Постанова № 21672062, 14.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2011 р. 18:11 Справа №2а-4080/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Тоскіної Г.Л., Трещової О.Р., Ольшанської Т.С. при секретарі судового засідання Рульовій О.О., за участю представника позивача - Дікарєва Д.Ю.;

представників відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - Мирошніченко К.С.; Макієнко Н.Ю. представника відповідача - Начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Назарчука Володимира Володимировича - Мирошніченко К.С.;

відповідача - Старшого державного податкового ревізора-інспектор Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Механічової Оксани Іванівни

відповідача - Старшого державного податкового ревізора-інспектор Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Болдирєвої Наталії Олександрівни

представника третьої особи Сімферопольської міської ради - Налбандян Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський привоз"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Назарчука Володимира Володимировича,Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Сахновської Людмили Анатоліївни,Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в м.Сімферополь Міщук Світлани Іванівни,Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Механічової Оксани Іванівни,Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Болдирєвої Наталії Олександрівни

про визнання незаконними дій, недійсними наказу та податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський привоз" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Назарчука Володимира Володимировича,Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим Сахновської Людмили Анатоліївни,Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим Міщук Світлани Іванівни,Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим Механічової Оксани Іванівни,Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим Болдирєвої Наталії Олександрівни про визнання незаконними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим по видачі наказу № 789 від 15.03.2011 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ"Кримський привоз"; визнання незаконними дії начальника ДПІ в м. Сімферополі АР Крим Назарчука Володимира Володимировича по видачі наказу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 789 від 15.03.2011 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кримський привоз"; визнання недійсним наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 789 від 15.03.2011 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кримський привоз"; визнання незаконними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі по встановленню в акті позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кримський привоз"№ 3490/23-2/31898480 від 29.03.2011 р. факту порушень ТОВ "Кримський привоз" ст. 13, 14, 19 Закону України «Про плату за землю»; ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі»; рішення Сімферопольської міської ради № 264 від 24.05.2007 р. «Про орендну плату за землю по м. Сімферополю», та донарахуванню ТОВ "Кримський привоз"податкового зобов'язання по орендній платі за землю у сумі 2 248 095,76 грн. за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.; визнання недійсним податкове повідомлення-рішення, прийнятого Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кримський привоз"№ 3490/23-2/31898480 від 29.03.2011 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ на проведення перевірки прийнятий з порушенням норм Податкового кодексу України, за відсутністю підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, тому є незаконним. Позивач зазначає, що дії відповідачів під час проведення перевірки та визначення за результатами перевірки податкових зобовязань не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, що є підставою для визнання недійсним податкового повідомлення рішення та незаконними дій.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.04.11 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.04.2011 року за клопотанням позивача вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборонити Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим вчиняти будь-які дії щодо здійснення заходів примусового стягнення неузгодженої суми податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням №0002972301 від 08.04.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.05.2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача залучена Сімферопольська міська рада.

До у части у справі на стороні відповідачів також допущена Прокуратура АР Крим.

Представник позивача під час розгляду справи уточнював позовні вимоги, остаточні позовні вимоги викладені в такій редакції: визнати незаконними дії ДПІ в м. Сімферополі та його посадової особи (начальника Назарчука В. В.) по видачі наказу № 789 від 15.03.2011 р., а також визнати недійсним наказ № 789 від 15.03.2011 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кримський привоз»; визнати незаконними дії ДПІ в м. Сімферополі, а також його посадових (службових) осіб (головного державного податкового ревізора-інспектора Сахновської Л. А., головного: державного податкового ревізора-інспектора Міщук С. І., старшого державного податкового ревізора-інспектора Механічової О. І. та старшого державного податкового ревізора-інспектора Болдирєвої Н. О.) щодо виходу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кримський привоз», щодо її проведення з 16 по 22 березня 2011 року та щодо оформлення за її результатами акту № 3490/23-2/31898480 від 29.03.2011 р.; визнати незаконними дії ДПІ в м. Сімферополі, а також його посадових (службових) осіб (головного державного податкового ревізора-інспектора Сахновської Л. А., головного державного податкового ревізора-інспектора Міщук С. І., старшого державного податкового ревізора-інспектора Механічової О. І. та старшого державного податкового ревізора-інспектора Болдирєвої Н. О.) по встановленню в акті позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кримський привоз» № 3490/23-2/31898480 від 29.03.2011 р. факту порушень ТОВ «Кримський привоз» ст. 13, 14, 19 Закону України «Про плату за землю»; ст. 15, 21 Закону України «Про оренд, землі»; рішення Сімферопольської міської ради № 264 від 24.05.2007 р. «Про орендну плату за землю по м. Сімферополю»; визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0002972301 від 08.04.2011 р. у відношенні ТОВ «Кримський привоз» за платежем: орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 2 810 119,70 грн., в тому числі за основним платежем на суму 2 248 095,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 562 023,94 грн. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених в адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представники відповідача Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Назарчука Володимира Володимировича проти задоволення адміністративного позову заперечували, зазначивши, що наказ на проведення позапланової документальної перевірки позивача та спірне податкове повідомлення рішення прийняти у відповідності до вимог діючого законодавства, у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має. В обґрунтування правової позиції відповідачі посилалися на те, що згідно до норм діючого законодавства та умов договору оренди земельної ділянки на позивача покладений обовязок розраховувати розмір орендної плати з урахуванням зміни розмірів земельного податку, ставки орендної плати та нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідачі - Старший державний податковий ревізор-інспектор Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Механічова Оксана Іванівна та Старший державний податковий ревізор-інспектор Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Болдирєва Наталія Олександрівна підтримали зазначену правову позицію та просили в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представник третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що дійсно рішенням Сімферопольської міської ради від 24.05.2007 року №264 був змінений (збільшений) коефіцієнт до ставок земельного податку по м. Сімферополю, у звязку з чим, позивач повинен був розраховувати розмір орендної плати з урахуванням збільшення коефіцієнту до ставок земельного податку.

Представник прокурора у судове засідання не зявився, про день, час та місце судового засідання сповіщений належним чином, завчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши представників сторін, пояснення спеціалістів, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.2006 р. між Сімферопольською міською радою та Позивачем укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,8315 га за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 144 строком на 5 років (далі - Договір).

Договір зареєстровано в Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Залізничного району за № 040700100050 від 03.09.2007 р.

Пунктом 4.1 Договору встановлений розмір орендної плати за землю у сумі 432433,95 грн. на рік або 36 036,17 грн. на місяць.

Пунктом 4.2 Договору також передбачено проведення індексації орендної плати та нарахування пені у відповідності до діючого законодавства.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 15.03.2011 року №789 та направлення №595/23-2 від 16.03.2011 року відповідачами проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Кримський привоз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

В наслідок проведеної перевірки складений акт перевірки від 29.03.20119 №3490/23-2/31898480, за висновками якого встановлені порушення ст. 13, 14, 19 Закону України «Про плату за землю»; ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі»; рішення Сімферопольської міської ради № 264 від 24.05.2007 р. «Про орендну плату за землю по м. Сімферополю» та донараховане податкове зобовязання з орендної платі за землю у сумі 2248095,76 грн., у тому числі за січень грудень 2008 року у сумі 66942,84 грн., за січень грудень 2009 р. 768110,52 грн., за січень грудень 2010 р. 813042,40 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002972301 від 08.04.2011 р. про нарахування позивачу податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 2 810 119,70 грн., в тому числі: за основним платежем - 2248095,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 562023,94 грн.

Судом встановлено, що податкові зобовязання з орендної плати були визначені податковим органом на підставі інформації Управління економіки Сімферопольської міської ради за вих. № 02-01/185 від 18.03.2010 року та Рішення Сімферопольської міської ради № 264 від 24.05.2007 р. «Про орендну плату за землю по м. Сімферополю», яким збільшені коефіцієнти до ставок земельного податку.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0002972301 від 08.04.2011 р. про визначення податкових зобовязань з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 2 810 119,70 грн., в тому числі за основним платежем на суму 2 248 095,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 562 023,94 грн., суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли у звязку з орендою земельних ділянок, врегульовані Законом України “Про оренду землі”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч.2 ст. 4 Закону України “Про оренду землі”).

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 21 Закону України “Про оренду землі” розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Закон України “Про плату за землю”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до положень абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про плату за землю” оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.

Згідно до ст. 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 19 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 188 ГК України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Статтею 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється та змінюються сторонами відповідно до умов договору.

Інших умов збільшення розміру орендної плати законами України не передбачено, у тому числі і за рішенням орану місцевого самоврядування як сторони договору оренди та за рішенням податкового органу.

Як свідчать матеріали справи, позивач та Сімферопольська міська рада не вносили змін до договору оренди земельної ділянки щодо збільшення розміру орендної плати за землю, що не заперечував представник Сімферопольської міської ради.

При цьому суд зазначає, що орендна плата за землю, незважаючи на віднесення її до обовязкових загальнодержавних податків і зборів (ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”), має іншу правову природу ніж інші податки та збори, розмір та порядок визначення яких встановлюється нормативними актами.

З аналізу законів України, що встановлюють правила та порядок користування земельними ділянками випливає, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження і її збільшення Державною податковою інспекцією, всупереч умовам договору, навіть на підставі рішення органу місцевого самоврядування, є втручанням державних органів в діяльність органу місцевого самоврядування, що суперечить ч.2 ст.71 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до якої органи виконавчої влади не мають права втручатися в законну діяльність органів місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів місцевого самоврядування.

Таким чином, встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, передбачений нормативними актами України, є функціями тільки органів місцевого самоврядування та не можуть здійснюватися іншим способом ніж внесенням змін в договір оренди земельної ділянки.

Стосовно умов договору оренди необхідно вказати, що відповідно до пункту 4.2 Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2006 року передбачено проведення індексації орендної плати та нарахування пені у відповідності до діючого законодавства.

Зазначений пункт передбачає саме збільшення розміру орендної у звязку з індексацією, що не стосується зміни розміру орендної плати у звязку зі зміною нормативної грошової оцінки землі чи зміни складових частин розрахунку орендної плати, в тому числі встановлення нових коефіцієнтів до ставок земельного податку, як у даному випадку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на протязі 2008-2010 рр. здійснював нарахування та сплату орендної плати з урахуванням індексу інфляції, тобто дотримувався умов договору у цій частині, що не заперечували представники відповідачів у судовому засіданні.

Суд звертає увагу, що наявність зазначених умов договору не передбачає автоматичне зміну орендної плати в інших випадках, в тому числі у звязку зі зміною коефіцієнту до ставок земельного податку, що є наслідком зміни розміру орендної плати.

Відповідно до пункту 4.3 Договору оренди земельної ділянки від 15.11.006 р. розмір орендної плати може бути переглянутий за згодою сторін у разі зміни умов господарювання, погіршення стану земельної ділянки не з вини Орендодавця та Орендаря, в інших випадках, встановлених діючим законодавством. Тобто підстави для зміни розміру орендної плати читко визначені договором.

Оцінюючи вказаний пункт договору з урахуванням приписів Закону України «Про плату за землю» суд звертає увагу на те, що ним встановлений перегляд орендної плати, який може бути зроблений тільки при наявності волевиявлення та досягнення домовленості щодо внесення змін в договір та у певних випадках, які читко визначені договором.

Тобто розмір орендної плати не може бути підвищений автоматично, в тому числі при прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування та зміні коефіцієнту до ставок земельного податку, оскільки це не відповідає нормам Закону України “Про оренду землі” та Закону України “Про плату за землю”.

Щодо посилання представника відповідача, на ту обставину, що умови спірного договору оренди землі в частині визначення розміру орендної плати перестали відповідати вимогам статті 21 Закону України "Про оренду землі", до редакції якої Законом України від 03.06.2008 N 309-VI внесені зміни, отже, істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 N 309-VI (далі - Закон від 03.06.2008 N 309-VI) внесені зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі". Зазначені норми викладені у такій редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Попередня редакція наведеної норми визначала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Втім, колегія суддів вважає, що зазначені твердження представників відповідачів щодо застосування положень рішення Сімферопольської міської ради №264 від 24.05.2007 року як регуляторного акту та Закону від 03.06.2008 N 309-VI суперечать як діючому законодавству України, так і умовам договору оренди землі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з наведених вище положень нормативно правових актів, які регулюють спірні правовідносини, зміна орендної плати без внесення відповідних змін до договору оренди не передбачена нормами діючого законодавства.

Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини, а, отже, і зобов'язання щодо оплатної передачі та зобов'язання щодо користування і сплати орендної плати виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку остаточні правовідносини оренди виникли між позивачем і Сімферопольською міською радою в момент укладання договору, тому на них не можливо поширити ані дію Закону України від 03.06.2008 N 309-VI, ані дію рішення органу місцевого самоврядування щодо збільшення коефіцієнту до ставок земельного податку без внесення відповідних змін до умов договору оренди.

Відтак, положення Закону України від 03.06.2008 N 309-VI щодо внесення змін до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі" та рішення Сімферопольської міської ради №264 від 24.05.2007 року можуть і повинні бути застосовані до орендних відносин, які виникають після набрання ними чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним Законом та прийняття відповідного рішення.

Суд не приймає до уваги посилання представника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на ту обставину, що більша частина платників орендної плати без внесення відповідних змін до договору здійснює нарахування та сплату орендної плати з урахуванням рішення Сімферопольської міської ради №264 від 24.05.2007 року, оскільки зазначена обставина не має правового значення та не підтверджує правомірність прийняття спірного податкового повідомлення рішення, а надана податковим органом інформація не є належним та допустимим доказом на підтвердження правової позиції відповідача у розумінні ст. 69 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що посилання податкового органу на обовязок позивача самостійно змінювати розмір орендної плати при прийнятті рішення Сімферопольською міською радою щодо встановлення нових коефіцієнтів до ставок земельного податку є безпідставними, такими, що не базуються на вимогах чинного законодавства. Таким чином, ні умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, ані приписами діючого законодавства не передбачено таких підстав для зміни розміру орендної плати за землю що було підставою для визначення податкових зобовязань з орендної плати, на яких наполягає відповідачі.

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Про плату за землю” в частині донарахування орендної плати за земельну ділянку у сумі 2248095,76 грн. є необґрунтованими.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобовязання з орендної плати та, як слідство, штрафних санкцій.

Статтею 3 КАС України встановлені основні принципи адміністративної юстиції, дотримання яких субєктом владних повноважень є складовою частиною демократичного суспільства у державі.

Разом з тим, виходячи з встановлених судом обставин та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення рішення не відповідає основним принципам адміністративної процедури, а відтак є протиправним, що є наслідком його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення рішення підлягають задоволенню.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині позивних вимог про визнання незаконними дії ДПІ в м. Сімферополі та його посадової особи (начальника Назарчука В. В.) по видачі наказу № 789 від 15.03.2011 р., а також визнання недійсним наказу № 789 від 15.03.2011 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кримський привоз»; визнання незаконними дії ДПІ в м. Сімферополі, а також його посадових (службових) осіб (головного державного податкового ревізора-інспектора Сахновської Л. А., головного: державного податкового ревізора-інспектора Міщук С. І., старшого державного податкового ревізора-інспектора Механічової О. І. та старшого державного податкового ревізора-інспектора Болдирєвої Н. О.) щодо виходу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кримський привоз», щодо її проведення з 16 по 22 березня 2011 року та щодо оформлення за її результатами акту № 3490/23-2/31898480 від 29.03.2011 р. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно підпункту 78.1.2 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, зазначеним пунктом встановлені наступні умови законності призначення перевірки: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; прийняття наказу про проведення перевірки та його вручення під розписку платнику податків.

Судом встановлено, що у відповідності до пункту 20.1. ст. 20, підпункту 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим прийнятий наказ № 789 від 15.03.2011 року про проведення документальної непланової виїзної перевірки позивача з 16.03.2011 року тривалістю 5 днів.

Згідно до п. 288.7. ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до пункту 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не виконав вимоги зазначеної норми Податкового кодексу України та не надав у встановлені строки податковому органу податкову декларацію на поточний рік. Зазначена обставина не була спростована представником позивача.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на відсутність доказів не надання податкової декларації за період перевірки 2008-2010 рр., що, на його думку, виключає можливість прийняття відповідного наказу про проведення перевірки, оскільки виходячи зі змісту підпункту 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України для прийняття наказу щодо проведення документальної непланової виїзної перевірки податковий орган не обмежений періодом проведення перевірки, а відтак, сам факт не надання платником податку у встановлені строки податкової декларації є підставою для прийняття рішення про проведення зазначеного виду перевірки за період, який не перевищує 1095 днів, що узгоджується з приписами ст. 102 Податкового кодексу України.

З тих же міркувань суд не приймає до уваги твердження представника позивача, що не надання декларації за 2011 рік, є підставою для прийняття наказу для проведення перевірки саме за 2011 р., тобто за період ненадання відповідної декларації.

Суд вважає також безпідставним твердження представника позивача про відсутність у наказі посилання на декларацію, яка не була надана платником податку до податкового органу, оскільки вказана обставина, враховуючи зазначення у наказі підстав для проведення перевірки, не має правового значення.

Суд також зазначає, що будь яких доказів протиправного характеру дій посадових осіб під час проведення перевірки позивач суду не надав.

Суд також звертає увагу представника позивача, що проведення перевірки платника податку це право та обовязок податкового органу, обумовлені нормами Податкового кодексу України та його функціями як контролюючого органу стосовно податків та зборів, а помилковість висновків у акті перевірки не може свідчить про протиправність характеру дій податкового органу та його посадових осіб під час проведення перевірки

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наказ та дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, начальника та посадових осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо видачі зазначеного наказу, проведення перевірки та складення за її результатами акту відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Щодо позивних вимог про визнання незаконними дії ДПІ в м. Сімферополі, а також його посадових (службових) осіб (головного державного податкового ревізора-інспектора Сахновської Л. А., головного державного податкового ревізора-інспектора Міщук С. І., старшого державного податкового ревізора-інспектора Механічової О. І. та старшого державного податкового ревізора-інспектора Болдирєвої Н. О.) по встановленню в акті позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кримський привоз» № 3490/23-2/31898480 від 29.03.2011 р. факту порушень ТОВ «Кримський привоз» ст. 13, 14, 19 Закону України «Про плату за землю»; ст. 15, 21 Закону України «Про оренд, землі»; рішення Сімферопольської міської ради № 264 від 24.05.2007 р. «Про орендну плату за землю по м. Сімферополю». колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що дії відповідачів щодо зазначення в акті перевірки певних обставин є думкою конкретних посадових осіб, які самі по собі не породжують певних правових наслідків для позивача, а тому не порушують його права у публічно-правових відносинах.

Суд, звертає увагу позивача на те, що в адміністративному суді оскаржуються виключно рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Суд також підкреслює, що предметом оскарження відповідно до вимог КАС України є дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, вчинені ним під час здійснення владних повноважень, на підставі яких виникають змінюються або припиняються правовідносини для позивача.

Здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Враховуючи зазначене, колегія судів вважає, що у даному випадку належним та достатнім способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії спірного податкового повідомлення - рішення, який в повній мірі забезпечує поновлення порушеного права позивача, що відповідає меті адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 14.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова складена у повному обсязі 19.09.2011.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002972301 від 08.04.2011 р. Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про нарахування Товариству з обмеженої відповідальністю «Кримський привоз» податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 2 810 119,70 грн., в тому числі: за основним платежем - 2248095,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 562023,94 грн.

3. В решті позивних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський привоз» судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.

Судді Трещова О.Р.

Ольшанська Т.С.