Рішення № 21662312, 09.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2012 р. Справа № 18/114-11

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос-Логістікс», м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Торг», м.Буча

про стягнення 59 026,74 грн.

Суддя А.Кошик

за участю представників сторін

від позивача: не з‘явився

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос–Логістікс»(далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта –Торг»(далі – відповідач) про стягнення 59026,74 грн.

Провадження у справі №18/114-11 порушено відповідно до ухвали суду від 26.12.2011 року та призначено справу до розгляду на 10.01.2012 року.

У судове засідання 10.01.2012 року від позивача надійшла телеграма в якій представник позивача повідомляє про неможливість прибути у судове засідання та просить суд відкласти розгляд справи.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 10.01.2012 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався на 24.01.2012 року.

У судове засідання 24.01.2012 року від позивача надійшла телеграма в якій представник позивача повідомляє про неможливість прибути у судове засідання та просить суд відкласти розгляд справи. Крім того, представник позивача у телеграмі підтвердив, того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору та зазначив, що поставка здійснювалась за договором №017/АЛ-08 від 01.03.08. Розгляд справи відкладався до 09.02.2012 року.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.02.2012 року повторно без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором постачання товару за № 017/ал-08 від 01.03.2008 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-ЛОГІСТІКС»(позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Торг»(відповідач), терміном дії до 31.12.2008 року, а в частині взаєморозрахунків до остаточного виконання.

Згідно з п. 4.9. розділу 4 Договору постачання товару, договір набрав чинності з моменту його підписання. Якщо сторони за двадцять календарних днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не відмовляється від даного договору, то договір вважається пролонгованим на один календарний рік.

Сторони не направляли на адресу одна одної додаткової угоди про розірвання вищенаведеного договору постачання товару за 20 днів до дати його закінчення.

Згідно пункту 1.1. розділу 1 Договору постачання товару, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Протоколом розбіжностей до Договору поставки встановлено, що покупець оплачує отриманий товар протягом 45 календарних днів з моменту поставки такого товару, шляхом перерахування грошових коштів належних до сплати на рахунок постачальника. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту зарахування грошової суми, належної до сплати на рахунок постачальника.

На підставі умов Договору постачання товару позивач поставив відповідачу товар за період з 29.10.2008 року по 17.03.2009 року згідно наведених видаткових накладних:

від 29.10.08 № КИВ54085 на суму 3 201,86 грн.; від 29.10.08 № КИВ54086 на суму 4 853,54 грн.; від 12.11.08 № КИВ56501 на суму 6 088,44 грн.; від 12.11.08 № КИВ56505 на суму 167,31 грн.; від 12.11.08 № КИВ56507 на суму 1 590,40 грн.; від 19.11.08 № КИВ57659 на суму 7 412,70 грн.; від 19.11.08 № КИВ57663 на суму 762,60 грн.; від 26.11.08 № КИВ58691 на суму 5 366,64 грн.; від 29.12.08 № КИВ64444 на суму 5 024,69 грн.; від 29.12.08 № КИВ64445 на суму 6 169,08 грн.; від 29.12.08 № КИВ64513 на суму 8 979,60 грн.; від 29.12.08 № КИВ64518 на суму 3 985,76 грн.; від 16.01.09 № КИВ01728 на суму 8361,51 грн., від 16.01.09 № КИВ01729 на суму 6299,64 грн.; від 26.01.09 № КИВ03109 на суму 4 359,84 грн.; від 26.01.09 № КИВ03111 на суму 2 576,28 грн.; від 04.02.09 № КИВ04536 на суму 2 061,00 грн.; від 04.02.09 № КИВ04537 на суму 1 172,16 грн.; від 11.02.09 № КИВ05678 на суму 1 517,16 грн.; від 11.02.09 № КИВ05680 на суму 2 438,88 грн.; 11.02.09 № КИВ05746 на суму 712,80 грн.; від 17.03.09 № КИВ10489 на суму 2 604,24 грн. Всього позивач поставив відповідачу товар за період з 29.10.2008 року по 17.03.2009 року на загальну суму 85706,13 грн.

Відповідач повернув поставлений товар згідно умов Договору постачання товару від 001.03.2008 року за № 017/ал-08 на підприємство позивача за період з 29.12.2008 року по 09.04.2009 року на суму 986,21 грн., що підтверджується накладними на т повернення товару.

Також, відповідач оплатив на банківський рахунок позивача поставлений товар згідно Договору постачання товару від 01.03.2008 року за № 017/ал-08 за період з 07.11.2008 року по 31.07.2009 року на суму 48517,16 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками.

Таким чином, з наданих позивачем документів вбачається, що він поставив відповідачу продукцію на суму 85706,13 грн., з яких 48517,16 грн. відповідач оплатив, на 986,21 грн. відповідач повернув продукцію, решта поставленої за період з 29.12.2008 р. по 17.03.2009 р. продукції на суму 36202,76 грн. залишалась неоплаченою відповідачем.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з правочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті отриманої від позивача продукції складає 36202,76 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4.3. розділу Договору постачання товару від 01.03.2008 року № 017/ал-08, у випадку невиконання, неналежного чи несвоєчасного виконання однією із сторін своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

У зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 4125,76 грн. пені за період за період з 13.02.2009 р. по 02.10.2009 р.

Крім того відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за весь час прострочення і три проценти річних з простроченої суми, що за його розрахунком складає 541,55 грн. 3% річних та 18156,67 грн. інфляційних за період з 13.02.2009 р. по 02.10.2009 р.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені та річних, судом встановлено неможливість перевірки обґрунтованості та правомірності відповідних нарахувань.

По розрахунку пені позивач зазначає період нарахування з 13.02.2009 року по 02.10.2009 року, при цьому наводить різну кількість днів прострочення, які не співпадають з наведеними датами розрахунку. При цьому, наведений період нарахування з 13.02.20009 року правомірно застосовувати лише до накладних від 29.12.2008 року, по решті накладних строк настання зобов’язання станом на 13.02.2009 року ще не настав. Періодів же нарахування пені по кожній сумі позивачем не наведено, що виключає встановлення правомірності такого нарахування і позбавляє суд можливості здійснити власний розрахунок в межах предмету спору (не можливо встановити початок та кінець нарахування пені по кожній сумі).

Аналогічна ситуація з розрахунком 3% річних, позивач стверджує про нарахування відповідних сум за період з 13.02.2009 року по 02.10.2010 року, однак наведена в розрахунку кількість днів прострочення (182) не співпадає з періодом нарахування. Наведений період нарахування з 13.02.20009 року правомірно застосовувати лише до накладних від 29.12.2008 року, по решті накладних строк настання зобов’язання станом на 13.02.2009 року ще не настав. Відсутність періодів нарахування, враховуючи наведене в розрахунку обмеження кількістю днів прострочення, виключає встановлення правомірності такого нарахування і позбавляє суд можливості здійснити власний розрахунок в межах предмету спору.

Крім того, на наведені недоліки розрахунку позову суд звертав увагу позивача в ухвалі про порушення провадження у справі від 26.12.2011 року, в якій зобов’язував позивача обґрунтувати розрахунок позову (пені, інфляційних, річних) з зазначенням відповідних нарахувань по кожній сумі боргу (неоплаченій накладній) з зазначенням дат початку прострочки.

Позивач в судові засідання тричі не з’являвся у зв’язку з віддаленістю місцезнаходження та просив справу розглядати за наявними матеріалами.

Однак, вимоги суду щодо усунення недоліків в розрахунку позову без поважних причин не виконав, що перешкоджає вирішенню спору у відповідній частині.

Згідно з п.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду в разі, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних залишаються судом без розгляду.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних, судом встановлено правильність заявлених до стягнення періодів та фактичних сум прострочення, однак в розрахунок здійснено не вірно, що призвело до значного завищення відповідних нарахувань.

Виходячи з сум фактичної заборгованості та періодів прострочення, з відповідача підлягає стягненню 1329,80 грн. інфляційних за розрахунком суду (за допомогою калькулятора системи «Ліга», який автоматично враховує діючі у відповідні періоди індекси інфляції).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 36202,76 грн. боргу та 1329,80 грн. інфляційних. Вимоги про стягнення 541,55 грн. 3% річних та 4125,76 грн. пені залишаються судом без розгляду. В решті позов задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 898 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Торг»(08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, 66-а, код35095803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-ЛОПСТІКС»(69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок Років Радянської України, б. 41-А, код 35628371) 36202,76 грн. боргу, 1329,80 грн. інфляційних та 898 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Позовні вимоги в частині стягнення 541,55 грн. 3% річних та 4125,76 грн. пені залишити без розгляду.

Суддя Кошик А. Ю.