Постанова № 21672755, 27.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2011 р. (0 14:44) Справа №2а-14680/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Налбандян Р.В.., за участю представників сторін: від позивача Нанівська Н.В.;

від відповідача Винятинський М.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

Товариства з обмеженої відповідальністю «Виробничо-курортне підприємство «Кримські здравниці»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

Суть спору: Товариство з обмеженої відповідальністю «Виробничо-курортне підприємство «Кримські здравниці» (далі позивач) звернулось до адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року, подані ТОВ «Виробничо-курортне підприємство «Кримські здравниці»; зобовязання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим визнати декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року, подані ТОВ «Виробничо-курортне підприємство «Кримські здравниці», визнання протиправними дій ДПІ в м. Сімферополі АР Крим по невідображенню податкових зобовязань підприємства в картці особового рахунку платника податку згідно поданих ТОВ «Виробничо-курортне підприємство «Кримські здравниці» декларацій за серпень та вересень 2010 року; зобовязання ДПІ в м. Сімферополі відобразити податкові зобовязання в картці особового рахунку ТОВ «Виробничо-курортне підприємство «Кримські здравниці» згідно поданих декларацій за серпень та вересень 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованими діями податкового органу щодо невизнання декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року документами податкової звітності, порушенням податковим органом Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181, відсутністю підстав відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 для невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за серпень та вересень 2010 року податковою звітністю.

Ухвалами суду від 12.11.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовної заяві, надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав. Представник відповідача зазначив, що позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року з порушенням норм діючого законодавства, які регламентують порядок їх заповнення, а саме: вимог наказу ДПА України №166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», в деклараціях позивачем не вірно зазначені обовязкові реквізити назва податкового органу, що, на думку представника відповідача, згідно п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 є підставою для невизнання податковим органом податкової декларації з податку на додану вартість позивача податковою звітністю, про що позивачу було надіслане повідомлення від 16.09.2010 року №41088/10/28-4 та від 14.10.2010 року № 44626/10/28-4. Представник відповідача зазначив, що податковий орган діяв відповідно до вимог закону, в межах повноважень, тому підстав для задоволення позовних вимог не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Підпунктом 2.1.4 п. 2.4 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, з змінами та доповненнями податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» в редакції на час виникнення правовідносин).

Повноваження податкового органу, що дозволяють не визнати податкову декларацію податковою звітністю, передбачені пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями, які діяли на час виникнення правовідносин.

Враховуючи субєктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок оскарження дій податкового органу для позивача чинним законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, ДПІ в м. Сімферополі в Автономної республіки Крим, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дії відповідача, суд зобовязаний перевірити, чи вчинені дії на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб передбаченій Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 25140593, є платником податків і зборів (обовязкових платежів), в тому числі податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2010 року та 11.10.2010 року ДПІ в м Сімферополі АРК отримана податкова декларація з податку на додану вартість позивача за серпень та вересень 2010 року з доданками.

Повідомленнями від 16.09.2010 року №41088/10/28-4 та від 14.10.2010 року № 44626/10/28-4 позивачу запропоновано здати нову декларацію за серпень та вересень 2010 року, при цьому зазначено, що декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року відповідно до п.п. 4.1.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 не визнана, як податкова декларація, оскільки всупереч вимогам п. 3.3.,п 4.3. Порядку заповнення і подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, декларація за серпень 2010 року заповнена таким чином, який не забезпечує вільне читання тексту (цифр), в декларації за вересень 2010 року невірно зазначена назва податкового органу.

Оцінюючи правомірність дій податкового органу щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року податковою звітністю, суд враховує, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та зазначає наступне.

Згідно із п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкова декларація, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181, який діяв на час виникнення правовідносин, передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, підставами невизнання податкову декларацію податковою звітністю є: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Ці підстави є вичерпаними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.1. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N250/2054«Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» із змінами і доповненнями декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями. Вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4 (п. 3.2.) Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (п.3.3.).

Податкові декларації, подані позивачем, вказаним вимогам не суперечать.

Суд зазначає, що під час дослідження податкової декларації позивача за серпень 2010 року твердження представника відповідача, що вказана податкова декларація виключає можливість вільного читання цифр, не знайшло підтвердження, є припущенням представника відповідача, яке не підтверджено будь-якими доказами. Щодо твердження представника відповідача про невірне зазначення у декларації за вересень 2010 року назви податкового органу ДПІ у м. Сімферополі, замість ДПІ в м. Сімферополі, то суд зауважує, що ця обставини не перешкоджала отриманню декларації відповідачем, а відтак не може бути підставою для невизнання податкову декларацію податковою звітністю. Крім того, у декларації зазначений код відповідача - 109, який згідно пояснень представника відповідача відповідає податковому органу - ДПІ в м. Сімферополі.

Суд також зауважує, що повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Право же привласнювати декларації статус “не визнана як податкова декларація” з підстав інших, ніж встановлено Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181, чинним податковим законодавством України не передбачено.

В той же час відповідно до п. 3 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України.

Суд підкреслює, що Наказ Державної податкової адміністрації України від №166 від 30.05.1997 року, на якій посилається представник відповідача в обґрунтування заперечень на адміністративний позов є підзаконним нормативно-правовим актом, який не повинен суперечить Закону, та встановлювати додаткові правові норми, які передбачають обовязкові правила поведінки, у даному випадку підстави для невизнання податковою звітністю податкову декларацію, не встановлені Законом, на підставі яких виникають, змінюються або припиняються правовідносини, тому суд не приймає до уваги приписи зазначеного наказу.

Доказів наявності передбачених пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 обставин, які б дозволяли податковому органу не визнавати подані документи податковою декларацією, відповідач у встановленому порядку не надав.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права та встановлених судом обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за серпень та вересень 2010 року податковою звітністю не ґрунтуються на Законі, норми якого регулюють спірні правовідносини, вчинені з порушенням основних принципів адміністративної юстиції, дотримання яких є складовою частиною демократичного суспільства, тому є протиправними.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто відповідач зобовязаний діяти в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України на підставі вищезазначених та інших норм права та не порушувати прав позивача.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N 843/11123 з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (п. 3.1 Інструкції).

Наведені положення законодавства свідчать про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 27.01.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 01.02.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної республіки Кримщодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-курортним підприємством «Кримські здравниці» (ідентифікаційний код юридичної особи 25140593);

3.Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим визнати декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-курортним підприємством «Кримські здравниці» (ідентифікаційний код юридичної особи 25140593);

4.Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м. Сімферополі по невідображенню податкових зобовязань підприємства в картці особового рахунку платника податку на додану вартість згідно поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-курортним підприємством «Кримські здравниці» (ідентифікаційний код юридичної особи 25140593) декларацій за серпень та вересень 2010 року;

5.Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі відобразити податкові зобовязання в картці особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-курортного підприємства «Кримські здравниці» (ідентифікаційний код юридичної особи 25140593) згідно поданих декларацій за серпень та вересень 2010 року.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Виробничо-курортного підприємства «Кримські здравниці» (ідентифікаційний код юридичної особи 25140593) 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.