Постанова № 21672273, 25.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2011 р. (17:38) Справа №2а-395/11/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульовій О.О., за участю: представників позивача - Клочкова Олександра Борисовича, Дан Тамари Олексіївни, Старцева Володимира Петровича, Томашевського Михайло Григоровича,

представників відповідача: Корницького Максима Миколайовича, Абсеметова Зекер'я Неджвановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Споживчого садівницького кооперативу "Труд"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання незаконним та скасування рішення,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернувся з адміністративним позовом Споживчий садівницький кооператив "Труд" (далі позивач) до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005261503/0 від 22.12.2010р. про стягнення з Споживчого садівницького кооперативу "Труд" 54191,84 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.09.2010 року Сакською об'єднаною державною податковою інспекції в АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка повноти нарахування плати за спеціальне водокористування за 9 місяців 2010 року (3 квартал 2010) позивача. За результатами перевірки складений акт №1972/1503/22329373, у висновках якого встановлено порушення Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494 зі змінами та доповненнями, Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 р. № 231/539/118/219 (зареєстровано в Мін'юсті України 19.10.99 р. за № 711/4004, зі змінами та доповненнями), ст. 10 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26.12.2008 року, ст. 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» №2154-VI від 27.04.2010 року, додатку №2 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03 червня 2008 року №309- VI, у вязку з чим, відповідно до пп «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року встановлено заниження податкового зобовязання за спеціальне водокористування на суму 49265,31 гривень. На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005261503/0 від 22.12.2010р. про визначення Споживчому садівницькому кооперативу "Труд" суми податкового зобовязання із збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 54191,84 гривень, в тому числі 49265,31 грн. основного платежу і 4926,53 грн. штрафних санкцій. Позивач вважає, що спірне повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту та Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, які не поширюються на позивача, оскільки ССК «Труд» обєднує групу фізичних осіб, які не є субєктами підприємницької діяльності, кооператив не займається підприємницькою діяльністю та є неприбутковою організацією. Позивач вважає, що відповідно до норм діючого законодавства громадяни не являються платниками збору за спеціальне водокористування.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.01.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, призначене попереднє судове засідання. 24.02.2011 року у судовому засіданні закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Враховуючи те, що суддя Окружного адміністративного суду АР Крим Лавренчук О.В. була звільнена з посади судді Окружного адміністративного суду АРК, та це робить неможливим розгляд адміністративної справи, розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ від 20.04.11 адміністративну справу № 2а-395/11/18/0170 було передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду АР Крим Тоскіної Г.Л. з присвоєнням номеру справи 2а-395/11/15/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.04.2011 року справа прийнята до провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.05.2011 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про відвід судді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2011 року за клопотанням представника позивача зупинено провадження у справі до розгляду касаційної скарги на судове рішення по справі №2а-2316/10/15/0170, яке знаходиться у Вищому адміністративному суді України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2011 року поновлено провадження у справі.

Під час розгляду справи представник позивача надав заяву про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої просив також визнати акт Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №1972/1503/22329373 від 22.12.2010 року безпідставним та незаконним та відмінити його в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.2011 року закрито провадження у справі в частині позивних вимог про визнання безпідставним і незаконним та скасування акту Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №1972/1503/22329373 від 22.12.2010 року.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надали пояснення по суті спору.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначивши, що податкове повідомлення рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленим порушенням податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов, де зазначив, що в ході перевірки позивача було встановлено порушення Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494 зі змінами та доповненнями, Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 р. № 231/539/118/219, а саме встановлено заниження податкового зобовязання за спеціальне водокористування. Представник відповідача зазначив, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування, відноситься до субєктів спеціального водокористування, отже зобовязаній здійснювати нарахування та оплату податкових зобовязання за спеціальне водокористування.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Споживчий садівницький кооператив "Труд" зареєстрований Сакською районною державною адміністрацією Автономної республіки Крим, є юридичною особою, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №443451.

Посадовими особами Сакської об'єднаної державної податкової інспекцією в АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка повноти нарахування плати за спеціальне водокористування за 9 місяців 2010 року (3 квартал 2010) позивача.

За результатами перевірки складений акт №1972/1503/22329373, у висновках якого встановлено порушення Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494 зі змінами та доповненнями, Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 р. № 231/539/118/219 (зареєстровано в Мін'юсті України 19.10.99 р. за № 711/4004, зі змінами та доповненнями), ст. 10 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26.12.2008 року, ст. 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» №2154-VI від 27.04.2010 року, додатку №2 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03 червня 2008 року №309- VI, у вязку з чим, відповідно до пп «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року встановлено заниження податкового зобовязання за спеціальне водокористування на суму 49265,31 гривень.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005261503/0 від 22.12.2010р. про визначення Споживчому садівницькому кооперативу "Труд" суми податкового зобовязання із збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 54191,84 гривень, в тому числі 49265,31 грн. основного платежу і 4926,53 грн. штрафних санкцій.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафних санкцій ССК «Труд», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України (далі - Кодекс) водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб відповідно до ст. 48 Кодексу.

Статтею 48 Кодексу визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч. 2 ст. 48 Кодексу).

Слід зауважити, що ст. 49 Кодексу передбачено, що спеціальне водокористування є платним. Статтею 49 Кодексу також встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволів, порядок погодження та видачі яких регулюється нормами Порядку.

Згідно зі ст. 43 Закону України від 25.06.91 р. N 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за спеціальне використання природних ресурсів установлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання.

Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 р. N 1494 (далі - Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, що платниками збору є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси.

Відповідно до п. 2.1 розділу II Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої спільним наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 р. N 231/539/118/219, зареєстрованої в Мін'юсті України 19.10.99 р. за N 711/4004 (далі - Інструкція N 231/539/118/219), платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (далі - водокористувачі).

При цьому відповідно до п. 3.1 Інструкції N 231/539/118/219 водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або використовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, мають дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води.

Водокористувачам у встановленому порядку затверджуються ліміти на річний обсяг використання водних ресурсів (п. 3.2 Інструкції N 231/539/118/219).

Разом з тим п. 16 Порядку та п. 4.8 розділу IV Інструкції N 231/539/118/219 встановлений перелік випадків, коли збір за спеціальне використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності; за воду, що використовується для протипожежних потреб; за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;за воду, що використовується у шахтах для пилозаглушення; за морську воду, крім води з лиманів; за воду, що забирається науково-дослідними установами для наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису; за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем; за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо); за воду, що забирається підприємствами і організаціями для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища.

При цьому відповідно до п. 4.5 Інструкції N 231/539/118/219 встановлено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Згідно з п. 5 Порядку N 1494 об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач має дозвіл на спеціальне водокористування від 08.09.2010 року, між позивачем та Сакськім міжрайонним управлінням водного господарства був укладеній договір №19 від 19.04.10 р. на отримання послуг з постачання дніпровської води.

Відповідно до звіту про використання води за 3 квартал 2010 року, наданому позивачем 27.09.2010 року до Сакської ОДПІ, у 3 кварталі 2010 році позивач використовував води 321,5 м3, в тому числі: у за перший місяць звітного кварталу 54,1 м3, у другому місяці 127,4 м3, у третьому 46,1. Згідно звіту 2ТП позивач вказує, що вода використовується для зрошування.

Позивачем були надані податкові розрахунки збору за спеціальне водокористування за 9 місяців 2010 року без визначення податкових зобовязань.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що ССК «Труд» є спеціальним водокористувачем, а відтак зобовязаній здійснювати нарахування та сплату збору за спеціальне водокористування.

Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача, що фактично користувачами води є члени садівницького товариства та зважає на наступне.

Враховуючи, що п. 3 Порядку N 1494 платниками збору визначено, зокрема, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, то громадяни, які використовують воду виключно для власних потреб і не є суб'єктами підприємницької діяльності, не є платниками збору за спецводокористування.

Водночас, громадяни є споживачами житлово-комунальних послуг, за які справляється плата відповідно п. З ст. 20 Закону України від 24.06.2004р. № 1875 «Про житлово-комунальні послуги» та не є спеціальними водокористувачами.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що окремі договори на поставку води члени садівницького товариства не укладали, користувачем водних ресурсів є юридична особа позивач по справі, який у розумінні норм діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини на час їх виникнення, є платником збору за спеціальне водокористування, оскільки має дозвіл на спеціальне водокористування та використовує воду для зрощування.

Таким чином, якщо громадяни об'єднані у садівниче товариство, яке здійснює використання води, то таке товариство є водокористувачем.

Суд вважає помилковим посилання представника позивача на не розповсюдження норм Водного кодексу України та норм Інструкція N 231/539/118/219 щодо справляння збору за спеціальне водокористування на ССК «Труд» з тих підстав, що громадяни, які використовують воду для власних потреб та не є субєктами підприємницької діяльності, не являються платниками збору за спеціальне водокористування, оскільки у даному випадку водокористувачем є ССК «Труд», а не громадяни члени кооперативу.

Твердження представника позивача, що оскільки ССК «Труд» є неприбутковою організацією, яка обєднує громадян, та відносно садівничих товариств будь-які обовязки щодо сплати збору на спеціальне водокористування окремо не встановлені, тому, на думку представника позивача, не має підстав для покладання на позивача обовязків щодо сплати збору за спеціальне водокористування, суд вважає необґрунтованим, оскільки норми права, які регулюють зазначені правовідносини, не встановлюють будь-яких пільг для садівничих товариств, а відтак законодавець на час виникнення спірних правовідносин не ставить нарахування та сплату збору за спеціальне водокористування залежно від особливості юридичної особи та характеру її діяльності.

З тих же міркувань суд не приймає до уваги посилання представника позивача на п. 4.5 Інструкції N 231/539/118/219, оскільки зазначеною нормою встановлено порядок визначення збору до бюджетів, який вноситься за всю фактично використану воду, зокрема, при використання води не тільки для власних потреб, а й для інших потреб.

Таким чином, виходячи з викладеного, при використанні води не тільки для задоволення власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, а й для поливу садів, городів, присадибних ділянок, садівниче товариство повинно сплачувати збір за спеціальне водокористування за весь обсяг фактично використаної води.

Статтею 9 Закону N 2154-VI встановлено, що у 2010 році до нормативів, затверджених, зокрема, у додатку N 2 до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року N 309-VI (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., N 27-28, ст. 253; 2009 р., N 16, ст. 223, N 26, ст. 328), із застосуванням коефіцієнту (1,439), який діяв у 2009 році, застосовується коефіцієнт 1,143. Таким чином, з дня набрання чинності статті 9 Закону N 2154-VI, при обчисленні податкових зобов'язань зі збору за відповідні податкові (звітні) періоди 2010 року повинні застосовуватися нормативи збору за спеціальне водокористування згідно з додатком N 2 до Закону N 309 із застосуванням коефіцієнтів 1,439 та 1,143.

Враховуючи, що позивач використовував воду у третьому кварталі 2010 року, про що надав відповідний звіт, податковим органом вірно застосовані нормативи збору за спеціальне водокористування згідно з додатком N 2 до Закону N 309 із застосуванням коефіцієнтів 1,439 та 1,143.

Суд вважає хибним посилання представника позивача на норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, оскільки виходячи з дії нормативно-правових актів у часі, до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України не підлягають застосуванню.

Відповідно до 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доказі, враховуючи приписи норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що під час встановлення податкових зобовязання зі збору за спеціальне водокористування та штрафних санкцій податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, з дотриманням основник принципів адміністративної процедури, встановлених ч. 2 ст. 3 КАС України, тому підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.

У звязку зі складністю справи судом 25.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 31.10.2011 р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.