Постанова № 21672527, 17.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2012 р. 15:40 Справа №2а-4647/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л. , при секретарі Кисельовій А.Є., за участю від позивача не зявився;

від відповідача - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Євромедцентр»

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Господарського суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромедцентр»(далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим(далі - відповідач) про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення №0000162301/0 від 28 лютого 2007 року, № 0000162301/1 від 26 березня 2007 року, №0000162301/2 від 05 червня 2007 року, №0000162301/3 від 31 липня 2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Євромедцентр» при нарахуванні і сплаті відсотків за користування кредитними засобами нерезидента з метою недопущення ухилення від оподаткування доходів нерезидента керувалося нормами міжнародного права, закріпленими у Конвенції між урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал, в державі резидентом якої є Кредитор, на підтвердження чого позивачем ДПІ в Сімферопольському районі були надані відповідні документи.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромедцентр» до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення - рішення №0000162301/0 від 28 лютого 2007 року, № 0000162301/1 від 26 березня 2007 року, №0000162301/2 від 05 червня 2007 року, №0000162301/3 від 31 липня 2007 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2008 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.04.2011 року справа прийнята до провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.12.2011 року зупинено провадження у справі строком до 17.01.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.01.2012 року провадження у справі поновлено.

У судове засідання представники сторін не зявилися, про місце, день та час слухання справи повідомлені, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача за наявними у справі документами та підтримання позивних вимог.

На підставі ст. 128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача на підставі наявних в справі матеріалів та доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедцентр" з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 11.02.2007 року №189/23-2/30911704.

Відповідно до акту перевірки у ході проведення перевірки посадовими особами відповідача було встановлені порушення пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке виразилося в тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромедцентр" "не утриманий, та не сплачений податок з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом - фірмою "Credo Max L.L.C." у якості відсотків за користування кредитом та відсотків за резервування кредитних коштів".

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим було винесено податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2007 року №0000162301/0. Відповідно до податкового повідомлення-рішення до позивача застосовані штрафні санкції з податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 132654,28грн. і донарахований податок на доходи іноземних юридичних осіб в сумі 66327,14грн., всього 198981,42грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його в адміністративному порядку до податкових органів. За наслідками розгляду скарг прийняті податкові повідомлення рішення № 0000162301/1 від 26 березня 2007 року, №0000162301/2 від 05 червня 2007 року, №0000162301/3 від 31 липня 2007 року, відповідно до яких сума податкових зобовязань залишена без змін.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що позивач є платником податку на прибуток.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності на час виникнення спірних правовідносин були встановлені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року N 334/94.

Згідно п. 1.16 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Пунктом 1.21. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Згідно абзацу “а”п. 13.1. ст.. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2003 року між позивачем і Фірмою "Credo Max L.L.C." (Oklaxoma, USA) (далі - Кредитор) було укладено Кредитний договір №3/0311А (далі Кредитний договір). Кредитний договір зареєстрований в Національному банку України шляхом видачі ГУ НБУ в АР Крим реєстраційного свідоцтва №212 від 10.12.2003 року згідно вимог Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами грошових зобов'язань перед нерезидентами по залучених від нерезидентів кредитах, позиках в іноземній валюті, затвердженого ухвалою Правління НБУ країни № 602 від 22.12.1999 року (із змінами і доповненнями).

Відповідно до умов Кредитного договору, додаткової угоди №3 від 04.04.2005 року, Кредитор відкрив Позивачеві кредитну лінію для ведення господарської діяльності і поповнення оборотних коштів, а також на інші цілі, передбачені Статутом Товариства і не заборонені чинним законодавством України. Загальний ліміт кредитної лінії складає 2000000 доларів США 00 центів (пункт 1.2. Кредитного договору). Термін дії кредитної лінії до 01 грудня 2008 року (пункт 1.3. Кредитного договору). Позичальник (Позивач) за користування кредитними засобами сплачує Кредиторові 11 (одинадцять) відсотків річних (пункт 1.4. Кредитного договору). Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що Кредитор відкрив Позичальникові кредитну лінію на умовах терміновості, поворотності, платності і цільової спрямованості.

Порядок сплати відсотків на користь Кредитора передбачений підпунктом 3.4.4 Кредитного договору (відсотки сплачуються щомісячно). Пунктом 3.1.1 цього ж Договору передбачено право Кредитора за письмовою заявою Позичальника переносити терміни сплати відсотків за користування кредитними засобами.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромедцентр" нараховані відсотки за користування кредитом, отриманим від нерезидента, на користь нерезидента в загальній сумі 53272,76 долара США (еквівалент 428777,51 гривен).

Позивачем сплачено відсотків (у періоді, що перевірявся) за користування кредитом, отриманим від Кредитора нерезидента, - Фірми "Credo Max L.L.C."(Oklaxoma, USA), на користь нерезидента в загальній сумі 83272,76 долара США (еквівалент 428777,51 гривен) та відсотків за резервування кредитних коштів у сумі 2529,43 доларів США (еквівалент 13403,45 грн.)..

Згідно з підпунктом 7.1. розділу 7 Кредитного договору оподаткування доходів Кредитора у вигляді відсотків, що перераховуються Позичальником за договором, здійснюється, згідно статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал, в державі резидентом якої є Кредитор.

Таким чином, суд зазначає, що відсотки, які сплачує резидент України - ТОВ «Євромедцентр» нерезидентові Фірмі "Credo Max L.L.C." за користування позикою, відповідно до чинного законодавства України визнаються доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Пунктом 13.2. ст.. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Таким чином, суд зазначає, що статтею 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено 2 варіанти оподаткування доходів нерезидента, виплачених йому резидентом України із джерелом їх походження з України:

1)резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету України під час такої виплати;

2)міжнародними угодами передбачений інший порядок здійснення оподаткування таких доходів, згідно якого такий податок буде сплачуватися до бюджету іншої країни.

У позовній заяві позивач стверджує, що має право на застосування положень Конвенція між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал (далі - Конвенція) підписана 4 березня 1994 року, ратифікована ВР України 26 травня 1995 року, набула чинності 5 червня 2000 року, оскільки ТОВ «Євромедцентр» і Фірма "Credo Max L.L.C." є особами, що підпадають під поняття “резидент однієї Договірної Держави”.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції положення Конвенції застосовуються до осіб, які є резидентами одного або декількох Договірних держав.

Згідно з пунктом 1.16. статті 1 Закону України Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” нерезидентами є юридичні особи з місцем знаходження за межами України, які створені і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Резидентом Договірної Держави є будь-яка особа, яка відповідно до законодавства цієї Держави належить до оподаткування в нім на підставі свого місця розташування (пункт 1 статті 4 Конвенції).

Статтею 3 Конвенції встановлено, що компетентним органом стосовно США є Міністерство фінансів або його повноважний представник.

Таким чином, відповідно до змісту статті 3, 4 вказаної Конвенції, особа для того, щоб підпадати під поняття “резидент”, встановлене у цій статті, має мати зафіксоване у офіційному документі підтвердження свого постійного знаходження у даній місцевості.

Відповідно до параграфів 1 статей 1 та 11 Конвенції проценти, які одержуються та фактично належать резиденту Договірної держави, можуть оподатковуватися тільки в цій державі.

Отже, ознаки резидентності мають бути визначальною підставою для застосування ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал від 4 березня 1994 року, ратифікованої ВР України 26 травня 1995 року.

Таким чином, суд зазначає, що статті, 1, 11 Конвенції може бути застосовані до правовідносин, що виникають між Фірмою "Credo Max L.L.C." і позивачем, проценти, які виплачуються ТОВ «Євромедцентр», будуть оподатковуватися Фірмою "Credo Max L.L.C." у США з коштів, які вона отримає від ТОВ «Євромедцентр», лише за умови, що Фірма "Credo Max L.L.C." буде резидентом США.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Крім того, довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

На підтвердження розповсюдження на позивача положень Конвенції останнім було надано Сертифікат спроможного стану, підписаний Державним секретарем Штату Оклахома 14 грудня 2004 року, оригінал «аффідевіту», що підтверджує факт видання 22.03.2002 року сертифікату про державну реєстрацію Фірми "Credo Max L.L.C." та статут компанії "Credo Max L.L.C." .

Разом з тим, суд критично ставиться до наданих доказів на підтвердження правомірності застосування норм Конвенції до правовідносин між фірмою "Credo Max L.L.C." та позивачем, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 3 Конвенції вбачається, що компетентним органом стосовно США є Міністерство фінансів або його повноважний представник. А відтак, саме Міністерство фінансів або його уповноважений представник надає підтвердження факту резиденства особи у США, що в свою чергу є підставою для застосування положень Конвенції.

Зазначена норма Конвенції кореспондується з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”

Суд також зазначає, що згідно роз'ясненням компетентного органу США - Служби Внутрішніх Доходів Департаменту Казначейства Сполучених Штатів Америки від 26.08.2003г. з метою задоволення значної кількості запитів про підтвердження статусу податкового резидента США Службою Внутрішніх Доходів США введена комп'ютеризація процесу видачі таких свідоцтв, у зв'язку з чим в США не приймається і не заповнюється форма довідки по додатку до Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними угодами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженому ухвалою Кабінету Міністрів України від 06.05.01 № 470. Сертифікат резиденції за формою 6166 (на офіційному бланку з водяними знаками) видається Філадельфійським сервісним центром (структурним підрозділом Служби Внутрішніх Доходів США), є офіційним урядовим документом (тобто формою, затвердженою згідно законодавству США) і єдиною формою підтвердження права особи (резидента США) на застосування Конвенції між Урядом України і Урядом США про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень щодо податків на доходи і капітал. Починаючи з 07.07.2003 року форму 6166 підписує Daniel J. Nally, Director, Philadelphia Customer Service.

Крім того, згідно інформації від 26.06.06, отриманою на запит ДПА України від Служби Внутрішніх Доходів США, компанія "Credo Max L.L.C." зареєстрована в США, проте не отримувала коду платника податків і відповідно не платила податки в цій країні. Також компанія "Credo Max L.L.C." не має "фізичної"' присутності в США, а вказана адреса є адресою реєструючого агента і використовується переважно для пересилки і отримання документів.

Таким чином, Сертифікат спроможного стану, підписаний Державним секретарем Штату Оклахома 14 грудня 2004 року, не може бути документом, який відповідно до Конвенції та законодавства США підтверджує резидентство США компанії "Credo Max L.L.C.", і, відповідно, не дає підстав для використання позивачем переваг Конвенції між Урядом України і Урядом США про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень щодо податків на доходи і капітал.

Суд підкреслює, що документи, визначені Конвенцією, які підтверджує статус нерезидента, є єдиною підставою для можливості застосування Конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що виплата відсотків за кредитним договором позивачем здійснювалися у 2005 році, разом з тим, позивачем не надані докази резиденства у США Фірми "Credo Max L.L.C." у 2005 році, оскільки наявний у матеріалах справи Сертифікат спроможного стану, підписаний Державним секретарем Штату Оклахома, датований 14 грудня 2004 року. Крім того, позивачем наданий сертифікат спроможного стану, підписаний Державним секретарем Штату Оклахома, датований 29.08.2007 року, а тому посилання представника позивача, що Сертифікат не має часових обмежень в строках дії є необґрунтованим.

Між тим, як було зазначено вище, вказані документи не є належними доказами у розумінні норм Конвенції, які підтверджують факт резиденства Фірми "Credo Max L.L.C." в США.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом неодноразово були витребувані від позивача пояснення та докази видачі сертифікату спроможного стану внутрішньої компанії з обмеженою відповідальністю Фірмі ""Credo Max L.L.C." у 2005 році; довідка (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що компанія "Credo Max L.L.C." є резидентом США, відповідно до вимог Конвенції між Урядом України і Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень по податках на доходи і капітал; докази, що Фірма "Credo Max L.L.C." має статус податкового резидента США, зареєстрована платником податків в США, у звязку з чим, провадження у справі було зупинено.

Разом з тим, таких документів позивачем надано не було.

Таким чином, суд констатує, що документи, передбачені Конвенцією та які підтверджували б статус Фірми "Credo Max L.L.C." як резидента США на 2005 рік, у позивача на момент здійснення перевірки ДПІ м. Сімферопольському районі АР Крим та на момент розгляду справи у суді не було, а вжиті заходи щодо її отримання результату не дали.

Суд не приймає до уваги аргументи представника позивача стосовно того, що ухвалами Вищого адміністративного суду України від 05.04.2011 року у справі К486/08, від 18.08.2006 року у справі К-9836/06, від 15.12.2010 року у справі К14932/07 встановлено, що сертифікат спроможного стану є належним доказом нерезиденства фірми "Credo Max L.L.C.", що на думку, позивача, є обставинами, які відповідно до ст. 72 КАС України мають преюдиціальне значення.

Суд зауважує, що згідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, вказані обставини встановлені за позовом іншого позивача, за інший період. А відтак, у розумінні КАС України не є фактами, які не підлягають доказуванню.

Щодо посилання представника позивача на Лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 07.07.2000 року № 06-10/451 "Про підтвердження резидентності", відповідно до якого Комітет дав роз'яснення, що установчі документи нерезидента, які легалізовані у встановленому законом порядку, вважаються підтвердженням розповсюдження юрисдикції на нерезидента згідно з Конвенцією між Урядом України і Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та упередження податкових ухилень з податків на прибуток та капітал, то суд зауважує, що вказаний лист не містить норми права, обовязкові для застосування.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, обовязок надати довідку, яка передбачена Конвенцією, та витребувати її покладений на платника податків.

Оскільки позивачем у відповідності до вимог Конвенції довідка, що підтверджувала б статус Фірми "Credo Max L.L.C." як резидента США, надана так і не була, то суд у даному випадку робить висновок про відсутність підстав для застосування для відносин між ТОВ “Євромедцентр” та Фірмою "Credo Max L.L.C." норм та положень Конвенції між Урядом України та Урядом США.

Згідно п. 8 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Таким чином, застосуванню у даному випадку підлягають норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме п. 13.2. ст.. 13 цього Закону, згідно якого резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Судом встановлено, податки на доходи нерезидента з джерелом походження з України при перерахуванні відсотків на адресу нерезидента до бюджету не сплачувалися, довідки, яка підтверджувала б статус контрагента позивача як резидента США відповідно до вимог Конвенції, надано не було, таким чином, у даному випадку є порушення абзацу “б”пп.. 4.2.2. п. 4.2. ст.. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року, а саме заниження ТОВ «Євромедцентр» податку на доходи нерезидента з джерелом походження з України у сумі 66327,14 гривень (442180,96 грн. (428777,51 грн. (83272,76 доларів США) + 13403,45 грн. (2529,43 доларів США) х 15% = 66327,14 гривень).

Частиною 1 пункту 16.13. статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”встановлено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Підпунктом 17.1.9. пункту 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року встановлено, що у разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Частиною 2 пункту 16.13 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”встановлено, що перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат. Таким чином, стосовно ситуації, що склалася, підпункт 17.1.9. пункту 17.1. ст.. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року був більш спеціальною нормою стосовно підпункту 17.1.3. пункту 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року, а тому застосуванню підлягає саме пп.. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181.

Відповідно до розрахунку суми санкцій по податковому повідомленню рішенню від 28 лютого 2007 року № 0000162301/0, 66327,14 гривень це сума, на яку був занижений податок на прибуток, не сплачений із процентів, що були нараховані; 132654,28 гривень штрафних санкцій були нараховані згідно пп.. 17.1.9 п. 17.1. ст.. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III, а саме 66327,14 гривень*2=132654,28 гривень.

Таким чином, суд зазначає, що розрахунок суми штрафних санкцій згідно податкового повідомлення рішення зроблений правильно, при застосуванні норм Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим порушень допущено не було, податкове повідомлення рішення було отримане позивачем у встановленому законом порядку, таким чином, суд зазначає, що при винесенні податкових повідомлень рішень №0000162301/0 від 28 лютого 2007 року, № 0000162301/1 від 26 березня 2007 року, №0000162301/2 від 05 червня 2007 року, №0000162301/3 від 31 липня 2007 року порушень допущено не було, а тому відсутні причини для визнання їх нечинними, як це просить позивач у позовній заяві.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доказі, враховуючи приписи норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що під час встановлення податкових зобовязань податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, з дотриманням основник принципів адміністративної процедури, встановлених ч. 2 ст. 3 КАС України, тому підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 17.01.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 23.01.212 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >