Постанова № 21672760, 29.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2010 р. (11:19) Справа №2а-6525/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Маляр К.В., за участю представника позивача Бахаревої Н.Ю.,

представника відповідача Дубової Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Театру-студія ляльок "Маріонетки"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6000,00 грн.

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Театру-студія ляльок "Маріонетки" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобовязаний виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а в разі недотримання цієї норми повинен сплатити штрафні санкції за не зайняті інвалідами робочі місця.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові та пояснив, що відповідач не забезпечив у 2008 році працевлаштування одного інваліда на підприємстві, у звязку з чим зобовязаний сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових поясненнях, посилаючись на те, що Театр-студія ляльок "Маріонетки" є неприбутковою організацією, що повністю фінансується за рахунок місцевого бюджету, у звязку з чим повинна бути звільнена від сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Таким чином, на думку представника відповідача, у позові повинно бути відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим Театр-студія ляльок "Маріонетки" 27.12.1994 року зареєстровано в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 22274944).

Порядок, підстави та умови участі субєктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 21.03.1991 року № 875 (далі Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за №1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій” (далі Інструкція № 420). У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, зазначено, що відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Судом встановлено, що 28.04.2010р. позивачем проведена позапланова виїзна перевірка виконання відповідачем ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в ході якої встановлено, що Форма № 10-ПІ “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”за 2008 рік відповідачем до позивача не подана. Відповідач відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” повинен був працевлаштувати у 2008 році 1-го інваліда, фактично у 2008 році непрацевлаштований жодний інвалід. Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2008 році складала 12000,00 грн., у звязку чим сума адміністративно-господарських санкцій складає 6000,00 грн.

За результатами перевірки складений Акт від 28.04.2010р.(а.с. 8).

Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частина 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон) передбачає сплату підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадськими організаціями інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону адміністративно-господарських санкцій, проте положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що діяльність роботодавців де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, які відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону сплачують адміністративно-господарські санкції, повинна передбачати отримання прибутку. Сплата таких санкцій неприбутковими організаціями, що утримуються за рахунок коштів бюджету не передбачається.

Згідно до статуту Театр-студія ляльок "Маріонетки" знаходиться у підпорядкуванні Міністерства культури Криму і Управління з культури та історико - культурної спадщини м. Євпаторії.

Пункт 1.1. Статуту передбачає, що Театр-студія ляльок "Маріонетки" створений для розвитку і пропаганди дитячого театрального мистецтва, вдосконалення організації дозвілля населення, розширення та поліпшення культурного обслуговування дітей та дорослих. А також для розвитку нових організаційно - економічних форм театру та надання необхідної методичної та практичної допомоги самодіяльним театром ляльок. Крім того у Статуті зазначено, що фінансування відповідача - бюджетне.

В матеріалах справи є довідка № 534 від 01.07.2010 року фінансового управління Євпаторійської міської ради, в якій зазначено, що фінансування відповідач здійснюється з місцевого бюджету по КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам, установам, організаціям». Згідно економічної класифікації видатків по даному коду здійснюються поточні витрати одержувачів бюджетних коштів, у тому числі оплата за споживану електроенергію.

Пунктом 7.11 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон), передбачено оподаткування неприбуткових установ і організацій, в абз. “а” підпункту 7.11.1 якої зазначено, що до неприбуткових установ і організацій, відносяться, зокрема, органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Основи законодавства України про культуру” (далі Закон) діяльністю у сфері культури є: створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та мистецтва; збереження та використання культурних цінностей; естетичне виховання; організація спеціальної освіти, відпочинку і дозвілля громадян.

Суб'єктами діяльності у сфері культури є: професійні творчі працівники, професійні творчі колективи, працівники культури, окремі громадяни; державні і приватні заклади, підприємства, організації і установи, що діють у сфері культури; творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об'єднання, їх підприємства; держава в особі її органів влади та управління.

Діяльність у сфері культури здійснюється на професійній чи аматорській основі у порядку, визначеному цими Основами, законодавством України про підприємства, підприємницьку діяльність, некомерційні організації та об'єднання, а також законодавством, що регулює конкретні види діяльності у сфері культури.

Ст. 21-1 Закону передбачено, що неприбутковими організаціями у сфері культури є юридичні особи, які здійснюють діяльність, визначену статтею 12 цих Основ, і відповідають критеріям неприбутковості, встановленим цією статтею.

Неприбуткова організація у сфері культури може здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до цілей її утворення та в межах її цивільної правоздатності.

Кошти та інше майно, майнові права (у грошовому виразі), набуті неприбутковою організацією внаслідок її фінансово-господарської діяльності, за результатами звітного періоду не можуть більше ніж у три рази перевищувати її надходження за той же період у вигляді бюджетних коштів, коштів та іншого майна, майнових прав (у грошовому виразі), наданих організації засновником (засновниками) організації, в тому числі у вигляді членських внесків, внесків учасників, а також безповоротної фінансової допомоги чи допомоги товарами, роботами, послугами (за їх ринковою вартістю), що надані безоплатно.

Обсяг майна суб'єктів підприємницької діяльності (часток у їхньому майні), яке на встановленому законом праві належить неприбутковій організації, не може більше ніж у три рази перевищувати загальний обсяг іншого майна, що належить неприбутковій організації на кінець звітного періоду. Таке перевищення має бути усунено протягом року, наступного за звітним.

Майно неприбуткової організації у сфері культури може бути передано суб'єктам підприємницької діяльності лише в тимчасове користування на компенсаційній основі, за винятком внесення майна до статутного фонду господарського товариства чи наділення майном іншого суб'єкта підприємницької діяльності.

Компенсація за користування майном неприбуткової організації не може бути нижчою за звичайну ціну, крім випадків, коли майно надається в користування іншим неприбутковим організаціям.

Законом для окремих форм неприбуткових організацій у сфері культури та за видами їх діяльності можуть встановлюватися інші критерії ознак неприбутковості.

За таких обставин суд вважає, що діяльність відповідача відповідно до його Статуту не суперечить вимогам Закону України “Основи законодавства України про культуру” та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.1997 року № 534, якою відповідно до Основ законодавства України про культуру затверджений перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності, що відповідає вимогам п. 7.11 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що діяльність відповідача не має на меті одержання прибутку, отже відповідач є неприбутковою організацією.

Відповідно до планів відповідача використання бюджетних коштів на 2008 рік, затверджених директором відповідача та погоджених Міністром культури і мистецтв АР Крим, з місцевого бюджету відповідачу у 2008 році виділено 120000,00 грн., з яких 120000,00 грн. поточні видатки, у тому числі оплата праці працівників в сумі 87745,00 грн., нарахування на заробітну плату 32255,00 грн.

До матеріалів справи наданий звіт про фінансові результати відповідача за 2008 рік, згідно з яким у нього не було прибутку, а взагалі відповідачем був понесений збиток за звітний період.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідач є неприбутковою організацією, відповідно до вимог ст. 21-1 Закону України “Основи законодавства України про культуру”, тобто не отримує прибутку від своєї діяльності та фактично утримується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Таким чином вимоги ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо сплати роботодавцями, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону адміністративно-господарських санкцій, не поширюється на відповідача як на організацію, що утримується за рахунок коштів місцевого бюджету.

В силу викладеного суд вважає, що позивачем нараховані адміністративно-господарські санкції без фактичного вивчення обставин справи.

У звязку з чим у суду не має підстав для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.11.10р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі та підписано 03.12.10р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

ВСТАНОВИВ:

Суддя Тоскіна Г.Л.