Рішення № 21679211, 21.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.12 р. Справа № 5006/37/4/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тимченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, м. Київ, ідентифікаційний код 32774741

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТА”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30584183

про: стягнення за договором фінансового лізингу №413 від 09.08.2007р. заборгованості у розмірі 77870,55 грн., 3% річних у розмірі 3043,20 грн. та інфляційні втрати у сумі 5884,50 грн.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - ОСОБА_1 (діє за довіреністю №3 від 23.12.2011р.).;

від Відповідача Чепрасова Н.М. (керівник згідно довідки АБ № 204466 з ЄДРПОУ).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 23.01.2012р. на 07.02.2012р., та у судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.02.2012р. до 21.02.2012р.

У судовому засіданні 21.02.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, м. Київ (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТА”, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором фінансового лізингу №413 від 09.08.2007р. заборгованості у розмірі 77870,55 грн., 3% річних у розмірі 3043,20 грн. та інфляційні втрати у сумі 5884,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором фінансового лізингу №413 від 09.08.2007р. у період з 20.08.2010р. по 23.12.2011р., у звязку з чим утворилась заборгованість та підстави для нарахування 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір фінансового лізингу №413 від 09.08.2007р. з додатками та додатковою угодою, акти приймання-передачі предмета лізингу, замовлення, плани лізингу та зміни до нього, наказ Господарського суду Донецької області по справі №16/181, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2011р., рахунки-фактури, розрахунок заборгованості.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 16, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 223, 229, 232 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 12, 54-57, 60 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

В перебігу розгляду справи Господарським судом Донецької області Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.72-143 т.1)

Відповідачем також були надані додаткові документи (а.с.а.с.147-150 т.1, а.с.а.с.1-31 т.2), у тому числі відзив від 21.02.2012р., яким він визнає вимоги в частині стягнення заборгованості 54470 грн., оскільки іншу частину заборгованості 23400,00 грн. було сплачено.

У судовому засіданні 21.02.2012р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких доказів на її обґрунтування.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду позивачем доказів в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 413 (а.с.а.с. 6-18 т.1), згідно умов згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб тягач MAN 18/430, шасі № WMAH06ZZ27M490972, реєстраційний номер №АА4632ЕЕ та транспортний засіб напівпричіп бортовий тентований Kogel SN 24 , шасі №WK0S0002400093700, реєстраційний №АА5337ХТ у відповідності з Замовленням (а.с.а.с.21, 29 т.1).

Пунктом 4.2. договору визначено, що Лізингодавець доставляє транспортні засоби від постачальника на умовах, які не суперечить договору, транспортний засіб поставлений Лізингодавцем, надається Лізингоодержувачу виключно у користування, лізингодавець реєструє Транспортний засіб в необхідних органах у відповідності до законодавства.

Розділом 5 договору фінансового лізингу сторонами визначені лізингові платежі та порядок розрахунків, зокрема встановлено, що:

- лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортних засобів; комісію Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконання м договору (п. 5.2.);

- згідно п. 5.1. договору розмір та строки сплати лізингових платежів встановлюється в Плані лізингу (а.с.а.с.22-25 т.1) та п.5.3 перший лізинговий платіж здійснюється в термін встановлений в Плані;

- кожний наступний Лізинговий платіж здійснюється в українських гривнях у порядку: сума, що відшкодовує частину вартості транспортного засобу, комісія за наданий у лізинг транспортний засіб (п.5.8)

Пунктом 5.10. визначена черговість виконання грошових зобовязань, а саме:

- у першу чергу підлягають сплаті прострочені лізингові платежі,

- інші прострочені платежі, що підлягають сплаті за договором

- суми неустойки (штраф, пеня), що підлягають сплаті за порушення зобовязань за договором

- строкова сума лізингових платежів

- строкова сума інших платежів, що підлягають сплаті за договором;

та визначено, що у разі перерахування грошових коштів в сумі недостатній для повного виконання зобовязань за договором з порушенням черговості, Лізингодавець вправі самостійно перерозподілити кошти Лізингоодержувача у відповідності з означеною черговістю.

У відповідності до п. 4.5 договору фінансового лізингу, майно, що є предметом лізингу, яке придбане Позивачем за договорами купівлі-продажу №Р 01180УК від 11.10.2007р. (а.с.а.с.109-112 т.1) та №6072-07064 від 10.08.2007р. (а.с.а.с.123-125 т.1) було передано в користування Відповідачу, про що сторонами 01.10.2007р. та 05.12.2007р. були складені відповідні акти приймання-передачі Предмета лізингу (а.с.а.с.26, 34 т.1).

02.03.2007р. Позивач та Відповідач укладали угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу відносно оплати вартості послуг, додавши, що розрахунок здійснюється, виходячи з обмінного курсу, що оприлюднено на Інтернет сайті: www.finance.ua станом на останній робочий день, що передує даті виставлення рахунку Лізингодавцем, у разі недоступності ресурсу Інтернет сайту www.finance.ua по незалежним від Лізингодавця обставинам, розрахунок вартості послуг Лізингодавця здійснюється, виходячи з обмінного курсу української гривні, що оприлюднено на Інтернет сайті www.ufs.com.ua станом на останній робочий день, що передує даті виставлення рахунку Лізингодавцем (а.с.а.с. 19 т.1).

Задля забезпечення виконання грошових зобовязань за договором фінансового лізингу Позивачем складалися та надсилалися (а.с.а.с.84-87 т.1) рахунки-фактури (а.с.а.с.52-54, т.1) відносно періоду з 20.08.2010р. по 23.12.2011р. на загальну суму 77870,55 грн.

У звязку із несплатою яких Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, відповідно до наданого Позивачем, розширеного акту звіряння розрахунків (а.с.а.с.74-78 т.1), надісланого Відповідачу 01.02.2012р. (а.с.79 т.1), у період розгляду справи стягувана заборгованість погашена не була.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.09.2010р. у справі №16/181 (а.с.а.с.41-45 т.1), яке набрало законної сили 09.03.2011р. (а.с.а.с.47-51 т.1), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТА”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у період з березня по січень 2010р. задоволені у повному обсягу.

Відповідач визнав позовні вимоги частково - в частині стягнення 54470 грн., вказуючи на сплати іншої часини богу (а.с.31 т.2) в сумі 23400грн. платіжними дорученнями (а.с.149 т.1) від 29.09.2010р. №136 на суму 15132,08грн. та №138 на суму 8267,92грн.

Між тим, як вбачається із наданої Позивачем банківської довідки про здійсненні платежі від 02.02.2012р. №7519-28.1-132695 (а.с.88 т.1), означені оплати були враховані Позивачем при визначені розміру позовних вимог, оскільки згідно складеного та надісланого (а.с.79 т.1) Позивачем на адресу Відповідача акту звірення розрахунків (а.с.а.с.74-78 т.1) були зараховані вв рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором фінансового лізингу).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні інфляції та 3% річних.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір № №413 від 09.08.2007р. (з урахуванням додаткової угоди та подальшими змінами до планів лізингу від 02.03.2009р. а.с.а.с.103-106 т.1) є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначених договором планів лізингу в остаточній редакції від 02.03.2009р. та п. 5.3. Загальних умов фінансового лізингу 20 числа кожного поточного місяця за розглядуваний період з серпня 2010р. по грудень 2011р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються належним виконанням, у розглядуваному випадку шляхом своєчасного та у повному обсягу здійснення лізингових платежів. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених зобовязань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Суд наголошує на тому, що згадані Відповідачем у судовому засіданні 21.02.2012р. сплачені лізингові платежі, відповідно до п.5.10 договору зараховані Позивачем в рахунок погашення заборгованості за попередніми періодами, що цілком відповідає приписам ст. 534 Цивільного кодексу України та не може вважатися підставою для зменшення обсягу грошових зобовязань саме за розглядуваний період формування стягуваної заборгованості.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і жодних доказів на підтвердження іншого Відповідачем згідно ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надав, останнім не виконувалися у повному обсягу та своєчасно зобовязання з оплати лізингових платежів за період серпня 2010р. по грудень 2011р. включно, що дозволяє стверджувати про наявність порушення грошового зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та вважати Відповідача таким, що прострочив у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційної індексації за весь період прострочення.

Враховуючи, що арифметичний розрахунок лізингових платежів, відповідає умовам договору, суд дійшов висновку про можливість стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 77 870,55 грн., 3%% річних - в сумі 3 043,20 грн. та інфляційної індексація - в сумі 5 884,50 грн., приймаючи часткове визнання Відповідачем позовних вимог в порядку ч.6 ст. 22 та ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 46, 49, 58, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 32774741) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТА”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30584183) про: стягнення за договором фінансового лізингу №413 від 09.08.2007р. заборгованості у розмірі 77 870,55 грн., 3% річних у розмірі 3 043,20 грн. та інфляційні втрати у сумі 5 884,50 грн.. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТА”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30584183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 32774741) заборгованість 77 870,55 грн., 3% річних у розмірі 3 043,20 грн. та інфляційні втрати у сумі 5 884,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТА”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30584183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 32774741) витрати зі сплати судового збору у сумі 1735,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.02.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.