цього майна від Відповідачів на користь Третьої особи до справи надано не було, а представник Позивача у судовому засіданні 20.02.2012р. на запитання суду підтвердив, що фактичного повернення згаданого у акті приймання-передачі від 22.12.2005р. майна від Третьої особи до державної власності не відбулося.

Крім того, до справи не надано доказів виділення в натурі ані на момент складання акту приймання-передачі від 22.12.2005р., ані на момент винесення цього рішення із складу приналежної Відповідачам будівлі кафе площею 96,2кв.м. приміщення площею 32,4кв.м., так само, як і доказів припинення державної реєстрації права приватної власності Відповідачів на означене приміщення - згідно довідки КП БТІ №2920/0.45/сл від 07.09.2011р. (а.с.86 т.1) право власності на будівлю кафе зареєстровано за Відповідачами. В свою чергу, Відповідачі заперечують факт повернення ними на корить Третьої особи будь-якого майна на виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2005р. через фізичну неможливість такого повернення.

У звязку із надходженням звернень Позивача від 26.01.2009р. і 26.03.2009р. до прокуратури м. Словянська (а.с.а.с.27, 28 т.1), прокурором були внесені протести (а.с.а.с.31, 33 т.1), за розглядом яких рішеннями Виконавчого комітету Словянської міської ради:

- №766/1 від 02.12.2009р. (а.с.32 т.1) було встановлено вважати рішення Виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 19.12.2007р. №767/1 «Про затвердження акту державної комісії по прийманню до експлуатації кафе після реконструкції пункту технічного огляду автомобілів за адресою : АДРЕСА_1» таким, що втрати силу.

- №766/2 від 02.12.2009р. (а.с.34 т.1) було встановлено вважати рішення Виконавчого комітету Словянської міської ради від 05.03.2003р. №125/1 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 та гр.. ОСОБА_1» таким, що втратило силу.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідачі проти позову заперечили з підстав, приведених вище.

Третя особа процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довела.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у витребувані спірного майна з чужого незаконного володіння Відповідачів через незаконне вибуття спірного майна з володіння держави, недобросовісність набуття права власності на нього з боку Відповідачів та безпідставне утримання такого майна останніми.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів, а також належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права в контексті згадуваних у позові приписів ст. 387 Цивільного кодексу України та наведених доводів його застосування, предметом доказування для Позивача та спростування для Відповідачів, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є наступна сукупність фактів:

- приналежність державі в особі Позивача спірного майна на праві власності;

- незаконне вибуття спірного майна з державної власності;

- безпідставність заволодіння спірним майном з боку Відповідачів.

Втім, встановлені судом на підставі наданих до справи матеріалів обставини фактичних взаємовідносин учасників справи дозволяють дійти висновку про юридичну неспроможність позиції та доказову недоведеність доводів Позивача, з огляду на таке:

? По-перше, первісне відчуження спірного майна на користь Третьої особи відбувалася Позивачем відносно приміщення площею 31,4кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, і саме відносно цього приміщення Апеляційним судом Донецької області були прийняте рішення про повернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області. Між тим, позовні вимоги заявлені відносно іншого приміщення вбудованого площею 32,4кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, щодо якого жодної доказу існування правової підстави для перебування у власності держави в особі Позивача до справи останнім не надано. Більш того, суду не доведено, що вказане у позовних вимогах приміщення станом на поточний момент взагалі може виступати самостійним обєктом права власності є обороноздатним у розумінні ст. 178 Цивільного кодексу України, адже за визначенням ст. 181 цього Кодексу спірне майно кваліфікується як нерухоме, а можливість вчинення угод щодо обєкту нерухомості (критерій оборотоздатності) ч.6 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» покладена у залежність від наявності реєстрації права власності на таке майно.

Між тим, як було встановлене судом, право власні на спірне приміщення площею 32,4кв.м. як на окремий обєкт права державної власності не зареєстровано, і такий обєкт взагалі не виділено в натурі і не розмежовано від іншої частини будівлі кафе, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1.

Більш того, оскільки ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» момент виникнення права власності повязує з моментом державної реєстрації такого права, остільки відсутність доказів здійснення такої реєстрації відносно вбудованого приміщення площею 32,4кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 за державою зумовлює висновок про недоведеність існування захищуваного розглядуваним позовом права (права державної власності), що унеможливлює доведеність порушення такого права Відповідачами та застосування обраного способу судового захисту.

При цьому, міркування Позивача з цього приводу, що спірне майно є саме колишнім пунктом технічного огляду автомобілів судом відхиляються як неспроможні, оскільки:

- не представлено доказів співпадіння розташування наявної будівлі кафе і колишнього пункту технічного огляду автомобілів на місцевості (за кадастровими номерами земельних ділянок);

- не представлено належного спростування доказів повного демонтажу пункту технічного огляду автомобілів згідно укладеного Відповідачами з Кооперативом «Фасад-2» договору про надання послуг №14 від 23.05.2003р. і акту прийому-передачі послуг за ним;

- співвіднесення технічного описання БТІ приміщень пункту технічного огляду автомобілів з приміщеннями кафе не дає підстав для висновку про перетворення будівлі пункту у вбудоване приміщення кафе;

- з представленого звіту КП БТІ про незалежну оцінку вбачається, що за результатами проведеної Відповідачами у 2003р. реконструкції виникла саме нова будівлі кафе, а не відбулася добудова приміщень до існуючої будівлі пункту технічного огляду автомобілів;

- підписаний між Позивачем та Третьої особою на виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2005р. акт приймання-передачі від 22.12.2005р. саме вбудованого приміщення площею 32,4кв.м. (колишньої будівлі пункту технічного огляду автомобілів), розташованого за адресою АДРЕСА_1 судом не сприймається як належний доказ первинний документ у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що опосередковує фактичне повернення до державної власності відповідного майна, оскілки факт отримання майна за таким актом заперечується представником Позивача і можливість здійснення такого повернення саме вказаного у акті майна з боку Третьої особи вимагало попереднього отримання цього майна (в тому числі із виділенням в натурі) від Відповідачів, які ним володіли на той момент, чого також не відбулося. Відтак, приведені обставини не тільки спростовують доказова значення акту приймання-передачі від 22.12.2005р., але й вказують на наявність ознак підробки цього документу з метою безпідставного створення уявлення про належне виконання судового рішення і набуття права державної власності на спірне майно, що вимагає від господарського суду реагування в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України шляхом надсилання повідомлення про наявність ознак злочину до органів прокуратури.

? По-друге, пункт технічного огляду автомобілів вибув з державної власності по волі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та відплатно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.01.2002р., укладеного із Третьої особою. Цей договір у судовому порядку був розірваний, а не визнаний недійсним, що за змістом положень ч.5 ст. 188 Господарського кодексу України та ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України має наслідком припинення відповідних зобовязань з моменту набрання рішенням законної сили, а не відсутність правомірного виникнення таких правовідносин з моменту укладання договору згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (діяв на момент відчуження майна Позивачем) та ст.216 Цивільного кодексу України як при недійсності.

Таким чином, рішення Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2005р. жодною мірою не спростовує факт правомірного відплатного вибуття пункту технічного огляду автомобілів з державної власності по волі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області для цього договір первісного відчуження має бути визнаний саме недійсним або нікчемним, на чому наголошено у постанові Верховного суду України від 17.10.2011р. у справі 5002-8/5447-2010

В свою чергу, відплатне добровільне відчуження майна власником за змістом ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України унеможливлює здійснення його віндикації, яку Позивач безпідставно ототожнює із наслідками розірвання приватизаційного договору за змістом ч.9 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та реституційними наслідками недійсності договору з наступного продажу в порядку ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, запровадженими рішення Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2005р.

Встановлене судом фактичне невиконання означеного рішення в частині повернення Регіональному відділенню фонду державного майна України по Донецькій області пункту технічного огляду автомобілів площею 31,4кв.м. через невідповідність дійсним обставинам змісту акту приймання-передачі від 22.12.2005р., за результатами якого (належного виконання у разі його можливості) мало б відбутися відновлення державної власності на колишній обєкт приватизації, не створює підстав для захисту ще не набутого права власності держави на колишній обєкт приватизації шляхом подання розглядуваного позову, адже права органу приватизації вже набули судового захисту рішенням Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2005р. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України від 04.04.2011р. №25/208-08.

? По-третє, майно, про витребування якого зазначено в позові, є складовою частиною приналежної Відповідачам на праві власності будівлі кафе, доказів припинення якого (права власності) в цілому або в частині спірного приміщення площею 32, 4кв.м. в порядку ст. 346 Цивільного кодексу України до справи не надано.

При цьому, згадувані у позові і надані до справи рішення Виконавчого комітету Словянської міської ради за результатами розгляду протестів прокурора такими доказами вважатися не можуть, оскільки:

- за своєю правовою природою рішення Виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 19.12.2007р. №767/1 «Про затвердження акту державної комісії по прийманню до експлуатації кафе після реконструкції пункту технічного огляду автомобілів за адресою : АДРЕСА_1» і від 05.03.2003р. №125/1 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 та гр.. ОСОБА_1» є індивідуально-правовими (ненормативними) актами у розумінні п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. N 7-рп/2009та п.1 чинного Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35, які впливають на субєктивні права саме у Відповідачів. В свою чергу, в абз. 6 п. 5 мотивувальної частини згаданого рішення Конституційного Суду України вказано, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Наразі, як було встановлено судом, рішення Виконавчого комітету Словянської міської ради від 19.12.2007р. №767/1 і від 05.03.2003р. №125/1 були виконані до моменту їх опротестування прокурором реконструкція будівлі за наданим дозволом відбулась і право власності на збудовану будівлю кафе було зареєстроване за Відповідачами. Таким чином, зумовлені вказаними рішеннями органу місцевого самоврядування правові наслідки не можуть бути невільовані будь-якими подальшими рішеннями виконавчого комітету, в тому числі і за результатами розгляду протесту прокурора;

- прийняті за результатами розгляду протестів прокурора рішення Виконавчого комітету не скасовують (не визнають недійсним) попередні рішення Виконкому щодо Відповідачів, а визнають їх лише такими, що втратили чинність, а отже навіть за своєю сутністю результати розгляду протестів прокурора не призводять до ревізії законності набуття і оформлення Відповідачами права власності на будівлю кафе, до складу якої входить витребуване Позивачем вбудоване приміщення.

Таким чином, відсутність доказів спростування встановленої ст. 328 Цивільного кодексу України презумпції правомірності набуття Відповідачами права власності на нову будівлю кафе площею 96,2кв.м. за адресою АДРЕСА_1, наявність державної реєстрації такого права власності за Відповідачами в контексті приписів ч.2 ст. 3 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» презумпції достовірностей відомостей про таку реєстрацію, зумовлю висновок суду про те, що Відповідачі є належними власниками і добросовісними набувачами майна, до складу якого входить і спірне приміщення.

В свою чергу, в силу ст. 41 Конституції України та ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України спірне майно правомірно перебуває у володінні, користуванні і розпорядженні Відповідачів і не може бути витребувано від них за заявленим позовом. Цей висновок суду узгоджується і з загальновизнаними міжнародно-правовими принципами. Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., „ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права”.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, що має наслідком і віднесення на його рахунок в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат зі сплати судового збору.

Судом відхиляються заперечення Відповідачів щодо непідвідомчості цієї справи господарському суду через відсутність у них статусу підприємців та підтримуються слушні зауваження з цього приводу Відповідача, адже розглядуваний спір повязаний із приватизацією державного майна, а, відтак, в силу ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства незалежно від статусу сторін цієї справи. Означений висновок суду у повній мірі узгоджується із позицією касаційної інстанції, приведеною в п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код13511245) до Фізичної особи ОСОБА_1, м. Словянськ, Донецька область та Фізичної особи ОСОБА_2, с. Словянськ, Донецька область про повернення нежитлового приміщення площею 32,4кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, шляхом витребування з чужого незаконного володіння відповідачів

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.02.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.