Рішення № 21678932, 28.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.12 р. Справа № 5006/14/6пд/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясний комбінат «Інтерра

Преміум», ЄДРПОУ 37086125, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОПОСТАВКА»,

ЄДРПОУ 34399598, м.Харцизьк

про визнання недійсним договору

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мясний комбінат «Інтерра Преміум», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОПОСТАВКА», про визнання недійсним договору №702/11 від 07.02.2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність на оспорюваному правочині підпису уповноваженої особи ТОВ «Мясний комбінат «Інтерра Преміум» та печатки останнього, недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору №702/11 від 07.02.2011р.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву №14/02 від 14.02.2012р., в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на невідповідність викладених позивачем доводів фактичним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на підставі договорів.

Згідно з ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

07.02.2011р. ТОВ «ДОНАГРОПОСТАВКА» був підписаний договір №702/11.

За умовами вказаного договору, постачальник (відповідач) зобовязався поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору товар.

Асортимент, кількість та ціна товару, що постачається узгоджуються сторонами та визначаються у товарних накладних. Кожна товарна накладна з моменту її підписання є невідємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Як встановлено судом, договір від 07.02.2011р. №702/11 не містить підпису уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясний комбінат «Інтерра Преміум» та не скріплений печаткою підприємства. Викладене також підтверджується поясненнями сторін, наданими в судових засіданнях.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України: договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктами 2, 3 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять його умови, визначені угодою його сторін, спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і тих, що приймаються ним за обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ч.4 ст.181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

За висновками суду, відповідного протоколу розбіжностей до договору від 07.02.2011р. №702/11 сторонами складено не було.

Згідно п.8 ст.181 Господарського кодексу України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, з якого сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, правові наслідки таких дій визначаються нормами цивільного законодавства.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №885 від 17.02.2011р., №949 від 21.02.2011р., №1053 від 26.02.2011р., №1131 від 03.03.2011р., №1259 від 14.03.2011р., №1328 від 17.03.2011р., №1391 від 21.03.2011р., №1497 від 28.03.2011р., №1571 від 01.04.2011р. відповідачем був поставлений, а позивачем прийнятий товар за договором №702/11 від 07.02.2011р.

За змістом наявних у справі банківських виписок (а.с.49-50) позивачем на користь відповідача здійснювались оплати вартості поставленого за договором №702/11 від 07.02.2011р. товару.

Крім цього, між сторонами також підписувались акти звірок взаємних розрахунків за договором №702/11 від 07.02.2011р.

Зазначені вище документи відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” є первинним документами та підставою для бухгалтерського обліку, тобто це документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, та відповідно до приписів ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України приймаються судом в якості належних та допустимих доказів по справі.

Таким чином, за висновками суду, з боку сторін було фактично вчинено дії з виконання умов договору №702/11 від 07.02.2011р., що є підтвердженням прийняття та укладення вказаного договору сторонами.

При цьому, посилання позивача на відсутність у договорі №702/11 від 07.02.2011р. умов щодо застосування Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» судом до уваги не приймаються.

Зокрема, відповідно до ч.4 ст.265 Господарського кодексу України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Відповідно до п.1 "Інкотермс" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Міжнародної торгової палати" у редакції 2000 року метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак на практиці Інкотермс також включаються у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків.

Таким чином, розробники Інкотермс визначають, що застосування цих правил має велике практичне значення саме при зовнішній торгівлі, з метою уніфікувати торгові норми законодавства різних країн. В той же час допускається їх застосування у внутрішніх поставках.

У ч.4 ст.265 Господарського кодексу України мова йде про форму закріплення істотних умов поставки. Отже, якщо сторони договору вказали в ньому всі істотні умови поставки, але виклали їх не за правилами Інкотермс (у випадку якщо ні одна зі сторін не вимагала застосування правил Інкотермс), то в даному випадку не можна вважати договір поставки неукладеним.

Крім цього, виходячи зі змісту ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору.

Одночасно, відсутність всіх істотних умов не може бути підставою для визнання договору недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання спірного договору поставки №702/11 від 07.02.2011р. недійсним до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, позовні вимоги про визнання недійсним договору №702/11 від 07.02.2011р. підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір покладається на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясний комбінат «Інтерра Преміум», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОПОСТАВКА», м.Харцизьк про визнання недійсним договору №702/11 від 07.02.2011р.

В судовому засіданні 28.02.2012р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Левшина Г.В.