Постанова № 21672448, 20.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2011 р. 15:24 Справа №2а-11821/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Єлжовій Н.М., за участю: представника позивача - Сідаш В.В., Мангубі І.В.

представника відповідача 1 - Шилін В.С.;

представника відповідача 2 - Белецький І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогазбуд"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим,Державної податкової адміністрації в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і рішення,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогазбуд" (далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач 1), Державної податкової адміністрації в АР Крим (далі відповідач 2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007222301 від 07.07.2011 р. в частини донарахування податку на додану вартість у сумі 13 047,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.; визнання протиправним та скасування Рішення ДПА в АРК від 13.09.2011р. № 3456/10/25-023 - в частині залишення без задоволення скарги ТОВ "Агрогазбуд" на податкове повідомлення-рішення № 0007222301 від 07.07.2011 р. на суму 13 048,00грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, спірні рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України. Позивач підкреслює, що висновки відповідача про нікчемність правочину, укладеному між позивачем та постачальником позивача, не відповідає фактичним обставинам справи, товарність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманих товарів в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірні рішення підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.09.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги, остаточні позовні вимоги викладені у такій редакції:

-визнати протиправним та скасувати Рішення ДПА в АРК від 13.09.2011р. № 3456/10/25-023 - в частині залишення без задоволення скарги ТОВ «Агрогазбуд» на податкове повідомлення-рішення № 0007222301 від 07.07.2011 р. на суму 13 048,00грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн. -визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0009872301 від 23.09.2011р., згідно якого позивачу визначено донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі - 13 047,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі- 1,00 грн. Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надали пояснення по суті спору. Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкове повідомлення рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки, у звязку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має. Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування правової позиції представники відповідачів надали письмові заперечення на адміністративний позов. Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогазбуд" зареєстровано 30.10.2007р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК; станом на 22.06.2011р. перебуває на податковому обліку в ДПІ в М. Сімферополь; у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 26.07.2011р. № 100345347, індивідуальний податковий номер -207430601091.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогазбуд" з питань правових взаємовідносин ТОВ «Тех Рем Пром» за березень 2011 р.

За результатам перевірки був складений акт № 7842/23-4/20743068 від 14.06.2011 року, яким встановлено порушення 14.1.191 ст.14,185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011р. в розмірі 175954,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007222301 від 07.07.2011 року, відповідно до якого ТОВ "Агрогазбуд" має сплатити до бюджету податку на додану вартість у сумі 175955,00грн., з яких 175954,00грн.- основного платежу, 1,00грн. - штрафні санкції.

Не погодившись с висновками акту перевірки та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Агрогазбуд" оскаржило вказане повідомлення-рішення в адміністративному порядку, шляхом направлення скарги до ДПА в АР Крим (відповідач 2).

Рішенням ДПА в АР Крим від 13.09.2011р. № 3456/10/25-023, відповідач 2 частково задовольнив скаргу підприємства ТОВ "Агрогазбуд" , скасував податкове повідомлення-рішення № 0007222301 від 07.07.2011 року у сумі 162907,00грн., в інший частині у задоволенні скарги - відмовлено.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 13047,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 1,00 грн. ТОВ "Агрогазбуд", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого повідомлення рішення, яким позивачеві визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Перевіряючи реальність виконання договору, укладеного між позивачем ТОВ «Тех Рем Пром», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Агрогазбуд" (Покупець) мав господарські відносини з ТОВ «Тех Рем Пром» (Продавець) на підставі договору поставки №Т-10/01-1 від 10.01.2011 року.

Відповідно до умов договору Продавець (ТОВ «Тех Рем Пром» ) зобов'язаний передати у власність Покупця (ТОВ "Агрогазбуд" ) товар, а покупець прийняти та оплати товар, на умовах договору, відповідно до специфікації, яка є невід'ємлимою частиною договору.

Відповідно до специфікації №22 на поставку товару від 11.03.2011 року предметом постачання є відводи ф 325 у кількості 4 штук за ціною 2734,38 грн. (за штуку) без ПДВ, на загальну суму 13125,02 грн. з ПДВ, де 10937,52 грн. вартість товару, 2187,50 грн. сума ПДВ.

На виконання умов договору ТОВ «Тех Рем Пром» була видана податкова накладна порядковий номер 23 від 11.03.2011 року суму 13125,02 грн., в тому числі ПДВ 2187,50 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 100 від 11.03.2011 року ТОВ «Тех Рем Пром» відгрузило ТОВ "Агрогазбуд" товар, а саме відводи ф 325 на загальну суму 13152,02 грн. з яких де 10937,52 грн. вартість товару, 2187,50 грн. сума ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №410 від 21.03.2011 року (призначення платежу за метеріали по рахунку №100 від 11.03.2011 року) на суму 13125,02 грн., в тому числі ПДВ 2187,50 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 2187,50 грн. була сплачена ТОВ "Агрогазбуд", зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця ТОВ «Тех Рем Пром» .

Відповідно до специфікації №23 на поставку товару від 14.03.2011 року предметом постачання є круг абразивний у кількості 50 штук за ціною 26,12 грн. (за штуку) без ПДВ, на загальну суму 1306,00 грн. без ПДВ; дрантя у кількості 10 кг за ціною 23,50 грн. кг без ПДВ, на загальну суму 235,00 грн. без ПДВ; плівка Пеком у кількості 50 М кв. за ціною 11,40 грн. за М кв. без ПДВ, на загальну суму 570,00 грн. без ПДВ; проявник у кількості 20 літрів за ціною 111,50 грн. за літр без ПДВ, на загальну суму 2230,00 грн. без ПДВ; фіксаж у кількості 20 літрів за ціною 70,50 грн. за літр без ПДВ, на загальну суму 1410,00 грн. без ПДВ; плівка рентгенівська у кількості 4 пачки за ціною 3500,00 грн. за пачку без ПДВ, на загальну суму 14000,00 грн. без ПДВ; гума листова у кількості 15 кг за ціною 38,90 грн. кг без ПДВ, на загальну суму 583,50 грн. без ПДВ; уайт-спирит у кількості 15 літрів за ціною 19,90 грн. за літр без ПДВ, на загальну суму 298,50 грн. без ПДВ; електроди ОК 73.50 у кількості 400 кг за ціною 62,05 грн. кг без ПДВ, на загальну суму 24820,00 грн. без ПДВ, а всього на суму 54543,60 грн. з ПДВ, де 45453,00 грн. вартість товару, 9090,60 грн. сума ПДВ.

На виконання умов договору ТОВ «Тех Рем Пром» була видана податкова накладна порядковий номер 25 від 14.03.2011 року суму 54543,60 грн., в тому числі ПДВ 9090,60 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 109 від 14.03.2011 року ТОВ «Тех Рем Пром» відгрузило ТОВ "Агрогазбуд" товар всього 9 найменувань, а саме: круг абразивний, дрантя, плівка Пеком, проявник, фіксаж, плівка рентгенівська, гума листова, уайт-спирит, електроди ОК 73.50 на загальну суму 54543,60 грн., з яких 45453,00 грн. вартість товару, 9090,60 грн. сума ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №408 від 18.03.2011 року (призначення платежу за метеріали по рахунку №109 від 14.03.2011 року) на суму 54543,60 грн., в тому числі ПДВ 9090,60 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість 9090,60 грн. була сплачена ТОВ "Агрогазбуд", зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця ТОВ «Тех Рем Пром» .

Відповідно до специфікації №24 на поставку товару від 15.03.2011 року предметом постачання є знак дорожній у кількості 10 штук за ціною 231,00 грн. (за штуку) без ПДВ, на загальну суму 2310,00 грн. без ПДВ; килим у кількості 10 штук за ціною 512,00 грн. (за штуку) без ПДВ, на загальну суму 5120,00 грн. без ПДВ; бітум у кількості 200 кг за ціною 7,08 грн. (за кг) без ПДВ, на загальну суму 1416,00 грн. без ПДВ, а всього на суму 10615,20 грн. з ПДВ, де 8846,00 грн. вартість товару, 1769,20 грн. сума ПДВ.

На виконання умов договору ТОВ «Тех Рем Пром» була видана податкова накладна порядковий номер 23 від 11.03.2011 року суму 13125,02 грн., в тому числі ПДВ 2187,50 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 100 від 11.03.2011 року ТОВ «Тех Рем Пром» відгрузило ТОВ "Агрогазбуд" товар, а саме відводи ф 325 на загальну суму 13152,02 грн. з яких де 10937,52 грн. вартість товару, 2187,50 грн. сума ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №410 від 21.03.2011 року (призначення платежу за матеріали по рахунку №100 від 11.03.2011 року) на суму 13125,02 грн., в тому числі ПДВ 2187,50 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 2187,50 грн. була сплачена ТОВ "Агрогазбуд", зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця ТОВ «Тех Рем Пром» .

Вказані суми податку на додану вартість згідно податкових накладних були включені до складу податкового кредиту у звітному періоді березня 2011 року.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Судом встановлено, що постачальник товару, придбання яких є для позивача підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (березень 2011р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цими операціями складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом березня 2011р. у зв'язку з придбанням товару, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Фактичне отримання товару позивачем для подальшого використання у господарській діяльності також підтверджено матеріалами справи, а саме:видатковими накладними №100 від 11.03.2011 року №109 від 14.03.2011 року, №117 від 15.03.2011 року. Використання вказаних товарів в господарської діяльності позивачем підтверджується довідкою вартості виконаних будівельних робіт №КБ-3 за березень 2011 року, договором підряду №395/2 від 12.07.20010 року.

Вказані обставини відображені у бухгалтерському обліку позивача, а саме: отримання та оприбуткування, а також подальше використання товару відображено у рахунках 281, 631,362.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару з метою використання в господарської діяльності, тобто наявність матеріального результату господарської операції.

Судом встановлено, що згідно акту перевірки при співставленні звітних даних програмного продукту з даними декларації з ПДВ і розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено відхилення податкового кредиту у сумі 13047.00 грн.

Суд зауважує, що посилання податкового органу на проведення аналізу даних між додатком №5 декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2011 року та даними результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є необгрунтованими, оскільки, такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п.5.2. Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Посилання представника ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на відсутність у контрагента ТОВ «Тех Рем Пром» необхідних умов для здійснення відповідної господарської, діяльності, а саме: трудових ресурсів (персоналу), основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, що, на думку представника відповідача, свідчить про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Тех Рем Пром», суд вважає необґрунтованим виходячи з встановленої товарності господарської операції між позивачем та ТОВ «Тех Рем Пром».

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Тех Рем Пром» договору, у звязку з чим зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку між ТОВ «Тех Рем Пром» та позивачем був укладений договір поставки товару. Матеріали справи підтверджують виконання умов договору. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що укладення договору на надання послуг було спрямоване на реальне настання правових наслідків і при виконанні договору, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що даний правочин є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з «Тех Рем Пром» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

З тих же міркувань суд не приймає до уваги посилання представника ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на письмові пояснення директора ТОВ «Тех Рем Пром», який зазначив, що будь-які документи він не підписував, про те, що він є директором підприємства йому стало відомо від працівників податкової міліції.

Суд зазначає, що постановою від 27.05.2011 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи. А відтак будь-яких доказів, що контрагент позивача здійснював діяльність з метою надання позивачу податкової вигода за спірними операціями податковий орган суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки акту перевірки, згідно з якими податковий кредит ТОВ «Агрогазбуд» за березень 2011 року у 13047,00 гривень від постачальника ТОВ «Тех Рем Пром» сформований на підставі нікчемного правочину не знайшли свого підтвердження. Відповідно, донарахування позивачеві ПДВ у сумі 13047,00 гривень є безпідставним.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від контрагента позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди.

Не надано податковим органом доказів того, що отриманий товар був придбаний від інших осіб. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Крім того, на думку суду, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Звідси власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 13047,00 гривень, штрафних санкцій у розмірі 1 грн., нарахованих у звязку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до податкових накладних у період їх фактичного отримання позивачем.

Щодо позивних вимог про визнати протиправним та скасувати Рішення ДПА в АРК від 13.09.2011 р. №3456/10/25-023 - в частині залишення без задоволення скарги ТОВ "Агрогазбуд" на податкове повідомлення-рішення № 0007222301 від 07.07.2011 р. на суму 13 048,00грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., то в цій частині адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статей 2, 3 КАС України до суду з відповідним позовом може звернутися особа, права якої безпосередньо порушені органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Суд підкреслює, що право на звернення до адміністративного суду з позовом доцільно відрізняти від права на судовий захист, що закріплене у статті 6 КАСУ. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд зазначає, що хоча з позовом до суду може звернутися будь-яка особа, але право на судовий захист, тобто право на задоволенні заявлених позовних вимог, має лише та особа, чиї права, свободи чи законні інтереси порушені суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, у випадку оскарження особою акта суб'єкта владних повноважень, особа може звернутися до адміністративного суду по конкретній адміністративній справі лише, якщо це рішення субєкту владних повноважень порушує саме права, свободи та законні інтереси цієї особи позивача по справі, тобто особа є учасником спірних правовідносин та має юридичну зацікавленість у результаті розгляду спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги порушенням спірним рішенням приписів низки нормативно-правових актів, що, на думку позивача, свідчить про протиправність спірного рішення.

Разом з тим рішення ДПА в АРК № 13.09.2011 р. №3456/10/25-023 - в частині залишення без задоволення скарги ТОВ "Агрогазбуд" на податкове повідомлення-рішення № 0007222301 від 07.07.2011 р., безпосереднє не порушує прав позивача, оскільки само по собі не створює правові наслідки для прав та обовязків позивача. Суд зазначає, що правові наслідки для прав та обовязків позивача створює податкове повідомлення-рішення, яке прийнято за результатами перевірки платника податку.

Суд зауважує, що здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню часткове.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.12.2011 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 26.12.2011 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0007222301 від 07.07.2011 р., в частини донарахування податку на додану вартість у сумі 13 047,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.

3.В інший частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >