Постанова № 21675170, 21.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р. Справа № 5013/1260/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіДемидової А.М.,

суддівКоваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.

розглянувши касаційну скаргу ПП "Каррера"

напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.11р.

у справі№ 5013/1260/11 господарського суду Кіровоградської області

за позовомПП "Каррера"

доКіровоградського комунального підприємства по утриманню шляхів

третя особаКіровоградська міська рада

простягнення 287899,89 грн.

За участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 дов.,

від відповідача не з'явилися,

від третьої особи не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Каррера”(далі по тексту Позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Кіровоградського комунального підприємства по утриманню шляхів(далі по тексту Відповідач), третя особа - Кіровоградська міська рада про стягнення заборгованості в сумі 287 899,89 грн., з яких 204 000,00 грн. основного боргу, 67116,00 грн. втрат від інфляції та 16 783,89 грн. три відсотка річних.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2011 року у справі № 5013/1260/11 (суддя Макаренко Т.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року у справі № 5013/1260/11 (судді Швець В.В., Павловський П.П., Чус О.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2011 року скасовано. В позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ПП "Каррера" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.09.2008 року між приватним підприємством "Каррера" (субпідрядник) та Кіровоградським комунальним підприємством по утриманню шляхів (генпідрядник) укладено договір субпідряду № 02/09/І-1 відповідно до умов якого договору генпідрядник доручає, а субпідрядник бере на себе обов'язок по капітальному ремонту асфальтного покриття мосту через річку Інгул по вул. К. Маркса. Розмір витрат з надання послуг генпідрядника складає 1% від ринкової вартості субпідрядних робіт. Загальна вартість робіт, доручених субпідряднику (без урахування послуг генпідряду) складає 204000,00 грн. (п.п. 1.2, 1.3 Договору).

Строк дії договору: початок з моменту підписання, закінчення - до 31.12.2008 року. Відповідно до положень п. 3.9 Договору повний розрахунок за виконанні роботи буде проведено після завершення робіт та прийняття актів Ф-2 на протязі 10 днів. Наявними в матеріалах справи, Актом КБ-2 від 22.09.2008 року та довідкою КБ-3 підтверджується, що Позивачем у відповідності до умов Договору виконано роботи на загальну суму 204000,00 грн. Натомість, Відповідач доказів погашення вказаної заборгованості за договором субпідряду № 02/09/І-1 від 02.09.2008 року в сумі 204000,00 грн.

суду не надав.

За таких обставин, керуючись нормами ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 287 899,89 грн., з яких 204 000,00 грн. основного боргу, 67116,00 грн. втрат від інфляції та 16 783,89 грн. три відсотка річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Проте, з такими висновками суду попередньої інстанції, судова колегія Вищого господарського суду України не може погодитись з огляду на таке.

Так, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем, роботи по капітальному ремонту асфальтного покриття через річку Інгул по вул. К.Маркса фактично не проводились, що підтверджується зокрема довідкою Кіровоградського обєднаного контрольно-ревізійного відділу перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Кіровоградського комунального підприємства по утриманню шляхів за період січень-серпень 2011 р. та даними бухгалтерського обліку по журналу-ордеру № 6 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” у 2008 року, відповідно до яких вищевказані роботи за договором субпідряду № 02/09/І-1 від 02.09.2008 року.

Крім того, суд попередньої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України, посилався зокрема на відсутність укладеного основного договору підряду, за наявності якого лише можливе укладення спірного договору субпідряду № 02/09/І-1 від 02.09.2008 року.

Разом з тим, такі помилкові твердження суду попередньої інстанції спростовуються фактичними обставинами встановленими судом першої інстанції, зокрема Договором підряду № 02/09/1 від 02 вересня 2008 року, що укладений між Департаментом житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради та Відповідачем по справі, а також складеними актами приймання виконаних підрядних робіт № 02/09/1-1 за вересень 2008 року та № 02/09/1 за вересень 2008 року.

Також суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався п. 3 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі порушення такої норми процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим з огляду на положення п. 5.3. Статуту, в якому закріплений юридичний статус Відповідача. Зокрема, Відповідач несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Більше того, предмет спору стосується виключно прав та обов'язків Позивача та Відповідача по справі, а правовідносини побудовані та виникли на підставі цивільно-правового договору.

Відповідно до ч. 9 ст. 78 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 цієї ж статті держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Відповідні норми законодавства в повній мірі кореспондуються з положеннями Статуту Відповідача.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду жодним чином не впливає на права та обов'язки Кіровоградської міської ради, а також не впливає на її інтереси, оскільки Відповідач є самостійним суб'єктом господарювання, а Кіровоградська міська рада не несе відповідальності за зобов'язаннями Відповідача.

Таким чином, беручи до уваги викладене, висновки апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, в порушення вимог ст. 43 ГПК України не грунтуються на встановлених обставинах справи та не відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Разом з тим, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, висновки якого про задоволення позовних вимог ґрунтуються на встановлених обставинах справи і не суперечать нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу ПП "Каррера" задовольнити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.11р. по справі № 5013/1260/11 скасувати.

3.Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.11р. по справі № 5013/1260/11 залишити без змін.

Головуючий, суддяА.М. Демидова

СуддяС.С. Коваленко

СуддяІ.М. Волік