Постанова № 21677466, 01.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"01" березня 2012 р. Справа № 18/1262/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогила С.К.,

суддіВовка І.В.,

суддіКондратової І.Д.,

за участю представників сторін від позивачаНикифоров О.В. від відповідача Овчаренко В.Ю., Кудря Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Carbon Products International (Management) Limited/ Карбон Продактс Інтернешнл (Менеджмент) Лімітед

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р.

у справі № 18/1262/11 Господарського суду Полтавської області

за позовомCarbon Products International (Management) Limited/ Карбон Продактс Інтернешнл (Менеджмент) Лімітед

доВідкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"

простягнення 577928,47 грн. У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу (надалі – ГПК) України в судовому засіданні 23.02.2012 р. оголошувалась перерва до 01.03.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 р. Carbon Products International (Management) Limited/ Карбон Продактс Інтернешнл (Менеджмент) Лімітед звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (надалі –ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю") про стягнення 429 479,60 грн. –інфляційних втрат, 148 448,87 грн. –3% річних та судові витрати.

До прийняття рішення у справі позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача за період з 26.01.2010 р. по 26.04.2011 р. 549276,92 грн. –інфляційних втрат, 184 472,95 грн. –3% річних та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що даний спір виник внаслідок того, що примусове виконання зобов'язання відповідача за рішенням Господарського суду Донецької області від 05.05.2010 р. у справі № 20/76, яким було стягнуто з відповідача 5314694,00 грн. номінальної вартості та суми доходу за 46 облігаціями, відбулося з простроченням, а тому відповідач має сплатити позивачеві збитки від інфляції та 3 % річних від суми загальної номінальної вартості за 46 облігаціями та суми доходу за облігаціями за час прострочення з 26.01.2010 р. по 26.04.2011 р. згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу (надалі –ЦК) України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 року у справі № 18/1262/11 (головуючий суддя: Киричук О.А., судді –Безрук Т.М., Кульбако М.М.) позовні вимоги Carbon Products International (Management) Limited/ Карбон Продактс Інтернешнл (Менеджмент) Лімітед задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційних витрат в сумі 549 276,92 грн., 3% річних в сумі 184 472,95 грн., 7337,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому судом відмовлено в задоволенні заяви ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про відстрочку виконання судового рішення.

За апеляційною скаргою ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" вказане рішення переглянуто в апеляційному порядку та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Істоміна О.А., суддів: Бабакова Л.М., Барбашова С.В.) скасовано повністю з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у відповідача відсутнє грошове зобов’язання перед позивачем, а існує обов’язок виконати рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2010 р. При цьому суд апеляційної інстанції відзначив, що оскільки у відповідача виник обов’язок виконати рішення суду щодо виплати вартості облігацій в силу застосування аналогії закону до правовідносин сторін, а застосування аналогії закону з покладенням на відповідача обов'язку виплатити вартість облігацій не спричиняє виникнення нового грошового зобов'язання, нарахування 3% річних та інфляційних витрат, як відповідальності за несвоєчасне виконання ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" обов'язку, що виник з рішення суду, є неправомірним.

Враховуючи зазначені обставини апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 ЦК України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Carbon Products International (Management) Limited/ Карбон Продактс Інтернешнл (Менеджмент) Лімітед звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. та залишити без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 року у справі № 18/1262/11.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 8, 11, 530, 625 ЦК України та ст. 35 ГПК України.

ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч.1 ст.1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 05.05.2010 р. у справі 20/76, залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2011 р. та Вищого господарського суду України від 22.09.2010 р., стягнуто з ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" 4600000,00 грн. суми загальної номінальної вартості за 46 облігаціями та 714694,00 грн. суми доходу за облігаціями.

Судом першої інстанції, враховуючи встановлені рішенням Господарського суду Донецької області від 05.05.2010 р. у справі 20/76 факти, які мають преюдиціальне значення при розгляді спору у даній справі у відповідності до ст. 35 ГПК України, з’ясовано, що свої зобов'язання з викупу вказаних облігацій та виплати доходу за ними відповідач повинен був здійснити до 26.01.2010 р., проте, фактичне виконання (в повному обсязі) відбулось 27.04.2011 р., що і стало підставою для нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат в заявлених сумах відповідно до ст. 625 ЦК України і звернення з позовом у даній справі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у даній справі з посиланням на неправильне застосування ст. 35 ГПК України, суд апеляційної інстанції піддав сумніву і переоцінив раніше встановлений у справі № 20/76, в якій брали участь ті самі сторони, що і у даній справі, факт щодо наявності у ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" грошового зобов'язання сплатити Carbon Products International (Management) Limited 4600000,00 грн. суми загальної номінальної вартості за 46 облігаціями та 714694,00 грн. суми доходу за облігаціями, а також зазначив, що суд першої інстанції не надав правової оцінки умовам випуску облігацій.

Між тим, суд касаційної інстанції відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, преюдиціальністю є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

З огляду на фактичні обставини спірних правовідносин, предмети спорів і доказування у даній справі та в справі № 20/76, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, з порушенням положень ч. 2 ст. 35 ГПК України дійшов помилкового висновку щодо відсутності преюдиціального значення судових рішень зі справи № 20/76 для вирішення даного судового спору.

При цьому, суд касаційної інстанції враховує, що умови випуску акцій та можливість пред'явлення облігацій для дострокового погашення були предметом дослідження у справі № 20/76, а тому відсутні правові підстави досліджувати вказані обставини при вирішенні спору у даній справі. Доводи суду апеляційної інстанції з цього приводу визнаються колегією суддів такими, що не ґрунтуються на процесуальних нормах.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у даній справі та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, а існує лише обов'язок виконати рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2010 р. у справі 20/76, а застосування аналогії закону з покладенням на відповідача обов'язку виплатити вартість облігацій не спричиняє виникнення нового грошового зобов'язання.

Водночас такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить нормам чинного законодавства. Зокрема, частині 1 ст. 509 ЦК України, яка визначає, що грошове зобов’язання –це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а саме, сплатити гроші, та частині 5 статті 11 ЦК України, яка прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Отже, враховуючи те, що у відповідача існує грошове зобов'язання з виплати 4600000,00 грн. суми загальної номінальної вартості за 46 облігаціями та 714694,00 грн. суми доходу за облігаціями, що встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 05.05.2010 р. у справі 20/76, а передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано і відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 35, 43 ГПК України прийняв рішення, яким задовольнив позовні вимоги Carbon Products International (Management) Limited щодо стягнення з 3% річних та інфляційних втрат за період з 26.01.2010 р. по 26.04.2011 р., нарахованих позивачем у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив норми матеріального (ч. 2 ст. 625 ЦК України) та процесуального права (ст. 35 ГПК України), в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, постанова підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення залишенню без змін.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 11111 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача - ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю".

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 6 ст. 1119, ст. ст. 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Carbon Products International (Management) Limited/ Карбон Продактс Інтернешнл (Менеджмент) Лімітед задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 р. у справі № 18/1262/11 залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (39609, Полтавська обл., м. Кременчук, Автозаводський р –н, вул. Свіштовська, 4, код ЄДРПОУ 00152299) на користь Carbon Products International (Management) Limited/ Карбон Продактс Інтернешнл (Менеджмент) Лімітед (PO Box 95, 2A Lord Street, Douglas, Isle of Man/ a/c 95, вул. Лорд 2А, Дуглас, Острів Мен, Isle of Man Bank Limited (IOMB), 2 Athol Street, Douglas, Isle of Man, IM99 1AN; account number 40229566/ Айл оф Мен Бенк Лімітед (IOMB), вул. Атол, 2, Дуглас, Острів Мен, ІМ99 1 AN; рахунок номер 40229566, свідоцтво про державну реєстрацію № 107644С) 7337 (сім тисяч триста тридцять сім) грн. 50 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя Могил С.К.

Суддя          Вовк І.В.

СуддяКондратова І.Д.