Рішення № 21678157, 27.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.12р.Справа № 1/5005/16818/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Логістик Україна", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статуспартнер", м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору застави від 02.11.10р.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №05/01 від 05.01.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 2 від 06.01.2012 р.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профайн Логістик Україна" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним з моменту підписання договір застави від 02.11.2010р. (застава на 1 500 000,00 грн., номер договору в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 7707), укладеного сторонами в забезпечення вимог ТОВ “Статуспартнер” за договором завдатку № 02/10 від 19.10.10р. та додаткових угод до нього.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини: оспорюваний договір застави підписаний з боку ТОВ “Профайн Логістік Україна” неуповноваженою особою директором товариства ОСОБА_3, яка відповідно до вимог Статуту товариства не мала права одноособово його підписувати. Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.11р. у справі № 32/362-10, що набрало чинності в установленому законом порядку, задоволено позовні вимоги ТОВ “Профайн Логістік Україна” та визнано недійсними договір суборенди нерухомого майна № 2/11-08 від 05.10.2010р. та договір про надання завдатку № 2/10 від 19.10.2010р., в забезпечення якого і було укладено оспорюваний в цій справі договір, саме з причини перевищення повноважень директором товариства ОСОБА_3 під час їх укладання. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що ТОВ “Статуспартнер”, як сторона договору застави, не знав та не повинен був знати про відсутність у представника ТОВ “Профайн Логістік Україна” директора ОСОБА_3 повноважень для одноособового укладання договорів, на підтвердження чого відповідач посилається на практику розгляду спорів даної категорії ВГСУ, відсутність в ЄДР даних про обмеження повноважень директора та про призначення фінансового директора ТОВ “Профайн Логістік Україна”. Також відповідач під час розгляду справи заявляв клопотання про витребування відомостей щодо володіння позивачем заставленим за оспорюваними договорами застави майном із зазначенням місцезнаходження профілю ПВХ на загальну суму 1500000,00 грн., а у разі встановлення, що це майно реалізовано на користь третіх осіб та не знаходиться у володінні позивача - про припинення провадження у справі у звязку із відсутністю спору.

27.12.11р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості 3-особи без самостійних позовних вимог на предмет спору приватного нотаріуса, що посвідчував спірний договори застави, яке залишене судом без задоволення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 026.01.12р. по 02.02.12р., з 02.02.12р. по 16.02.12р.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

02.11.10р. між ТОВ “Статуспартнер” в особі директора Крутько К.В. (заставодержатель) та ТОВ “Профайн Логістік Україна” в особі директора ОСОБА_3 (заставодавець) укладено договір застави, зареєстрований в реєстрі за № 7707 (надалі - Договір), відповідно до умов якого він забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з договору завдатку № 2/10 від 19.10.2010р. та додаткових угод до нього, за умовами якого заставодавець зобовязується перед заставодержателем виконувати свої зобовязання за договором оренди нерухомого майна № 2/11-08 від 05.10.10р., а також повністю сплатити суми комісій, штрафні санкції (пеня) у випадках та розмірах, передбачених Договором завдатку та Договором оренди нерухомого майна № 2/11-08 від 05.10.10р., інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги (п.1.1 Договору ).

В часткове забезпечення виконання зобовязань заставодавець передає в заставу заставодержателю належне йому на праві власності рухоме майно на суму 1500000,00 грн. профіль ПВХ (п. 1.2 Договору).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.11р. у справі № 32/362-10 за участю ТОВ “Статуспартнер” та ТОВ “Профан Логістік Україна”, що набрало чинності в установленому законом порядку, встановлені наступні обставини.

19.10.10р. між ТОВ “Статуспартнер” та ТОВ “Профайн Логістик Україна” укладено договір про надання завдатку № 2/10 з метою підтвердження укладення сторонами договору оренди нерухомого майна № 2/11-08 від 05.10.10р. разом із додатками та на забезпечення його виконання у тому числі, але не виключно: плата за оренду, штрафи, неустойки та інше, стороною-1 видається стороні-2 нижченаведене рухоме майно: профіль ПВХ на суму 1 500 000, 00 грн.;

Згідно з п. 1.2. договору про надання завдатку № 2/10 від 19.10.2010 року, у разі порушення договору з вини сторони-1 завдаток залишається у сторони-2. Від імені ТОВ “Профайн Логістик України” зазначений договір завдатку підписано директором ОСОБА_3, від імені ТОВ “Статуспартнер” - Генеральним директором Крутько К.В.

Згідно з п. 7.3 Статуту ТОВ “Профайн Логістик Україна” виконавчим органом Товариства є Дирекція, яка призначається рішенням Зборів Учасників та складається з одного або декількох директорів. Дирекцію очолює Генеральний директор (абз. 1). Дирекція (Директор) вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Зборів Учасників (абз. 2). Дирекція (Директор) діє від імені Товариства в межах встановлених законодавством, установчими документами та внутрішніми документами Товариства (абз. 5).Генеральний директор без довіреності діє від імені Товариства, представляє його інтереси в усіх органах, укладає угоди, в тому числі і трудові, видає довіреності, відкриває рахунки в банках, має право розпорядження засобами Товариства, видає накази та розпорядження, які є обов'язковими для всіх членів Товариства (абз. 6). Директори Товариства мають право на укладення угод від імені Товариства, сума яких перевищує 5000,00 (п'ять тисяч) Євро за курсом Національного Банку України на момент укладення такої угоди, лише спільно, дотримуючись положення про необхідність наявності на угодах підписів двох Директорів, що представляють Товариство спільно. Угоди та інші документи Товариства на суму до 5000,00 (п'ять тисяч) Євро підписуються одним Директором одноосібно (абз. 7). Як вбачається із матеріалів справи сума, на яку були укладені спірні договори, значно перевищує 5000 Євро, отже, укладати їх від імені ТОВ “Профайн Логістик Україна”, мали право два директори вказаного товариства, а не одноособово ОСОБА_3.

Тобто, представник ТОВ “Профайн Логістик Україна” при укладенні спірних договорів діяв поза межами своїх повноважень.

Із залучених до матеріалів справи доказів вбачається, що на час укладення спірних договорів, загальними зборами Учасників ТОВ “Профайн Логістик Україна”, як вищим керівним органом товариства взагалі вирішувалось питання про призупинення діяльності товариства та звільнення директора ОСОБА_3, тобто, про подальше схвалення спірних договорів не йшлося, що свідчить про порушення вимог ч.2 статті 203 Цивільного кодексу України, та є підставою для визнання вищезазначених договорів недійсними.

Посилання ТОВ “Статуспартнер” на те, що мало місце наступне схвалення укладених правочинів, спростовано зазначеними вище доказами. Безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу є і посилання ТОВ “Статуспартнер” на те, що останнє не знало і не могло знати про наявність обмежень щодо повноважень директора ОСОБА_3, оскільки в текстах договорів зазначено про те, що остання діяла на підставі статуту свого підприємства, отже, відповідач не тільки не мав можливості ознайомитися з положеннями Статуту ТОВ “Профайн Логістик Україна”, щодо повноважень його керівних органів, а й повинен був пересвідчитись у обсязі повноважень ОСОБА_3, що відповідно до частини 3 ст.92 ЦК України є підставою для задоволення вимог про визнання договорів недійсними.

За результатами розгляду цього спору було визнано недійсним договір суборенди нерухомого майна № 2/11-08 від 05.10.10 р. та договір про надання завдатку № 2/10 від 19.10.10 р. (а.с. 14-22)

Відповідно ж до приписів ст. 35 ГПК України : факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”: цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України ( 435-15 ) , Земельним кодексом України ( 2768-14 ), Сімейним кодексом України ( 2947-14 ), Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) “Про захист прав споживачів”, Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV ( 161-14 ) “Про оренду землі”та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Вирішуючи відповідні спори, господарські суди повинні враховувати таке. Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, грунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає. За загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Визнання угоди недійсною не тягне за собою наслідків у вигляді визнання недійсними договорів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язання, яке випливає з цієї угоди, якщо вони самі по собі відповідають вимогам закону. Дія таких договорів (застави, поруки, гарантії, завдатку ) припиняється: договору застави - на підставі статті 28 Закону України “Про заставу”( 2654-12 ), договорів завдатку - на підставі частини 4 статті 571 Цивільного кодексу у зв'язку з припиненням забезпечених відповідно заставою, порукою , гарантією чи завдатком зобов'язань.

Як зазначалося вище, ТОВ “Профайн Логістік Україна”, обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору застави посилається на наступні обставини : оспорювані договори застави підписані з боку ТОВ “Профайн Логістік Україна” не уповноваженою особою директором товариства ОСОБА_3, яка відповідно до вимог Статуту товариства не мала права одноособово його підписувати, оскільки договори , сума яких перевищує 5000 евро , від імені товариства мають право підписувати лише дві посадові особи директори, одночасно. Але на цьому договорі відсутній підпис фінансового директора товариства Жолобової С.В.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.11р. № 32/362-10, встановлено, що рішенням позачергових Зборів Учасників ТОВ “Профайн Логістік Україна”від 18.10.10 р. Генеральним директором товариства був призначений Панченко А.В., цим же рішенням ОСОБА_3 була звільнена з посади директора товариства . Тобто з часу створення ТОВ “Профайн Логістік Україна”у квітні 2008 р. , та до 18.10.10р. посада Генерального Директора товариства була вакантна.

Одночасно слід зазначити, що рішенням Установчих Зборів ТОВ “Профайн Логістік Україна”від 01.04.09р. призначено фінансовим директором товариства Жолобову С.В.; підтверджено, що повноваження директорів товариства та їх розподіл встановлюються згідно чинного законодавства, рішень зборів Учасників та Статуту ТОВ “Профайн Логістік Україна”, з урахуванням правила двох підписів. Уповноважено директора товариства ОСОБА_3, здійснити всі дії , необхідні для оформлення Жолобової С.В. на посаду фінансового директора . На виконання вищезазначеного рішення зборів Учасників товариства директором ТОВ “Профайн Логістік Україна”ОСОБА_3, видано наказ № 221-к від 21.04.09 р. про прийняття Жолобової С.В. на посаду фінансового директора з 21.04.09р. Згідно до повідомлення голови представництва “Профан ГмбХ” - єдиного учасника ТОВ Учасників товариства від 13.12.10р. - Зборами Учасників товариства не приймалося рішення про видання директорам або окремому директору товариства повноважень на одноособове представництво інтересів товариства. Відповідно до довідок фінансових установ(ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”та ВАТ “Уні Кредит Банк”) розпорядження грошовими коштами на рахунках ТОВ “Профайн Логістік Україна” здійснюється при наявності 2-х підписів посадових осіб товариства .

Договір застави укладений сторонами 02.11.10 р. Станом на ці дати офіційний курс НБУ 1 грн./1 євро складав 11,026. Тобто директор ТОВ “Профайн Логістік Україна” - ОСОБА_3, мала право одноособово укладати та підписувати договір станом на 02.11.10 р. ціною не більше 55130,00 грн. (5000 ,00 євро х 11,026 = 55130,00 грн.) Але ж ціна договору застави від 02.11.10 р. - 1200000,00 грн. Враховуючи вищезазначені обставини, суд доходить висновку про те, що директор ТОВ “Профайн Логістік Україна” ОСОБА_3, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника товариства, під час укладення вищезазначеного договору застави діяла з перевищенням своїх повноважень, встановлених Статутом товариства та рішенням Зборів Учасників, а тому ця угода повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки він знав або повинен був знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Враховуючи вищезазначені обставини та приписи чинного законодавства України, суд вважає позовні вимоги ТОВ “Профайн Логістік Україна” обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст. 33, 35, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати договір застави від 02.11.10р. (застава на 1 500 000,00 грн., номер договору в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 7707), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Профайн Логістік Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Статуспартнер” недійсним з моменту підписання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Статуспартнер”(69032, м. Запоріжжя, вул. Медведєва, 6, оф. 26, код ЄДРПОУ 37004985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Профайн Логістік Україна”(49044, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, буд. 2, оф. 303, код ЄДРПОУ 35933591) 941 грн. 00 коп. (девятсот сорок одну грн.. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору .

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяІ.А. Рудь Рішення підписане - 24.02.12р.