Рішення № 21669878, 23.02.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-1957/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 лютого 2012 року Соломянський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Прохоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного страхового товариства «Вексель» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2012 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу в сумі 4346,76 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.11.2008 року приблизно о 10.50 год. на пр. Перемоги в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Хонда», д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Шкода», д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2

ОСОБА_2 керував автомобілем «Шкода», д.н. НОМЕР_2 на підставі подорожнього листа службового легкового автомобіля №670336 від 10.11.2008 року до 17.11.2008 року.

Автомобіль «Шкода», д.н. НОМЕР_2 належить ТОВ «Торговий дім «Елко»на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 28.11.2008 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 68,00 грн.

Між АСТ «Вексель»та ТОВ «Торговий дім «Елко»13.10.2008 року був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №202-9624/08 УСП, предметом якого є страхування транспортного засобу «Шкода», д.н. НОМЕР_2.

Внаслідок ДТП транспортний засіб «Шкода», д.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту №1097 про оцінку автомобіля від 17.11.2008 року, складеного СПД ОСОБА_3, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Шкода», д.н. НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження при ДТП складає 4835,26 грн.

АСТ «Вексель», керуючись договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №202-9624/08 УСП від 13.10.2008 року, на підставі страхового акту №0629/09, заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 09.06.2009 року здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 4346,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8360 від 27.07.2009 року.

Вважає, що відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відповідач зобовязаний відшкодувати в порядку регресу матеріальну шкоду в сумі 4346,76 грн.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила справу розглядати без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, однак про причини неявки суду не повідомила.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у її відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала представник позивача.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” N 6 від 27.03.92р.:

«Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них».

Згідно вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (абз. 4 п. 4 Постанови).

Судом встановлено, що 11.11.2008 року приблизно о 10.50 год. на пр. Перемоги в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Хонда», д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Шкода», д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2

ОСОБА_2 керував автомобілем «Шкода», д.н. НОМЕР_2 на підставі подорожнього листа службового легкового автомобіля №670336 від 10.11.2008 року до 17.11.2008 року.

Автомобіль «Шкода», д.н. НОМЕР_2 належить ТОВ «Торговий дім «Елко»на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

Між АСТ «Вексель»та ТОВ «Торговий дім «Елко»13.10.2008 року був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №202-9624/08 УСП, предметом якого є страхування транспортного засобу «Шкода», д.н. НОМЕР_2.

Внаслідок ДТП транспортний засіб «Шкода», д.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 28.11.2008 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 68,00 грн.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому вона, як особа, що керувала автомобілем «Хонда», д.н. НОМЕР_1, внаслідок чого ТОВ «Торговий дім «Елко»понесло значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП.

Відповідно до звіту №1097 про оцінку автомобіля від 17.11.2008 року, складеного СПД ОСОБА_3, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Шкода», д.н. НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження при ДТП складає 4835,26 грн.

АСТ «Вексель», керуючись договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №202-9624/08 УСП від 13.10.2008 року, на підставі страхового акту №0629/09, заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 09.06.2009 року здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 4346,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8360 від 27.07.2009 року.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач не відшкодувала шкоду в добровільному порядку та згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»позивач отримав право вимоги на таке відшкодування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі понесених витрат в сумі 4346,76 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 1166, 1187, 1192, 1294 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27-30, 60, 61, 88, 164, 197, 213-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного страхового товариства «Вексель»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного страхового товариства «Вексель», код ЄДРПОУ 20031391, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 21 оф. 416 суму збитків в порядку регресу 4346,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного страхового товариства «Вексель», код ЄДРПОУ 20031391, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 21 оф. 416 судові витрати, які складаються з суми судового збору 214,60 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Соломянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя