Постанова № 21676296, 22.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р. Справа № 5015/3808/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.

суддівГубенко Н.М

Гольцової Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення від

та на постанову

відгосподарського суду Львівської області

27.09.2011

Львівського апеляційного господарського суду

26.12.2011

у справі№ 5015/3808/11

господарського судуЛьвівської області

за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4

простягнення 530 383,26 грн. як безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК України)

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Жарський І.Р.;

- відповідачаОСОБА_6;

ВСТАНОВИВ:

08.07.2011 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 530 383,26 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.09.2011 у справі № 5015/3808/11 (суддя Іванчук С.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 (колегія суддів у складі: Краєвська М.В. головуючий суддя, судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.), позов задоволено. За рішенням стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 530 383,26 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 у справі № 5015/3808/11, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 у справі № 5015/3808/11 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 визначеної позивачем заборгованості у розмірі 530 383,26 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що орендна плата сплачена ним по договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 за період з липня 2008 року по грудень 2009 року є безпідставно набутою та підлягає поверненню згідно зі ст. 1212 ЦК України, оскільки договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 є неукладеним.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 у справі № 5015/2482/11(1/21) встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 та договір від 01.11.2007 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 є неукладеним (вказана постанова на думку судів попередніх інстанцій є преюдиціальною в силу приписів ст. 35 ГПК України); відтак, відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме, грошові кошти у розмірі 530 383,26 грн., сплачені позивачем за неукладеним договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004.

Вищий господарський суд України не може погодитися із даними висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що вони ґрунтуються на неповному дослідженні всіх обставин справи, з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Вказана норма визначає загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Набуття або збереження майна в будь-якому випадку має бути безпідставним. Безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав, встановлених не тільки законом або договором, а й адміністративним актом та одностороннім правочином.

При цьому, для зясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 1 грудня 2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлових приміщень заг. пл.99, 5 кв.м, позначені літерами 5 та 6 на поверховому плані приміщення, розташовані на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: м.Львів, пр.Шевченка, 7, для організації відділення комерційного банку. Згідно з п.6 договору останній вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2009.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2005 у справі № 1/395-28/171 позов Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задоволено; за рішенням визнано дійсним договір від 01.12.2004 оренди нежитлового приміщення пл. 99, 5 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Шевченка, 7, терміном до 31.12.2009.

До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 виконувався сторонами, зокрема, нежитлове приміщення було передане орендодавцем та прийняте орендарем відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.12.2004 (т. 1 а. с. 56); позивачем за період з жовтня 2005 року по грудень 2009 року здійснено оплату орендних платежів на виконання договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004.

Вказані обставини (визнання дійсним договору оренди, виконання договору сторонами) виключають можливість визнання договору як неукладеного (такого, що не відбувся).(Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10.02.2009 у справі № 10/33/08 та від 25.06.2011 у справі № 7/221-09).

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, поклавши в основу судових рішень у даній справі оціночні судження, зроблені у справі (№ 5015/2482/11(1/21) (договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 є неукладеним), суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, залишили поза увагою та правовим дослідженням наявність рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2005 у справі № 1/395-28/171, яким визнано дійсним договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004, та факт виконання договору оренди сторонами, що в свою чергу свідчить про те, що суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 530 383,26 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Отже, суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 у справі № 5015/3808/11.

Справу №5015/3808/11 направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.А. ГОЛЬЦОВА