Постанова № 21672795, 05.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2011 р. (16:12) Справа №2а-4658/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Рульовій О.О., за участю представників сторін:

від позивача Леміш Р.Г.;

від відповідача Володькін С.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Ялта-Агроснаб»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної республіки Крим

про визнання рішення недійсним

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Ялта-Агроснаб» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної республіки Крим (далі відповідач) про визнання недійсним рішення ДПІ в м. Ялта АР Крим від 14.03.2011 року №0000851501 на суму 11220,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка своєчасності подання податкової звітності. За результатами перевірки складений акт №319/2066479/15-1, за висновками якого встановлено порушення п.п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України платником податку не надані (несвоєчасно подані) податкові декларації на прибуток за 3 квартал 2008 року, за 11 місяців 2008 року, за 2008 р., за 1 квартал 2009 року, за 1 півріччя 2009 року, за 3 квартал 2009 року, за 2009 рік, за 1 квартал 2010 року, за 1 півріччя 2010 року, за 3 квартал 2010 року, за 2010 рік. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 14.03.2011 року №0000851501, яким визначені податкові зобовязання за штрафними санкціями на суму 11220,00 гривень. Позивач зазначає, що податкове повідомлення рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, без урахування ст. 58 Конституції України, оскільки застосовані штрафні санкції, встановлені Податковим кодексом України, за порушення норм податкового законодавства, які мали місця до набрання ним чинності та за які була встановлена відповідальність у розмірі меншим ніж нормами Податкового кодексу України.

Ухвалами суду від 26.04.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

В судове засідання представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що податкове повідомлення рішення, оскаржуване позивачем, прийнято за результатами проведеної перевірки, у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону. Представник відповідача підкреслив, що розмір штрафних санкцій застосований відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, тому підстав для задоволення адміністративного позову не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи субєктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання неправомірним спірного рішення, суд зобовязаний перевірити, чи прийнято воно на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 30.10.1996 року, є платником податків і зборів (обовязкових платежів), в тому числі податку на прибуток.

02.03.2011 року посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка своєчасності подання податкової звітності позивачем.

За результатами перевірки складений акт №319/2066479/15-1 від 02.03.2011 року, за висновками якого встановлено порушення п.п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України платником податку не надані (несвоєчасно подані) податкові декларації на прибуток за 3 квартал 2008 року, за 11 місяців 2008 року, за 2008 р., за 1 квартал 2009 року, за 1 півріччя 2009 року, за 3 квартал 2009 року, за 2009 рік, за 1 квартал 2010 року, за 1 півріччя 2010 року, за 3 квартал 2010 року, за 2010 рік.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 року №0000851501, яким визначені податкові зобовязання з податку на прибуток за штрафними санкціями на суму 11220,00 гривень.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин в частині зобовязань платників податків надавати до податкового органу податкову звітність, строки надання такої звітності за 2008-2010 рр. підлягають застосуванню норми Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII, Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 27.12.2000 року №2181, Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року N 333/94.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 27.12.2000 року №2181, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності були встановлені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року N 333/94, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 11.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Таким чином, відповідач зобовязаний щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового кварталу, подавати до податкового органу декларації з податку на прибуток.

Згідно з п.16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем порушені норми податкового законодавства щодо своєчасності надання податкових декларацій з податку на прибуток.

Разом з тим суд вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України в розмірах, встановлених зазначеною нормою, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Враховуючи, що перевірка та податкове повідомлення-рішення було прийнято після набрання чинності Податкового кодексу України, виходячи з дії нормативно-правових актів у часі, в частині визначення відповідальності за порушення податкового законодавства підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України.

Водночас, при застосуванні норми п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, допущених до 01.01.11, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган при визначенні розміру податкових зобовязань з податку на прибуток за штрафними санкціями, які є мірою відповідальності, повинен виходити з норм ст. 58 Конституції України, застосовуючи норми п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, але в межах розміру відповідальності, які були встановлені п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки розмір штрафних санкцій за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності за цім законом був нижчим, ніж розмір відповідальності за Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно до п. 120.1. ст. 20 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Приймає до уваги неправомірне застосування до відповідача за спірним податковим повідомленням рішенням штрафних санкцій у розмірі, встановленим п. 120.1. ст. 20 Податкового кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованим.

Слід зазначити, що повноваження щодо визначення суми податкових зобовязань із штрафних санкцій відносяться до виключних повноважень податкового органу, тому суд не має можливості привласнювати функції податкового органу та самостійно визначати суму податкових зобовязань із штрафних санкцій, які підлягають сплаті до бюджету.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасування, що, на думку суду, не позбавляє податковий орган вірно визначити суму штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню, у відповідності до вимог діючого законодавства.

Разом з тим суд визначає, що згідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень. Протиправність може полягати у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою. По-друге, суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії. Застосовуючи принцип диспозитивності суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. У даному випадку для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0000851501 від 14.03.2011 року, яким визначені податкові зобовязання з податку на прибуток за штрафними санкціями на суму 11220,00 гривень.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 05.07.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 08.07.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0000851501 від 14.03.2011 року на суму 11220,00 гривень.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Ялта-Агроснаб» (ідентифікаційний код юридичної особи 20664179) 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.