Постанова № 21672779, 28.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2011 р. (11:03) Справа №2а-12466/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л. , при секретарі Рульової О.О. за участю: представників позивача - Акуленко Т.В.,

представника відповідача Володькін С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Континет-Інвестбуд» до

Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Континет-Інвестбуд» (далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлення-рішення від 16.06.2010 року №0003921503, від 16.06.2010 року №0003931503, від 16.06.2010 року №0003941503.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Континет-Інвестбуд». За результатам перевірки був складений акт №1549/15-3/32617545 від 25.05.2010 року, яким встановлено порушення вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535- ХІ. На підставі зазначеного акту відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення від 16.06.2010 року №0003931503 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 20% узгодженої суми податкового зобовязання - 14530,53 гривень, сплаченої з затримкою; від 16.06.2010 року №0003941503 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 10% узгодженої суми податкового зобовязання - 6866,11 гривень, сплаченої з затримкою; від 16.06.2010 року №0003921503 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобовязання - 90209,33 гривень, сплаченої з затримкою за порушення граничних строків оплати узгодженої суми податкового зобовязання відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2008 року №2181-ІІІ. Позивач зазначає, що спірні рішення прийняти з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2008 року №2181-ІІІ. Позивач також зазначає, що рішенням Господарського суду АР Крим від 25.05.2010 року пункти 4.3. Договорів оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року та 04.10.2006 року, які передбачали право орендодавця самостійно, в односторонньому порядку, змінювати суму орендної плати, визнані недійсними з моменту укладання договорів. Позивачем були надані уточнюючи податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008,2009,2010 роки, у звязку з чим у товариства виникла переплата з орендної плати за земельні ділянки. Позивач підкреслює, що про зазначений спір та прийняте судове рішення відповідачу було відомо, в тому числі, під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач вважає, що на час складання акту перевірки та у періоди, за які здійснювалася перевірка, у позивача були відсутні податкові зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які зазначені в акті перевірки та спірних податкових повідомленнях рішеннях у звязку з уточненням суми податкових зобовязань. Також позивач зазначив, що ТОВ «Континент-Інвестбуд» не сплачувало помилково визначене товариством податкове зобовязання, а здійснило уточнення розрахунку податкових зобовязань, що, відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, не може свідчить про фактичну сплату самостійно узгодженого податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки. Тому позивач вважає податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 08.11.2010 року зупинено провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 23.12.2010 року поновлено провадження по справі.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення рішення були прийняти за результатами проведеної перевірки, у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі закону та в межах повноважень податкового органу, тому підстав для їх скасування не має.

Представник відповідача зазначив, що відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року у звязку з несвоєчасною несплатою самостійно визначеної (узгодженої) суми податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки, яка не підлягає адміністративному оскарженню, за звітні податкові періоди: червень - грудень 2009 року, січень - лютий 2010 року до позивача правомірно застосовані штрафні санкції відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону.

Представник відповідача зазначив, що позивачем несвоєчасно, з затримкою строку здійснювалася сплата узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки шляхом подання уточнюючих декларацій, тому на суму узгоджених податкових зобовязань, несвоєчасно сплачених платником податку, нараховані штрафні санкції у розмірах, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року. Представник відповідача вважає, що будь яке зменшення податкового зобовязання свідчить про сплату боргу, тому податкові повідомлення-рішення прийняти законно та обґрунтовано.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

У звязку з чим, відповідач є субєктом владних повноважень та уповноважений здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 32617545, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 09.09.2003 року, є платником податків і зборів (обовязкових платежів), в тому числі орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Континент-Інвестбуд» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку із здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання неправомірними та скасування спірних податкових повідомлень - рішень суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася відповідачем невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності сплати земельного податку до бюджету на підставі закону, чи є достовірними результати перевірки, викладені в Акті, чи прийняті податкові повідомлення-рішення відносно позивача відповідно до вимог податкового законодавства України.

Судом встановлено, що посадовою особою Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Континет-Інвестбуд».

За результатам перевірки був складений акт № 1549/15-3/32617545 від 25.05.2010 року, яким встановлено порушення вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535- ХІ.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийняти податкові повідомлення-рішення від 16.06.2010 року №0003931503 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 20% узгодженої суми податкового зобовязання - 14530,53 гривень, сплаченої з затримкою; від 16.06.2010 року №0003941503 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 10% узгодженої суми податкового зобовязання - 6866,11 гривень, сплаченої з затримкою; від 16.06.2010 року №0003921503 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобовязання - 90209,33 гривень, сплаченої з затримкою за порушення граничних строків оплати узгодженої суми податкового зобовязання відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2008 року №2181-ІІІ.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Ялтинською міською радою був укладеній договір оренди земельної ділянки б/н від 02.10.2006 року та договір оренди земельної ділянки б/н від 04.10.2006 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору від 02.10.2006 року орендна плата встановлюється в сумі 6120,80 гривень на рік і вноситься орендатором щомісячно в строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Державна реєстрація зазначеного договору проведена 17.10.2007 року, про що свідчить відмітка на договорі.

Відповідно до п. 4.1. Договору від 04.10.2006 року орендна плата встановлюється в сумі 59310,00 гривень на рік і вноситься орендатором щомісячно в строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Державна реєстрація зазначеного договору проведена 17.10.2007 року, про що свідчить відмітка на договорі.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 25.05.2010 року, яке набрало законної сили, пункти 4.3. Договорів оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року та 04.10.2006 року, які передбачали право орендодавця самостійно, в односторонньому порядку, змінювати суму орендної плати, визнані недійсними з моменту укладання договорів.

14.04.2010 року податковим органом була отримана уточнена податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 ріку, де позивачем була визначена сума нарахованої орендної плати на 2008 рік згідно з договорами оренди на загальну суму 67312,75 гривень, у тому числі по періодам за січень грудень 2008 року по 5609,35 гривень. В рядку 3 декларації зазначена нарахована переплата, що виникла у звязку з виправленням помилки, у розмірі 53850,17 гривень.

14.04.2010 року податковим органом була отримана уточнена податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 ріку, де позивачем була визначена сума нарахованої орендної плати на 2009 рік згідно з договорами оренди на загальну суму 77271,34 гривень, у тому числі по періодам: січень грудень 2009 року по 6439,28 гривень. В рядку 3 декларації зазначена нарахована переплата, що виникла у звязку з виправленням помилки, у розмірі 251374,66 гривень. Згідно рядка 2 додатку до уточнюючої декларації нараховано орендної плати за 2009 рік у сумі 328646,00 гривень, у тому числі по періодам: січень квітень 2009 року по 11590,70 гривень, травень грудень 2009 року - по 35285,40 гривень.

26.04.2010 року податковим органом була отримана уточнена податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 ріку, де позивачем була визначена сума нарахованої орендної плати на 2010 рік згідно з договорами оренди на загальну суму 81605,17 гривень, у тому числі по періодам: січень грудень 2010 року по 6800,43 гривень. В рядку 3 декларації зазначена нарахована переплата, що виникла у звязку з виправленням помилки, у розмірі 61133,64 гривень. Згідно рядка 2 додатку до уточнюючої декларації нараховано орендної плати за 2010 рік у сумі 448407,00 гривень, у тому числі по періодам: січень грудень 2010 року по 37367,25 гривень.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Абзацом 2 пункту 5.1 цього Закону передбачено наступне: «… якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок».

Строки давності для надання уточнюючого розрахунку, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, позивачем не пропущено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону, суд дійшов висновку, що для усунення помилок під час визначення податкових зобовязань, платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобовязання, так і його зменшення, що повязано з помилкою платника податків.

Суд зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобовязань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнюючого розрахунку, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточнюючому розрахунку.

Судом встановлено, що позивач надав уточнюючі декларації податкових зобовязань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008, 2009, 2010 рр. у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, що не заперечував представник відповідача, пояснивши що уточнююча декларації були прийняти податковим органом, у звязку з чим .

Відповідно до уточнюючих декларацій податкові зобовязання з орендної плати за періоди, які визначені в акті перевірки: за 2009 рік складали 77271,34 гривень, фактично позивачем було сплачено 306905,44 гривень, за 2010 рік січень-березень 20400,00 гривень, фактично сплачено - 110019,90 гривень, про що свідчить дані облікової картки платника податку. Зазначені обставини не були спростовані представником відповідача та були визнані ним.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що податкові зобовязання з орендної плати, які зазначені в уточнюючих деклараціях за період перевірки, позивачем сплачені та на час перевірки позивач мав переплату за вказаними зобовязаннями, а відтак були відсутні податкові зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірах, зазначених в акті перевірки та додатку №1 до акту перевірки, також був відсутній факт несвоєчасній сплати податкових зобовязань.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачем помилково зазначено завищений розмір орендної плати за земельні ділянки за 2009 рік (у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік у сумі 328646,00 гривень) та за 2010 рік (у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік у сумі 448407,00 гривень), у звязку з чим 14.04.2010 року позивачем було надано відповідачеві уточнюючу податкову декларацію за 2009 рік та 26.04.2010 року за 2010 рік в межах строку, встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Суд підкреслює, що в судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, що в уточнюючих податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009, 2010 роки стосовно визначення розміру орендної плати були зазначені недостовірні відомості та не навів доказів, що такими діями позивач порушив будь-які приписи законів про оподаткування. Крім того, суд також враховує рішення Господарського суду АР Крим від 25.05.2010 року, яке набрало законної сили, пункти 4.3. Договорів оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року та 04.10.2006 року, які передбачали право орендодавця самостійно, в односторонньому порядку, змінювати суму орендної плати, визнані недійсними з моменту укладання договорів, а відтак сума орендної плати відповідно до договору від 02.10.2006 року складає 6120,80 гривень на рік, договору оренди від 04.10.2006 року - 59310,00 гривень на рік, оскільки будь-яких додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати між сторонами укладено не було.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача відносно застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці від до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяті відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, вищезазначені норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, були безпідставно застосовані до позивача.

Враховуюче зазначені обставини, суд вважає, що позивачем надані уточнюючи декларації податкових зобовязань за 2009, 2010 р., відповідно до яких позивач зменшив суму податкових зобовязань саме у звязку з допущеною помилкою під час визначення сум податкових зобовязань, які були відсутні, та не здійснював сплату таких зобовязань. Тобто позивачем помилково зазначено завищену суму орендної плати, що також підтверджується рішенням Господарського суду АР Крим від 25.05.2010 року.

Суд зазначає, що відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність передбачена у випадку, коли платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. В цьому випадку він зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Вищевказана норма Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, зазначена і в п.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459.

Отже, суд підкреслює, що норма п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, застосовується органами державної податкової служби при виявлені платником податку і уточнені виключно заниженого податкового зобов'язання. В зазначеній нормі Закону жодних підстав відповідальності за зменшення платником податків завищеного податкового зобов'язання не ведеться, застосування штрафних санкцій за уточнення завищеного податкового зобов'язання не передбачено.

Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача, що будь-яке зменшення податкового зобовязання вже являється його сплатою, тому таке «погашення податкового боргу» платником податку по уточнюючій декларації податкових зобовязань з орендної плати у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок після закінчення граничного строку сплати податкового зобовязання за звітні періоди передбачає нарахування штрафних санкцій, тобто тягне відповідальність.

Суд зазначає, що виключно Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачені підстави та порядок застосування штрафних санкцій до платників податків, тому відповідач не має права самостійно визначати підстави та умови притягнення платників податку до відповідальності.

Крім того, суд підкреслює, що відповідно до пояснень представника відповідача він зазначив про зменшення податкових зобовязань за завітні періоди, які зазначені в акті перевірки, згідно уточнюючих деклараціях, а не про їх фактичну сплату. В порушення вимог ст. 72 КАС України відповідач не надав доказів фактичної сплати позивачем податкових зобовязань, зазначених в акті перевірки.

Твердження представника відповідача щодо несвоєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання за червень 2009 року, яке було фактично погашено 31.07.2009 року платіжним дорученням №5121000012 від 31.07.2009 року на суму 31293,80 та №ПН104663 від 30.12.2009 року на суму 2399,60 гривень, суд вважає необґрунтованим, оскільки, як свідчать матеріали справи, враховуючи надані до податкового органу уточнюючі декларації з орендної плати, на час перевірки та складання акту перевірки у позивача взагалі були відсутня заборгованість з орендної плати за земельні ділянки, а була переплата з 2008 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що помилкове завищення позивачем податкових зобовязань з орендної плати, яке ним було скореговане у уточнюючих деклараціях не потягло за собою заниження зобовязань платника за відповідний звітний період, тому можливість застосування в даному випадку до позивача заходів відповідальності, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, не була передбачена, а відтак застосування штрафних санкцій до позивача в даному випадку є безпідставним.

У звязку з чим, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 16.06.2010 року №0003921503, від 16.06.2010 року №0003931503, від 16.06.2010 року №0003941503 є протиправним та підлягають скасуванню.

Разом з тим, враховуючи, що позивач помилково заявив вимоги про визнання рішення недійсним, замість визнання його протиправними, як це передбачено для рішень субєктів владних повноважень індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 16.06.2010 року №0003921503, від 16.06.2010 року №0003931503, від 16.06.2010 року №0003941503.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 28.02.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 04.03.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим від 16.06.2010 року №0003921503, від 16.06.2010 року №0003931503, від 16.06.2010 року №0003941503.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Континент-Інвестбуд» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.