Постанова № 21663485, 22.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р. Справа № 5004/2426/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М. суддів Гудак А.В. при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 08.12.01 р.

у справі № 5004/2426/11 (суддя Слупко Валентина Леонтіївна )

позивач Компанія "СКАНІЯ КРЕДИТ АБ"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД

про стягнення 453 306,30 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1.,адвоката ,довіреність в справі

відповідача - ОСОБА_2.,представника , довіреність в справі

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

08 лютого 2012 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22 лютого 2012 року .

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 08 грудня 2011 року у справі № 5004/2426/11 (суддя Слупко В.Л. )позовкомпанії "Сканія Кредит АБ» до товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД на користь компанії "Сканія Кредит АБ" 453306грн.30коп., а також витрати по судовому збору в сумі 9066грн.12коп.

Ухвалюючи рішення ,суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підтверджуються матеріалами справи і з посиланням на приписи ст. ст. 610,611,615 ,785 ЦК України та ст.2 Закону « Про фінансовий лізінг» стягнув з відповідача основний борг та неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення неустойки в розмірі 314 691, 98 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення неустойки відмовити.

Апелянт вважає рішення суду таким , що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповно з"ясованими обставинами, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що позивач ввів суд першої інстанції в оману, вказавши про те, що він направив Товариству письмову вимогу від 17.06.2011 р. про повернення предметів лізингу позивачу, та яка була ними ніби то отримана 21.06.2011 р.

Проте , лист-вимога про повернення предметів лізингу була направлена позивачем Товариству тільки 14.09.2011 р., а відтак апелянт вважає , що позивач незаконно здійснив нарахування неустойки, починаючи з 01.08.2011 р.

Апелянт зазначає, що згідно з приписами ст.785 ЦК України, вимога про сплату неустойки може мати місце лише у випадку припинення договору найму.Листи-вимоги, які направлялися позивачем Товариству, не містили умови про розірвання укладеного між ними Договору фінансового лізингу.

Вважає , що суд першої інстанції безпідставно ототожнив поняття "повернення товару" з поняттям "розірвання договору", оскільки вимога про повернення товару може застосовуватися окремо від вимоги/повідомлення про відмову чи розірвання договору.

Крім того, апелянт вказує, що суд безпідставно зазначив у рішенні про визнання їх представником суми заборгованості 12543 Євро, що станом на 01.06.11 р. становить 138614,32 грн.Зі сторони представника на огляд суду надавалася картка рахунку по розрахункам з позивачем, з якої вбачається що сума заборгованості відповідача перед позивачем відрізняється від тієї, про яку заявив позивач в своєму позові. Вказує також, що позивач не надав суду документів, які б свідчили про те, які платежі здійснило товариство за договором фінансового лізингу і яка частина платежів залишилася непогашеною.

Відзивом на апеляційну скаргу від 25 січня 2012 року компанія Сканія Кредит АБ вважає скаргу необґрунтованою , а рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2011 р. законним, обґрунтованим . Позивач вказує, що відповідний лист від 13.06.2011 р. з вимогою повернути Товари до 01.08.2011 р. було направлено поштою Відповідачу 17.06.2011 р., однак до цього часу відповіді ними не отримано. Відповідач товари не повернув та продовжує ними користуватись. З посиланням на приписи ст. 785 ЦК України вказує, що з врахуванням часу прострочення 3 місяці (з 1 серпня по 1 листопада 2011 року), розмір лізінгових платежів становить 28 476 євро( що по курсу НБУ станом на 20.10.2011 р. складає 314 691 грн. 98 коп. Матеріали господарської справи № 5004/2426/11 містять відповідний розрахунок суми неустойки.

Щодо направлення листів-вимог, вказує, що Господарським судом Волинської області було встановлено ,що відповідачу було направлено два листи-вимоги: від 13.06.2011 р. з вимогою повернути техніку до 01.08.2011 р. та від 14.09.2011 р. з вимогою про погашення заборгованості. Матеріали справи містять докази направлення та отримання відповідачем обох листів-вимог.

Щодо припинення договору лізингу зазначає, що Договір фінансового лізингу № 69-05542 було розірвано та/або він припинив свою дію по двом підставам. Перша з них - це завершення строку дії Договору, друга - направлення відповідного листа-вимоги щодо повернення техніки. На наш погляд, обидві зазначені правові підстави є самостійними та кожна з них дає всі підстави щодо застосування статті 785 Цивільного кодексу України та стягнення неустойки з Відповідача. Оскільки останній лізинговий платіж мав бути сплачений 14.05.2010 р., вважає, що Договір фінансового лізингу № 69-05542 фактично припинився через закінчення строку його дії.

Крім того, відповідний лист-вимога про повернення техніки повністю відповідає процедурі припинення дії договору і через закінчення строку договору лізингу (п. 15 Загальних умов], і через порушення Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором (п. 16 Загальних умов].

Обов»язок відповідача сплачувати подвійну неустойку передбачений ст.. 785 ЦК України.

Просить Рішення Господарського суду Волинської області від 08.12.2011 р. у справі № 5004/2426/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Каскад-Транспорт Лтд» -без задоволення.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала і просить її задоволити.

Представник компанії "Сканія Кредит АБ» проти апеляційної скарги заперечував з мотивів, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач оспорює рішення суду першої інстанції частково в частині стягнення неустойки в розмірі 314691грн. 98 коп. Однак, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД (лізингоодержувач/відповідач) та Компанією "Сканія Кредит АБ" (власник/позивач) був укладений договір фінансового лізингу №69-05542 (далі - договір, а.с.29-31), відповідно до ст.1 якого, власник зобов'язувався передати лізингоодержувачеві у лізинг наступний об'єкт, специфікація якого міститься у додатку 1, згідно з умовами цього Договору фінансового лізингу.

Відповідно до ст.2 договору, загальна сума: 102 500,00 Євро, на якій базуються лізингові платежі, без урахування будь-яких податків, зборів, тощо. Строк лізингу: період близько 2 років (8 платежів), який розпочинається з дати поставки і закінчується через три місяці після дати сплати восьмого лізингового платежу, і на вказану дату товари повертаються власникові. Всі платежі здійснюються у Євро у м. Стокгольм, Швеція. Лізингоодержувач не має права припинити лізинг з будь-яких підстав, крім випадків, погоджених сторонами. Власник не має права припинити лізинг протягом того часу, поки лізингоодержувач виконує свої зобов'язання.

Спеціальні умови вищезазначеного договору підлягають застосуванню із врахуванням загальних умов договору фінансового лізингу, які також підписані сторонами спору (а.с.32-41).

На виконання умов договору фінансового лізингу від 03.10.07р. №69-05542 позивач передав відповідачу в користування чотири транспортні засоби:

Scania R 114 LA 4x 2 NA 380 , шассі № XLER4X20004452769,

Scania R 114 LA 4x 2 NA 380 , шассі № XLER4X20004452839

Scania R 114 LA 4x 2 NA 380 , шассі № XLER4X20004452758 Scania R 114 LA 4x 2 NA 380 , шассі № XLER4X20004452845, що підтверджується сертифікатом про приймання від 07.11.2007р. (а.с. 44-45 )та не заперечується представником відповідача. Крім того, 03.11.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу №69-05542, якою було реструктуризовано борг відповідача починаючи з 14.11.08р. та змінено строк сплати лізингових платежів згідно з графіком, відповідно до якого щомісячні лізингові платежі повинні бути сплачені до 15.06.10р., в т.ч. з 14.11.08р. по 15.07.08р. по 507 Євро (щомісячно), а з 14.08.09р. по 4746 Євро (щомісячно). (а.с. 46-47) Проте, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів належним чином не виконав. Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідач не оплатив рахунки позивача на суми: 3051 Євро від 03.02.10р., 4746 Євро від 02.03.10р. та 4746 Євро від 07.04.10р., всього на суму 12 543 Євро, що станом на 01.06.11р. становить 138614грн.32коп.

На претензію від 14.09.2011 року з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив .

Як в суді першої інстанції ,так і при її апеляційному перегляді ,матеріали справи не містять доказів погашення існуючої заборгованості .

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши, що зобовязання відповідачем не виконано в установлений договором строк, дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 138 614,32 гривень .

Обґрунтованим також є висновок місцевого господарського суду про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення , яка становить 314691 , 98 коп, виходячи з наступного.

Статтею 610 ЦК України регламентовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.615 ЦК України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що для можливості односторонньої відмови від зобовязання необхідною є наявність одночасно двох умов:

1) порушення зобовязання, тобто його невиконання або неналежне виконання;

2) встановлення можливості односторонньої відмови в договорі або в законі. Вибір особою такого наслідку порушення боржником зобовязання, як одностороння відмова, не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення. Тобто така сторона додатково має відшкодувати завдані порушенням збитки та сплатити неустойку, якщо вона передбачена договором або законом. Відмова від зобовязання означає односторонню волю кредитора. Він повідомляє боржника про свою відмову і з цього моменту зобовязання вважається припиненим.

Відповідно до п.16 Загальних умов, що є невідємною частиною договору, власник має право (незалежно від того, чи він після цього отримав будь-який платіж, що здійснюється за цим договором) негайно розірвати договір шляхом надсилання лізингоодержувачеві письмового повідомлення у випадку, зокрема, якщо на банківський рахунок власника у Стокгольмі неповністю переказано будь-який платіж, який підлягає сплаті за цим договором, протягом 14 днів з дати, коли такий платіж стає належним до оплати.

Обов'язок відповідача повернути майно позивачу в разі закінчення строку лізингу передбачено і п.15(а) Загальних умов, що є невідємною частиною договору, відповідно до якого, лізинг товарів автоматично завершується після закінчення строку лізингу. Після завершення лізингу товарів з будь-якої причини (наприклад. невиконання) лізингоодержувач повинен за вибором власника, зокрема, на ризик і за рахунок лізингоодержувача, повернути власникові на вказану ним адресу у Європі товари без обтяжень і у доброму робочому стані (за винятком звичайного зношення).

При цьому, строк лізингу становить близько двох років (8 платежів), який розпочинається з дати поставки і закінчується через три місяці після дати сплати восьмого лізингового платежу, і на вказану дату товари повертаються власникові (ст.2 договору лізингу). Додатковою угодою до договору від 03.10.2007 року (т.1, а.с.46-47) передбачено дату сплати останнього лізингового платежу 15.06.2010 року.

17.06.2011 року позивач направив відповідачеві лист-вимогу про повернення до 01.08.11р. предметів лізингу та сплати заборгованості по лізингових платежах, який відповідач отримав 21.06.11р. (згідно поштового повідомлення).(а.с. 49-53)

Вимоги, вказані у наведеному листі, відповідачем не виконані.

Лист-вимогу позивача від 17.06.11р. про повернення транспортних засобів до 01.08.11р. місцевий суд правильно розцінив, як розірвання позивачем договору фінансового лізингу в односторонньому порядку з 01.08.11р., оскільки таке право позивача передбачено умовами укладеного договору та не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідно з 01.08.11р. у відповідача припинилося право користування та володіння предметами лізингу.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, а вимога про повернення предмету лізингу відповідачем не виконана, внаслідок чого останній продовжує користуватися технікою, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період прострочення з 01.08.2011 року по 01.11.2011 року в сумі 28 476, 00 Євро, що станом на день подачі позову становить 314691 ,98 грн. за курсом НБУ.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Вищого господарського суду України від 20.07.2011 р. у справі № 5/206/10 та від 20.09.2011 р. у справі № 12/1491.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи . В порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, апелянт не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим, рішення господарського суду Волинської підлягає частковій зміні через невідповідність висновків, викладених у резолютивній частині оспорюваного рішення , обставинам справи з огляду на викладене нижче .

Суд першої інстанції, при винесенні оспорюваного рішення, у мотивувальній частині цього рішення прийшов до вірних висновків про підставність та обгрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 138 614 грн. 32 коп. та про стягнення неустойки в розмірі 314 691 грн. 98 коп..

Проте ,в резолютивній частині даного рішення місцевий господарський суд не вказав про задоволення позову по кожній із заявлених вимог (окремо вказавши суми боргу та неустойки), як передбачено пунктом 4 частини 1 статті 84 та частини 2 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, а помилково об'єднав їх у своїй резолютивній частині в одну суму.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України: резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог, а відтак рішення суду підлягає зміні з розмежуванням у ньому висновків про стягнення основної суми боргу в розмірі 138 614 грн. 32 коп. та про стягнення неустойки в розмірі 314 691 грн. 98 коп..

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 8 грудня 2011 року у справі № 5004/2427/11 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, 3; код-21747631) на користь Компанії "СКАНІЯ КРЕДИТ АБ" (S-151 87 Содертал"є, Швеція; реєстраційний номер 556062-7373) 138 614 грн. 32 коп. (сто тридцять вісім тисяч шістсот чотирнадцять грн 32 коп) заборгованості по лізингових платежах, 314 691 грн. 98 коп. (триста чотирнадцять тисяч шістсот дев"яносто одну грн. 98 коп. )неустойки та 9066 грн. 12 коп. (дев"ять тисяч шістдесят шість грн. 12 коп. ) витрат з судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Справу № 5004/2426/11 повернути господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.

2706/12