Постанова № 21672375, 16.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2011 р. 11:49 Справа №2а-6315/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Щепанскій А.В., за участю: представника позивача - Кульського Л.С.

представника відповідача Григорєва І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Бауер Крим"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Бауер Крим"(далі позивач) до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000662302 від 19.05.2011 р., як прийняте на підставі хибних висновків Акту перевірки, що суперечать чинному податковому законодавству.

Позовні вимоги мотивовані тим, що посадовими особами відповідача була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ "Мартін Бауер Крим" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок підприємства у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні, листопаді, грудні 2010 року. За результатами перевірки складений акт №719/23-02/33763442 від 05.05.2011 року, за висновками якого встановлено порушення пп.7.4.4., 7.4.5. п.7.4. п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР., ст. ст. 198, 199п. 200.4., п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника за лютий 2011 року у сумі 89089,00 грн., у звязку з чим збільшень залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 року у сумі 89089,00 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000662302 від 19.05.2011 р., якими встановлено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 89089,00 грн. Позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства, тому спірне рішення підлягає скасуванню. Позивач вважає, що висновок відповідача стосовно того, що позивач не мав права на віднесення до сум бюджетного відшкодування, сум ПДВ, отриманих і сплачених у зв'язку з придбанням продукції у ТОВ "Фітосовхоз "Радуга", відносно якого за допомогою результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сформовані данні про платника і встановлено, що ТОВ "Фітосовхоз "Радуга" був сформований податковий кредит по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «Гаура» - «стан 9» (до ЄДР внесено запит про направлення повідомлення про відсутність за місцем знаходження), ТОВ ВТФ «Авіас» («з ознакою ризикового кредиту»), яким сформований податковий кредит за рахунок постачальника зі станом відмінним від «0», що свідчить про фіктивність формування податкового кредиту з ТОВ ВТФ «Авіас», не ґрунтується на нормах податкового законодавства. Позивач підкреслює, що визначення суми завищення бюджетного відшкодування здійснено податковим органом з порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковий кредит, який при наявності відємного значення є підставою для подальшого віднесення сум до бюджетного відшкодування, сформований позивачем у відповідності до вимог норм діючого законодавства, якими було врегульовані спірні правовідносини, всі суми ПДВ, що включені у декларацію за жовтень, грудень 2010 року підтверджені податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами, визначені правильно, сплачені позивачем у січні 2011 року, тобто податковий орган необґрунтовано встановив суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, яка правомірно включена до декларації за лютий 2011 року та підлягає відшкодуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкове повідомлення рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленням порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

Представник відповідача зазначив, що до складу податкового кредиту жовтня 2010 року та до складу сум бюджетного відшкодування за лютий 2011 року платником податків віднесено суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Фітосовхоз Радуга», який у жовтні 2010 року був постачальником лікарських рослин на суму ПДВ 88907,00 грн. З метою правомірності формування податкового кредиту та згідно Наказу ДПА України №266 від 18.04.08 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та додаткового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» проведено аналіз даних між додатком №5 та даними результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. За результатом аналізу встановлено, що у жовтні 2010 року ТОВ «Фітосовхоз «Радуга» мав у податковому кредиті підприємства з наступними станами: ТОВ «Гаура» - «стан 9» (до ЄДР внесено запит про направлення повідомлення про відсутність за місцем знаходження), ТОВ ВТФ «Авіас» - «з ознакою ризикового кредиту». Також при перевірці податкового кредиту ТОВ ВТФ «Авіас» за жовтень 2010р. встановлено, що податковий кредит за жовтень 2010р. сформовано за рахунок постачальника зі станом відмінним від «0», що свідчить про фіктивність формування податкового кредиту з ТОВ ВТФ «Авіас» у жовтні 2010 року. В результаті чого на порушення пп. 7.4.4 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 , п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.9" №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, та ст.ст. 199, ст.200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, ТОВ «Мартін Бауер Крим» завищено суму податкового кредиту у жовтні 2010 року на суму 88907,00 грн., що призвело дозавищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року у сумі 88907,00 грн., завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2011грн. на 88907,00 грн.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Бауер Крим" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 33763442), зареєстрованою Сімферопольською районною державною адміністрацією 13.09.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії юридичної особи серія А00 №441647.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ "Мартін Бауер Крим" являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязаній виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок підприємства у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в за жовтень, листопад, грудень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт №719/23-02/33763442 від 05.05.2011 року, за висновками якого встановлено порушення пп.7.4.4., 7.4.5. п.7.4. п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР., ст. ст. 198, 199п. 200.4., п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2011 року у сумі 89089,00 грн., у звязку з чим збільшень залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 року у сумі 89089,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000662302 від 19.05.2011 р., якими встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 89089,00 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим податкового повідомлення рішення № 0000674001 від 04.07.2011р., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобовязаний перевірити, чи прийняти вони на підставі, у межах повноважень податкового органу, з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у жовтні та грудні 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон).

Подальше посилання на Закон України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність з 01.01.2011 року у звязку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначеного Закону діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Суд зазначає, що оскільки сума бюджетного відшкодування позивачем була заявлена у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року

Пункт 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які відносяться до господарської діяльності позивача.

Таким чином стає зрозумілим, що сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Враховуючи зазначене, вимога щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Судом встановлено, що 18.03.2011 року позивачем була надана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період лютого 2011 року, в рядку 25.1 якої підприємство відобразило, що 89089,00 грн.. є сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у звязку з чим додало до податкової декларації також розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Відповідно до додатку №2 до декларації з ПДВ за лютий 2011 року зазначена сума складає з наступних сум 88907,00 грн.,67.00 грн., 115.00 грн.

Судом встановлено, що одним з основних постачальників позивача, формуючим заявлену суму бюджетного відшкодування у лютому 2011р. у розмірі 88907.00 грн., є ТОВ «Фітосовхоз Радуга», яке у жовтні 2010р. було постачальником рослинної лікарської сировини.

Зокрема, у періоді, що перевірявся, ТОВ "Мартін Бауер Крим" мав господарські відносини ТОВ «Фітосовхоз Радуга» на підставі договору №1 поставки рослинної лікарської сировини від 01.01.2010 року.

Відповідно до умов договору постачальник був зобовязаний передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити лікарську рослинну сировину по номенклатурі, кількості і цінам, вказаним у Специфікаціях.

Відповідно до специфікації №16 (додаток №16 від 06.10.2010 року до договору №1 від 01.01.2010 року) предметом постачання є квіти ромашки 2 сорт у кількості 1274,00 кг. за ціною за 1 кг. - 23,76 грн. з ПДВ на суму 30270,24 грн. з ПДВ; ехінацея пурпурна (корінь) 1898,00 кг. за ціною 60,00 грн. з ПДВ за 1 кг. на суму 113880,00 грн. з ПДВ; квіти ромашки 3577,00 кг. за ціною 38,40 грн. з ПДВ за 1 кг. на суму 137356,80 грн. з ПДВ; алтей (корінь) 5640,00 кг. за ціною 18,96 грн. з ПДВ за 1 кг. на суму 106934,40 грн. з ПДВ , а всього на суму 388441,44 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору ТОВ «Фітосовхоз Радуга» були виписані рахунок-фактура №СФ-0000355 від 06.10.2010 року на загальну суму 388441,44 грн., в тому числі ПДВ 64740,24 грн., №СФ-0000356 від 07.10.2010 року на загальну суму 432000,00 гривень, в тому числі ПДВ 72000,00 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №400 від 13.12.2010 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000355 від 06.10.2010 року за рослинну сировину (ромашка «Манзана», ехінацея корінь, ромашка квіти, алтей корінь) на суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ -1666,67 гривень, платіжного доручення №4 від 18.01.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000355 від 06.10.2010 року за рослинну сировину (ромашка 2с, ехінацея корінь, ромашка квіти, алтей корінь) на суму 288441,44 грн., в тому числі ПДВ -48073,57 гривень відповідно до умов договору позивач здійснив оплату за продукцію на загальну суму 388441,44 грн., в тому числі ПДВ 64740,24 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 64740,24 грн. була сплачені ТОВ "Мартін Бауер Крим", зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця ТОВ «Фітосовхоз Радуга».

Відповідно до Специфікації №17 (додаток №17 від 07.10.2010 року до договору №1 від 01.01.2010 року) предметом постачання є шавлія листя у кількості 20000.00 кг. за ціною за 1 кг. 21,60 грн. з ПДВ на суму 432000,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору продавцем були виписані рахунок-фактура №СФ-0000356 від 07.10.2010 року на загальну суму 432000,00 гривень, в тому числі ПДВ 72000,00 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №5 від 18.01.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000356 від 07.10.2010 року за рослинну сировину (шавлія листя) на суму 20000,00 грн., в тому числі ПДВ -3333,33 гривень, платіжного доручення №34 від258.01.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000356 від 07.10.2010 року за рослинну сировину (шавлія листя) на суму 225000,00 грн., в тому числі ПДВ -37500,00 гривень, платіжного доручення №38 від 02.02.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000356 від 07.10.2010 року за рослинну сировину (шавлія листя) на суму 187000,00 грн., в тому числі ПДВ -31166,67 гривень відповідно до умов договору позивач здійснив оплату за продукцію на загальну суму 432000,00 гривень, в тому числі ПДВ 72000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 72000,00 грн. була сплачені ТОВ "Мартін Бауер Крим", зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця ТОВ «Фітосовхоз Радуга».

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ «Фітосовхоз Радуга» була отримана податкова накладна №620 від 06.10.2010 року на загальну сума 388441,44, в т.ч. ПДВ 64740,24 грн., податкова накладна №622 від 07.10.2010 року на загальну сума 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000.00 грн.

Фактичне отримання товару для подальшого використання у господарської діяльності ТОВ "Мартін Бауер Крим", а відтак і здійснення господарської операції, підтверджуються наступними документами.

З матеріалів справи вбачається, що товар, який є предметом договору, був отриманий позивачем, що підтверджується видатковими накладними № РП-0000457 від 06.10.2010 року загальна сума 388441,44, в т.ч. ПДВ 64740,24 грн.) та № РП-0000459 від 07.10.2010 року (загальна сума 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000.00 грн.).

Крім того, в подальшому зазначений товар був реалізований ВАТ «Красногорсклексредства», ТОВ «Мартін Бауер Польська» що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Вказані обставини відображені у бухгалтерському обліку позивача, а саме: отримання та оприбуткування, а також подальша реалізації товару відображено у рахунках 281, 631,362.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару з метою використання в господарської діяльності за договором №1 поставки рослинної лікарської сировини від 01.01.2010 року, тобто наявність матеріального результату господарської діяльності.

Зазначене свідчить про те, що укладення договору було спрямовано на реальне настання правових наслідків і при виконанні цього договору, зокрема, позивач діяв в межах діючого законодавства України.

Вказані суми податку на додану вартість, згідно податкової накладної №620 від 06.10.2010 року (загальна сума 388441,44, в т.ч. ПДВ 64740,24 грн.), №622 від 07.10.2010 року (загальна сума 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000.00 грн.), були включені до складу податкового кредиту у звітному періоді жовтня 2010 року, у подальшому у лютому 2011 року у звязку із сплатою податку на додану вартість в ціні придбаного товару у січні 2011 року сума у розмірі 88907,00 грн. заявлена до бюджетного відшкодування, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні та встановлено актом перевірки.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору суборенди землі від 24.09.2008 року, який укладений між ТОВ «Фітосовхоз Радуга» та позивачем, ТОВ «Фітосовхоз Радуга» передав суборенду земельну ділянку загальною площею 62,64 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, раніше наданих в оренду ТОВ «Фітосовхоз Радуга», розташованих на території Пожарської сільської ради. Відповідно до п. 9 договору розмір суборендної плати встановлюється згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», і становить 0,1% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки на три роки, що складає 1424,36 грн. на рік, 118,70 грн. на місяць.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Фітосовхоз Радуга» були виписаний рахунок-фактура №СФ-0000410 від 31.12.2010 року (суборенда земельної ділянки площею 62,6410 га за період з 14.07.2010 року по 31.12.2010 року) на суму 690,70 грн., в тому числі ПДВ 115,12 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №24 від 24.01.2011 року позивачем була сплачена сума у розмірі 690,70 грн., в тому числі ПДВ 115,12 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 115,12 грн. була сплачені ТОВ "Мартін Бауер Крим", зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок постачальника ТОВ «Фітосовхоз Радуга».

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ «Фітосовхоз Радуга» була отримана податкова накладна №758 від 31.12.2010 року на загальну сума 690,70 грн., в тому числі ПДВ 115,12 грн., зазначена сума ПДВ увійшла до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Фактичне отримання послуг для подальшого використання у господарської діяльності ТОВ "Мартін Бауер Крим", а відтак і здійснення господарської операції, підтверджуються актом прийому передачі №ОУ-000211 та оборотне-сальдовою відомістю за рахунком №23

Відповідно до умов договору №100 від 04.09.2007 року ТОВ «Кримавтопорт» взяв на себе зобовязання щодо митного оформлення експортно-імпортних і транзитних вантажив позивача.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Кримавтопорт» виписаний рахунок-фактура №0002587 від 17.12.2010 року (підготовка та установка до митного огляду транспортного засобу з експортним вантажем) на загальну суму 400,00 грн. втому числі ПДВ 66,67 грн.

Згідно платіжного доручення №425 від 23.12.2011 року позивачем була сплачена сума у розмірі 400,00 грн., в тому числі ПДВ 66,67 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 66,67 грн. була сплачені ТОВ "Мартін Бауер Крим", зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця ТОВ «Кримавтопорт».

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ «Кримавтопорт» була отримана податкова накладна №2615 від 17.12.2010 року на загальну сума 400,00 грн., в тому числі ПДВ 66,67 грн., зазначена сума ПДВ увійшла до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Фактичне отримання послуг для подальшого використання у господарської діяльності ТОВ "Мартін Бауер Крим", а відтак і здійснення господарської операції, підтверджуються актом прийому передачі №ОУ-0002615 та вантажно-митною декларацією.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час складання та отримання податкових накладних, реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що ТОВ «Фітосовхоз Радуга» та ТОВ «Кримавтопорт» у період, коли ними були виписані податкові накладні, були зареєстровані платником податку на додану вартість, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд дійшов висновку, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, спірний податковий кредит підтверджується відповідними податковими накладними, наданими позивачем до перевірки.

Суд враховує, що ТОВ "Мартін Бауер Крим" задекларувало бюджетне відшкодування за лютий 2011 р. в загальній сумі 89089 грн., яка дорівнює сумі ПДВ, фактично сплаченій постачальникам в місяці, що передує місяцю декларування бюджетного відшкодування. Виходячи зі змісту норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, для загальної суми неважливо, в якому місяці в листопаді чи в грудні 2010 р. були фактично отримані послуги, оплата яких була здійснена в січні 2011 р. Вирішальним, є те, що суми ПДВ, задекларовані до бюджетного відшкодування, були сплачені постачальникам до місяця такого декларування, а саме, що постачальник задекларував їх в складі своїх податкових зобов'язань, що є свідченням їх сплати до бюджету.

Крім того, виходячи з норм ст. 200 Податкового кодексу, при наявності фактичної сплати ПДВ. платник податку має право включити суму бюджетного відшкодування до податкової декларації в наступному податковому періоді на протязі 1095 днів, якщо зазначена сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення.

Таким чином, загальна сума бюджетного відшкодування 89089 грн. була обчислена платником в повній відповідності з нормами п. 200.4 Податкового кодексу України, тому будь-які порушення цих норм з боку ТОВ "Мартін Бауер Крим" відсутні.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини, а саме, що суми ПДВ у розмірі 89088,69 грн. була фактично сплачена позивачем у січні 2011 року, товари та послуги, отримані позивачем з метою використання у господарської діяльності, а також, приймає до уваги норми Податкового кодексу України, позивачем правомірно включена сума ПДВ у розмірі 89088,69 грн. до суми бюджетного відшкодування у лютому 2011 р.

Щодо посилань відповідача на проведення аналізу даних між додатком №5 декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2011 року та даними результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, під час якого встановлено, що у жовтні 2010 року ТОВ «Фітосовхоз «Радуга» мав взаємовідносини з ТОВ «Гаура» - стан «9» (до ЄДР внесено запит про направлення повідомлення про відсутність за місцем знаходження), ТОВ ВТФ «Авіас» - «з ознакою ризикового кредиту» - податковий кредит за жовтень 2010 р. сформовано за рахунок постачальника зі станом відмінним від «0», що свідчить про фіктивність формування податкового кредиту з ТОВ ВТФ «Авіас» у жовтні 2010 року, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, та бюджетного відшкодування, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п.5.2. Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Більш того, ТОВ «Фітосовхоз Радуга» є виробником продукції, що була реалізована позивачу, а тому його правовідносини з іншими контрагентами не мають відношення до реальності виконання угод з ТОВ "Мартін Бауер Крим".

Суд підкреслює, що ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні представник податкового органу не заперечував та не спростував факт здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами, разом з тим позивач надав суду належний та допустимі доказі на підтвердження виконання господарських операцій.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР. Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних є обґрунтованим, а відтак зменшення відповідачем позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є безпідставним.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Крім того, суд зауважує, що Закон про ПДВ, який діяв на час формування позивачем податкового кредиту, та Податковий Кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та у подальшому на бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

А відтак, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення йому задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог статей 7 та 8 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 200 Податкового кодексу України. Інші статті цих нормативно-правових актів, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд звертає увагу відповідача, що Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже неодноразово висловлювала правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування. Зокрема, у постановах від 26 грудня 2006 року у справі N 21-262 во 06, від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500 во 08, від 11 жовтня 2006 року у справі N 21-593 во 06 викладено висновок, що Законом N 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем формується правильно, якщо ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

У правових позиціях, що містяться у згаданих вище постановах Верховного Суду України, звернуто увагу на юридичні підстави для зменшення суми бюджетного зобов'язання, тобто, на необхідність доведення податковим органом недійсності відомостей, наведених у податкових накладних, наприклад, у випадку, коли власне самі операції не проводилися.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлені основні принципи адміністративної юстиції, дотримання яких субєктом владних повноважень є складовою частиною демократичного суспільства у державі.

Вивчивши надані позивачем документи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, суд дійшов висновку, що податковим органом прийнято рішення з порушення основних принципів адміністративної процедури.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.11.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 21.11.2011 року

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 0000662302 від 19.05.2011 р.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Бауер Крим" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.