Постанова № 21675236, 22.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"22" лютого 2012 р. Справа № 23/389 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:Мирошниченка С.В.

Князькова В.В.,

Хрипуна О.О.

за участю представників

сторін:позивача –Селіванова О.Г.;

відповідача –Власенко О.О., Парицька Н.О.;

прокуратури –Савицька О.В.;

від Київської міської ради присутні: Дорошенко О.С.;

розглянувши касаційні скарги Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд"

та прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі

Київської міської ради

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від15.12.2011

та на рішеннягосподарського суду міста Києва

від01.11.2011

у справі          № 23/389

за позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада"

доАкціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд"

простягнення 7 123 488,15 грн., В С Т А Н О В И В:

          У серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Аркада" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" про стягнення 7123488, 15 грн. пені за порушення строків виконання робіт за генеральним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Кирилюк Т.Ю.) від 01.11.2011 у справі №23/389 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства холдингова компанія „Київміськбуд” на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк „Аркада” 1 970 291,22 грн. пені.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Авдеєва П.В., Коршун Н.М., Куксов В.В.) від 15.12.2011 апеляційну скаргу Акціонерного товариства холдингова компанія "Київміськбуд" залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 01.01.2011 у справі №23/389 змінено та викладено його в наступній редакції: "Стягнути з Акціонерного товариства холдингова компанія „Київміськбуд” (01010, м. Київ, вул. Суворова, будинок 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк „Аркада” (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, будинок 3, ідентифікаційний код 19361386) 2 591 727,41 грн. - пені, а також судові витрати: 25 500,00 грн. по сплаті державного мита, 25917,27 грн. по сплаті судового збору та 65,27 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовити."

Не погоджуючись постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 та рішенням господарського суду міста Києва, прокуратура міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Акціонерного товариства холдингова компанія "Київміськбуд" подала касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову суду, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" відмовити повністю.

          Касаційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті рішення у справі судами попередніх інстанцій не забезпечено повного, всебічного та об"єктивного судового розгляду справи та порушено ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. ст. 614, 530 ЦК України та ч. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

          Також не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 та рішенням господарського суду міста Києва, Акціонерне товариство холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

          22.02.2012 до початку судового засідання призначеного на 22.02.2012 до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" про відвід суддів Вищого господарського суду України Мирошниченка С.В., Князькова В.В., Хрипуна О.О., у даній справі.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.02.2012 заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" про відвід колегії суддів Вищого господарського суду України Мирошниченка С.В., Князькова В.В., Хрипуна О.О. у справі № 23/389 господарського суду міста Києва залишено без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.

10.06.2002 між Акціонерним комерційним банком "Аркада" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Аркада") (сторона –1) та Акціонерним товариством холдинговою компанією "Київміськбуд" (сторона –2) укладено генеральний договір, за умовами якого сторона - 1 зобов’язався створити фонд фінансування будівництва за програмою сторони –2, для залучення коштів фізичних та юридичних осіб з метою фінансування будівництва за програмою останнього.

Згідно умов договору сторона -1 зобов’язався здійснювати фінансування будівництва в інтересах спільних інвесторів, в межах залучених до фонду фінансування будівництва, згідно правил та регламенту фінансування.

З метою зменшення ризиків інвесторів щодо неотримання ними у власність об’єкта інвестування, з визначеними будівельними характеристиками, в обумовлені строки, між сторонами 14.04.2003 укладено додаткову угоду № 1 до генерального договору від 10.06.2002, якою за домовленістю сторін змінено порядок розрахунку нормативу відрахувань до оперативного резерву.

Також 01.01.2004 сторонами у справі укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін та доповнень до генерального договору від 10.06.2002 та додатків до нього.

Між Акціонерним комерційним банком "Аркада" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Аркада") (банк) та Акціонерним товариством холдинговою компанією "Київміськбуд" (забудовник) 25.04.2008 укладено угоду № 318-Ф на об’єкт будівництва до генерального договору від 10.06.2002, за умовами якої банк замовив замовнику організувати спорудження об’єкту будівництва за адресою: м. Київ, Голосіївський район, каркасно-монолітний житловий будинок № 2 по проспекту 40-річчя Жовтня, 30-32, з вбудованими нежитловими приміщеннями.

Відповідно до абз. 3 п. 3.1 Генерального договору, невід`ємними частинами угоди по об`єкту будівництва є протокол із зазначенням таких даних: будівельна адреса об`єкта будівництва; кількість об`єктів інвестування та їх загальна площа; запланована дата введення об`єкта будівництва до експлуатації; запланована дата передачі об`єкта житлового будівництва під заселення; інша документація, обумовлена в угоді по об`єкту будівництва.

Згідно протоколу № 1 до угоди на об’єкт будівництва № 318-Ф від 25.04.2008, загальна вартість будівництва квартир складає 122 276 874, 92 грн., запланована дата вводу будинку в експлуатацію 30.09.2009.

Судами також встановлено, що за зверненням замовника, до угоди на об’єкт будівництва № 318-Ф від 25.04.2008 між сторонами підписано акти та протоколи, відповідно до яких неодноразово переносились строки введення об’єкта в експлуатацію та зменшувався обсяг інвестування будівництва житлового будинку № 2 по проспекту 40-річчя Жовтня, 30-32.

Згідно остаточного протоколу № 9 до угоди на об’єкт будівництва № 318-Ф від 25.04.2008, загальна вартість будівництва квартир визначена у розмірі 38 030 475, 74 грн. з запланованою датою вводу будинку до експлуатації 31.12.2010.

Відповідно до сертифікату серії КВ № 16411013199 на житловий будинок № 2 з вбудовано-прибудованими приміщеннями по проспекту 40-річчя Жовтня, 30-Б у Голосіївському районі м. Києва, об’єкт здано до експлуатації 30.06.2011.

Предметом заявленого позову є стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору.

В силу ч. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, на строк дії цієї статті (до 01.01.2013) не здійснюється; ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об’єкта будівництва переноситься на більше ніж 18 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, згідно протоколів та актів до угоди №318-Ф від 25.04.2008, укладених між сторонами, строк введення об’єкта в експлуатацію житлового будинку № 2 по проспекту 40-річчя Жовтня, 30-32 сторонами неодноразово переносився та складає більше ніж 18 місяців, що дозволяє відповідно до ст. 611 ЦК України проводити нарахування штрафних санкцій передбачених п. 5.6 додаткової угоди від 01.01.2004 №2.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено виконання зобов`язання за договором в частині введення в експлуатацію будинку у встановлений договором строк з 01.03.2011 по 30.06.2011, а тому він має сплатити передбачену пунктом 5.6 додаткової угоди № 2 від 01.01.2004 пеню у розмірі 1 970 291, 22 грн.

Скасовуючи рішення господарського суду та задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2 591 727,41 грн., суд апеляційної інстанції зазначив, що при розрахунку суми штрафних санкцій за генеральним договором від 10.06.2002, слід виходити зі строку введення в експлуатацію об'єкта будівництва, визначеного відповідними документами до Угоди № 318-Ф на об'єкт будівництва від 25.04.2008 та запланованої дати введення в експлуатацію, визначеної протоколом № 1 до вказаної угоди, а саме 30.09.2009. Отже, з урахуванням позовних вимог, стягненню підлягає пеня за період з 10.08.2010 по 30.06.2011. Окрім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що судом першої інстанції не здійснено перевірку ставки штрафної санкції за Генеральним договором від 10.06.2002 та помилково застосовано ставку 0,2 % від загальної вартості будівництва об'єктів інвестування, зазначеної в протоколі до Угоди на об'єкт будівництва, обмеженої подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки відповідно п. 5.6 додаткової угоди № 2 від 01.01.2004 до Генерального договору від 10.06.2002 сторонами визначено процентну ставку пені у розмірі 0,02% від загальної вартості будівництва об'єктів інвестування, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на заплановану дату введення об'єкта в експлуатацію.

Разом з тим, колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій необґрунтованим з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до протоколу №1 до угоди на об`єкт будівництва №318-Ф від 25.04.2008 запланованою датою вводу будинку в експлуатацію сторони визначили 30.09.2009.

З урахуванням остаточного протоколу № 9 до угоди на об’єкт будівництва № 318-Ф від 25.04.2008, загальна вартість будівництва квартир сторонами визначена у розмірі 38 030 475, 74 грн. з запланованою датою вводу будинку до експлуатації 31.12.2010.

При цьому, судами встановлено, що згідно сертифікату серії КВ № 16411013199 на житловий будинок № 2 з вбудовано-прибудованими приміщеннями по проспекту 40-річчя Жовтня, 30-Б у Голосіївському районі м. Києва, об’єкт здано відповідачем до експлуатації лише 30.06.2011, тобто з порушенням строку, визначеного протоколом № 9.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, строк введення будинку в експлуатацію відповідачем порушено з 01.01.2011.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена неустойка, штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 5.6 додаткової угоди від 01.01.2004 №;2 до Генерального договору від 10.06.2002 сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків введення об'єкта будівництва в експлуатацію більш ніж на два місяці, останній зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,02% від загальної вартості будівництва об'єктів інвестування, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на заплановану дату введення об'єкта в експлуатацію.

Отже, з урахуванням того, що відповідно до умов Генерального договору основною невід`ємною частиною угоди по об`єкту будівництва є протокол, яким сторони погоджують дату введення об`єкту будівництва в експлуатацію та з урахуванням актів №1 від 16.089.2008, №2 від 02.12.2009, №3 від 27.05.2010, №4 від 16.06.2010, №5 від 06.07.2010, згідно яких попередні протоколи з визначенням строку введення об`єкта будівництва в експлуатацію втрачали чинність, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про обгрунтованість вимог щодо правомірності нарахування пені за період з 01.03.2011 по 30.06.2011.

Разом з тим, 14.01.2009 набрав чинності Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 17.02.2011), п. 4, п. 5 ст. 3 якого встановлено, що до 01.01.2013 повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.

Ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.

Таким чином, враховуючи правову природу договору про фінансування будівництва в інтересах спільних інвесторів та характер правовідносин сторін до даного договору підлягають застосуванню положення п. 4 ст. 3 Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", який в даному випадку є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини сторін.

Зазначені обставини не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, визначений договором термін прийняття в експлуатацію об’єкта будівництва порушено Акціонерним товариством холдинговою компанією "Київміськбуд", з 01.03.2011 по 30.06.2011 на строк менший, за граничний строк встановлений законом.

Отже, з урахуванням вимог ст.ст. 627, 629 ЦК України, та того, що акти та протоколи до угоди від 25.04.2008, якими продовжено строки введення в експлуатацію будинку, є невід`ємною частиною первинної угоди, зазначені протоколи та акти підписано та погоджено обома сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки договірні відносини між сторонами виникли та відповідно порушення зобов`язання за договором, мало місце у період дії зазначеного нормативно-правового акту, який є спеціальним законом, що регулює спірні відносини, а тому, вказані положення спеціального закону підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 2 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в цій справі, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2011 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 у справі №23/389 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" та прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі № 23/389 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

          Головуючий - суддя                                                            С.В. Мирошниченко

Судді:                                                                                          В.В. Князьков

                                                                                                    О.О. Хрипун