Ухвала суду № 21672079, 21.02.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-22 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сибільов

Номер провадження 22-ц/1890/538/12 Суддя-доповідач - Білецький

Категорія - 31

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Рибалки В. Г., Шевченка В. А.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 січня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину,

в с т а н о в и л а :

18 жовтня 2011 року позивач звернувся з вказаним позовом.

Зазначав, що вчинивши відносно нього злочинні дії, за які внаслідок акту амністії був звільнений від кримінальної відповідальності, відповідач завдав йому майнової шкоди, яка полягає у витратах на стаціонарне лікування у Роменській ЦРЛ 4333 грн. 71 коп.; на придбання бензину для поїздок брата на власному автомобілі до нього у лікарню 1084 грн. 84 коп.; на лікування у Липоводолинській ЦРЛ 1009 грн. 69 коп.; пошкодженні брюк «джинси» - 440 грн. та кросівок «Найк» - 1600 грн.

Крім того вказував, що від тілесних ушкоджень зазнав сильного фізичного болю, довго не міг ходити і вимушено тривалий час лікувався. Його постійно турбують наслідки травм, втратив спокій, порушився сон, під час нічної роботи в барі відчуває страх за себе, дружину і батьків. Це, а також гнітюча лікарняна обстановка негативно вплинули на його психологічний стан. Його вагітна дружина, яка була очевидцем подій, зазнала психологічної травми. За станом здоровя він не зміг своєчасно оплатити роботу запрошених ним, як самовисуванцем на виборах до районної ради, спостерігачів. Доводив, що все це завдало йому моральної шкоди, яку позивач визначив у розмірі 50000 грн.

Уточнивши позовні вимоги, з урахуванням сплачених йому відповідачем під час досудового слідства по кримінальній справі коштів: 200 грн. матеріальної та 32600 грн. моральної шкоди, ОСОБА_1 остаточно просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 6913 грн. 50 коп. майнової шкоди і 17400 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту зясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає доведеними усі обставини, якими він обґрунтовував позов. Вказує, що під час розгляду кримінальної справи відповідач визнавав позовні вимоги навіть у більшому розмірі, ніж заявлено у даній цивільній справі. Зазначає, що відшкодована частина майнової та моральної шкоди не є співмірною з понесеними витратами та перенесеними переживаннями.

Сторони та їх представник належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду, однак в судове засідання не зявились. Позивач у телеграмі, а представник відповідача у письмовій заяві прохали розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

Дослідивши матеріали справи і перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 06 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення передбаченого ч.1 ст.122 КК України злочину на підставі пункту «в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2011 році», кримінальну справу закрито, а цивільні позови прокурора та потерпілого ОСОБА_1 залишено без розгляду (а.с.7).

З вказаної постанови вбачається, що 31 жовтня 2010 року в нічний час відповідач, який був відвідувачем кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» у смт Липова Долина, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин на вулиці біля бару здійснив постріли зі спорядженого гумовими кулями стартового пістолета у володільця цього закладу ОСОБА_1, чим завдав йому середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді вогнепальних поранень правого і лівого стегон та лівої гомілки.

З копій матеріалів кримінальної справи та наданих по цивільній справі довідок медичних установ встановлено, що у звязку з отриманими тілесними ушкодженнями позивач з 31 жовтня по 21 листопада 2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні, а з 22 листопада по 24 грудня 2010 року лікувався амбулаторно (а.с.67, 73-74).

Придбані за рахунок позивача і підтверджені ним документально витрати на призначені ліки та медикаменти склали: у Роменській ЦРЛ 1873 грн. 75 коп. (а.с.10-17), у Липоводолинській ЦРЛ 982 грн. 06 коп. (а.с.18, 95).

Загальна вартість пошкодженого одягу і взуття 2040 грон. вбачається з чеків (а.с.19).

Понесення позивачем витрат на придбання бензину на суму 1084 грн. 84 коп. убачається з чеків (а.с.20-21).

Попередній позов ОСОБА_1 від 05 квітня 2011 року, який у кримінальній справі був залишений без розгляду, заявлявся ним з тих же підстав, що і у даній цивільній справі (а.с.103-104).

Під час судового слідства відповідач декількома платежами у квітні, травні і червні 2011 року на відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди сплатив позивачу суму еквівалентну 32792 грн., про що позивач особисто написав розписки (а.с.57-59).

ОСОБА_1 двічі адресував суду письмові заяви у яких просив кримінальну справу відносно підсудного закрити за примиренням та відмовлявся від цивільного позову через повне відшкодування йому ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди (а.с.84, 144).

Правильно і з достатньою повнотою встановивши вказані факти на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач безумовно має передбачене ст.ст.22, 23, 1166, 1167 ЦК України право на відшкодування з відповідача завданої йому неправомірними діями останнього матеріальної та моральної шкоди.

Детально проаналізувавши усі надані ОСОБА_1 чеки у сукупності з довідками лікарень, медичними картками хворого і показами допитаних у якості свідків лікарів, суд правильно визнав недоведеність ним як придбання частини ліків взагалі, так і придбання іншої їх частини саме за медичним призначенням (а.с.9-14).

За таких обставин та враховуючи, що відповідач рішення не оскаржив, колегія суддів погоджується з визначеним місцевим судом загальним розміром майнової шкоди у 5980 грн. 65 коп.

При визначенні розміру завданої моральної шкоди суд належним чином врахував характер і ступінь немайнових втрат позивача, їх тривалість, наслідки та інші обставини, які мають значення і, визначаючи їх у розмірі 15000 грн. виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

У цій частині вимог суд правильно взяв до уваги недоведеність ОСОБА_1 триваючого неналежного стану його здоровя, психічних та психологічних розладів, а також наявності причинного звязку між діями відповідача та станом здоровя своєї дружини і непорозуміннях зі спостерігачами на виборах.

Прийнявши до уваги, що даний позов мотивований тими ж обставинами, що і позов у кримінальній справі (який був залишений без розгляду) та що на задоволення вимог позивача ОСОБА_2 добровільно виплатив йому суму, яка значно перевищує розмір заявлених вимог майнового і немайнового характеру, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Протилежного ОСОБА_1, всупереч ст.59, 60 ЦПК України, не довів.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених висновків також не спростовують.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Посилаючись на п.6 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач не оплатив апеляційну скаргу судовим збором. Однак, вказана норма звільняє від сплати цих судових витрат лише у частині майнових вимог, тому при відмові у задоволенні апеляційної скарги з нього, в силу ст.88 ЦПК України і підп..2, 8 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», слід стягнути на користь держави судовий збір у частині вимог немайнового характеру в розмірі 53 грн. 65 коп. (1073 грн. х 0,1 х 50%).

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 січня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 53 грн. 65 коп. судового збору за апеляційний перегляд справи за такими платіжними реквізитами:

код бюджетної класифікації доходів 22030001, рахунок 31211206780002, одержувач УДКС у м.Суми (м.Суми) 22030001, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, ЄДРПОУ 34970593, МФО 837013, призначення платежу - судовий збір за апеляційний перегляд Апеляційним судом Сумської області, код ЄДРПОУ суду 02893444, пункт 1.8.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -