Ухвала суду № 21669860, 23.02.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-2333/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2012 року суддя Солом’янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київського національного університету будівництва і архітектури про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з вказаною позовною заявою, в якій просять суд стягнути з відповідача завдані матеріальні збитки на користь кожного із позивачів по 94227,55 грн. та по 25000,00 грн. на відшкодування завданої маральної шкоди, а також судові витрати.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має містись посилання на те, до кого пред’явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення на докази, що підтверджують ці обставини. Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов’язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред’явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред’явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких позивачі звертаються до суду та обґрунтовують заявлені вимоги до відповідача відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланнями на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, в поданій позовній заяві позивачі, звертаючись з вимогами до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди посилаються на норми ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, які передбачають відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особи.

Проте, як вбачається з позову, між сторонами існували договірні правовідносини, а неправомірними визнанні рішення Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо видворення їх з території України, які потягло за собою відповідні витрати на правову допомогу та придбання електронних квитків для здійснення реєстрації, були оскаржено позивачами та внаслідок цього скасовані.

Щодо інших посилань позивачів про понесення ними матеріальних витрат на наймання квартири та інших побутових потреб в зв’язку з тим, що відповідачем неправомірно було відраховано їх з навчального закладу та не продовжено реєстрацію, то позивачами на підтвердження їх вимог не викладено обставин, які за існуючих між сторонами правовідносин є підставами виникнення відповідальності відповідача у вигляді відшкодування шкоди, тобто фактів протиправної, і, зокрема, проти яких норм права, поведінки відповідача та причинного зв’язку між цією поведінкою і наявністю матеріальної і моральної шкоди, а також не зазначено жодного доказу неправомірності таких дій відповідача.

При цьому позивачі, заявляючи до відповідача вимогу про стягнення моральної шкоди, яку вони оцінили по 25000,00 грн. кожному, не викладають юридично значимих фактів та обставин, за яких їм заподіяно відповідну шкоду, не вказують, в чому полягає моральна шкода, якими діями відповідача, і в порушення яких правових норм відповідачем заподіяно позивачам шкоду, якими доказами це підтверджується, та який причинний зв'язок між цими подіями.

Крім того, позивачі в порушення п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України та роз’яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», не зазначили посилання на докази, які б підтверджували обставини в обґрунтування їх вимог та їх міркування, з яких вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди саме в заявленій ними сумі.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачкою не визначені ні відповідачі, ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з’ясувати предмет спору та межі доказування.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв’язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову, є обов’язковими для особи, яка пред’являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Виходячи з вищенаведеного, позивачам необхідно викласти обставини, якими вони обґрунтовують позовні вимоги, а саме: які їх права, свободи чи інтереси були порушені саме відповідачем і як їх дії взаємопов’язані, яким чином передбачене їх поновлення, з посиланням на правові підстави та зазначенням доказів в підтвердження даних обставини справи, зазначенням обґрунтування розрахунків щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої позивачам.

Крім того, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Так, як вбачається з наданої до матеріалів позову квитанції від 21.02.1012 року, лише позивачем ОСОБА_2 на належні реквізити (р/р № 31212206700010, Банк отримувача: ГУ ДКУ у м. Києві, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26077951, код банку отримувача (МФО): 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030001, отримувач коштів: УДК у Солом’янському районі м. Києві), які призначені для сплати судового збору при поданні позову до Солом’янського районного суду м. Києва, було внесено суму судового збору в розмірі 1192,27 грн. за подання до суду позовної заяви майнового (94227,55 грн.) та немайнового (25000 грн.) характеру.

Також, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 заявляє як вимоги про відшкодування моральної шкоди, так і матеріальної шкоди, тому і ним судовий збір має бути сплачений з урахуванням ціни позову відповідно як до п.1.1, так і до п.1.6.2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст.119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київського національного університету будівництва і архітектури про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків терміном три дні з моменту отримання копії ухвали шляхом подачі нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз’яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: