Постанова № 21663312, 23.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2012 р.

Справа № 3/17-4809-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого Андрєєвої Е.І.

Суддів: Ліпчанської Н.В.,

Мацюри П.Ф.,

При секретарі Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Рубашки А.С.,

від відповідача –Огородовій В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело”

на рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2012р.

по справі № 3/17-4809-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Клуб Сиру”

до Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело”

про стягнення 150455,48 грн.,

встановив:

22.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Клуб Сиру” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело” 200455,48 грн., з яких: 196104,24 грн. - основний борг, 3823,53 грн. –пеня, 527,71 грн. –3% річних.

Уточнивши позовні вимоги 16.01.2012р., ТОВ „Клуб Сиру” просило стягнути з Підприємства у вигляді ТОВ „Джерело” 150455,48 грн., з яких: 146104,24 грн. - основний борг, 3823,53 грн. –пеня, 527,71 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.01.2012р. (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Підприємства у вигляді ТОВ „Джерело” на користь ТОВ „Клуб Сиру” 146104,24 грн. основного боргу, 3823,53 грн. пені, 527,71 грн. –3% річних, 4009,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, Підприємство у вигляді ТОВ „Джерело” оскаржило його в апеляційну інстанцію. Пославшись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно матеріалам справи, та що встановлено місцевим господарським судом, 16.06.2011р. між ТОВ „Клуб Сиру” (Постачальник) та Підприємством у вигляді ТОВ „Джерело” (Дистриб’ютор) було укладено дистриб’юторський договір №КП-318 (далі –договір), згідно якого Постачальник зобов’язався постачати Дистриб’ютору продукцію виключно для її подальшого перепродажу Дистриб’ютором на умовах договору, а Дистриб’ютор зобов’язався прийняти поставлену продукцію та оплачувати її ціну у строки та в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.6 договору підписана сторонами видаткова (товарна) накладна є невід’ємним додатком до даного договору, де сторони підтверджують свою згоду з умовами поставки відповідної партії продукції. Підписана сторонами видаткова (товарна) накладна чи товарно-транспортна накладна є документами, що підтверджують передачу продукції Постачальником та приймання продукції Дистриб’ютором.

Пунктом 4.9 договору визначено, що приймання-передача продукції за кількістю та якістю здійснюється відповідно до інструкції П-6 від 15.06.1965 р. та П-7 від 25.04.1966р. Недостача, надлишок, будь-які пошкодження упаковки, Продукції чи тари, а також інші недоліки відображаються у відповідних актах, підписаних уповноваженими представниками сторін в день приймання продукції. На підставі ТТН та актів Сторони можуть проводити необхідні документальні коригування чи здійснювати інші дії, пов’язані з виправленням виявлених недоліків.

Відповідно до п. 5.3 договору Постачальник надає Дистриб’ютору відстрочку платежу, яка складає 21 календарний день з дати відвантаження партії продукції для перевезення, яка фіксується у відповідній видатковій накладній на певну партію продукції.

Як свідчать копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, що містяться в матеріалах справи, на виконання умов договору Постачальник передав, а Дистриб’ютор прийняв продукцію на загальну суму 679741,73 грн. (а.с. 26-42).

Пославшись на те, що Підприємство у вигляді ТОВ „Джерело” оплатило одержаний товар лише у сумі 483637,49 грн., в зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 196104,24 грн., ТОВ „Клуб Сиру” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення даної суми заборгованості з боржника в судовому порядку.

Крім основної суми боргу, позивач нарахував відповідачу до сплати 3823,53 грн. пені та 527,71 грн. –3% річних.

В зв’язку зі сплатою відповідачем 50000,00 грн., ТОВ „Клуб Сиру” уточнило позовні вимоги. Просило стягнути з Підприємства у вигляді ТОВ „Джерело” 150455,48 грн., з яких: 146104,24 грн. - основний борг, 3823,53 грн. –пеня, 527,71 грн. –3% річних.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджена поставка товару позивачем на суму 679741,73 грн. та отримання його відповідачем, а також часткова його оплата у сумі 533637,49 грн., а оскільки зобов’язання на підставі ст.ст.525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України повинні виконуватись належним чином та в установлені строки, суд правомірно задовольнив позов ТОВ „Клуб Сиру”, стягнувши з Підприємства у вигляді ТОВ „Джерело” 146104,24 грн. основного боргу.

Обґрунтовані висновки суду й відносно стягнення 3% річних у сумі 527,71 грн. на підставі ст.625 ЦК України, так як боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Також місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3823,53 грн. пені, оскільки відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Крім того, пунктом 11.3 договору встановлено, що у випадку порушення Дистриб’ютором умов оплати продукції, Постачальник має право, зокрема, нарахувати Дистриб’ютору пеню за прострочення оплати поставленої продукції в розмірі 10 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Розрахунок даних сум, нарахованих позивачем, апеляційною інстанцією перевірено, з яким вона погоджується.

Таким чином, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, місцевий суд правомірно задовольнив їх у повному обсязі.

Оскаржуючи рішення, апелянт послався на те, що суд, при визначенні розміру заборгованості не врахував наявність на складі ТОВ „Джерело” неякісної продукції на суму 30768,90 грн. та придбання відповідачем для зберігання продукції ТОВ „Клуб сиру” холодильної камери вартістю 68093,00 грн.

Однак з такими посиланнями апелянта судова колегія погодитись не може, оскільки, факт отримання товару відповідачем від позивача на суму 679741,73 грн. та часткова оплата у розмірі 533637,49 грн. апелянтом не заперечується та не спростовується. А як правильно зазначено у рішенні, доказів, які б свідчили про передачу позивачем товару неналежної якості, або доказів складення двосторонніх актів про наявність недоліків в порядку п. 4.9 договору, відповідачем до суду не надано. Матеріали справи не містять доказів повернення частини товару вартістю 30768,90 грн. позивачу. При таких обставинах посилання відповідача про відсутність заборгованості в частині вартості товару у сумі 30768,90 грн. є необґрунтованим.

Крім того, як також правильно зазначив місцевий суд, витрати, понесені відповідачем в зв’язку з придбанням холодильної камери вартістю 68093,00 грн. для торгівлі продукцією, не можуть впливати на розмір заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки у розумінні п. 4.7 договору після приймання продукції від Постачальника відповідач став власником продукції та до нього перейшов ризик випадкової загибелі даного товару, у зв’язку з чим дії відповідача, направлені на придбання холодильної камери, засвідчують здійснення ним заходів, направлених на покриття власних ризиків. При цьому, умовами діючого Договору не передбачено обов’язку позивача відшкодовувати відповідачу понесені ним витрати по збереженню та реалізації продукції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення постановлено на повно, всебічно і об’єктивно досліджених обставинах справи, належно оцінених судом доказах у їх сукупності, з додержанням норм як процесуального, так і матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Приймаючи до уваги невиконання Підприємством у вигляді ТОВ „Джерело” зобов’язань по сплаті 1010,23 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, дана сума підлягає стягненню з апелянта до Державного бюджету України в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2012р. у справі № 3/17-4809-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело” –без задоволення.

Стягнути з Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело” до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 “Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050)”, символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990) 1010,23 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію.

Головуючий суддя Е.І.Андрєєва

Судді: Н.В. Ліпчанська

П.Ф. Мацюра

Постанова підписана 27.02.2012р.