Рішення № 21662076, 20.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/537

20.02.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армпромсервіс"

про стягнення 136 841, 51 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 136 841, 51 грн., з яких: основний борг –127 458,00 грн., пеня –8 667, 14 грн. та 3% річних –712,37 грн. за договором поставки № 460 від 25.07.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого товару згідно умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.01.2012 р. за участю представників учасників судового процесу, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій фактично зазначає, що сума пені, яка підлягає стягненню, становить 15 804, 72 грн., 3 % річних становлять 1 299, 02 грн., а загальна сума боргу складає 144 561, 81 грн.

Враховуючи, що вищевказана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 р. розгляд справи відкладено на 20.02.2012 р. у зв?язку з нез’явленням у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, вимог суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Суд відзначає, що ухвала про порушення провадження у даній справі від 09.12.2011 та ухвала про відкладення розгляду справи від 23.01.2012 р. направлялись на зазначену у позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців адресу відповідача –03040, м. Київ, вул. Васильківська, 18 та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Армпромсервіс", про що свідчать підписи на поштових повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання повноважних представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих позивачем документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.02.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армпромсервіс" укладено договір поставки № 460, за умовами позивач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором поставити фарбу та фарбники, а відповідач –в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.п. 3.1., 4.2. договору, товар відвантажується відповідно до письмової заявки відповідача не пізніше 7 календарних днів з моменту її погодження позивачем партіями та на поставку кожної партії сторони оформлюють видаткову накладну, яка є невід’ємною частиною договору.

Згідно з п. 5.1. договору перехід права власності на товар, а також ризиків випадкового знищення або пошкодження товару, що поставляється за договором набувається в момент його поставки.

Згідно з п. 6.1. договору товар вважається прийнятим по кількості згідно з кількістю, зазначеною у накладній.

У відповідності до п. 7.1. договору оплата товару відповідачем здійснюється шляхом перерахування на рахунок позивача протягом 15 днів з моменту виставлення рахунків на відповідну партію товару.

Договір, відповідно до п 12.1. набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по ньому, але не пізніше ніж до 31.12.2011 р.

21.09.2011 р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 127 458, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000061.

Вищевказана накладна підписана з боку відповідача та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Армпромсервіс".

Між тим, підставою для передачі такого товару вказано рахунок-фактуру № СФ-0000079 від 21.09.2011 р.

Разом з тим суд відзначає, що сторонами не надано суду будь-яких інших договорів, укладених між ними, а відтак –суд дійшов висновку, що передача товару за видатковою накладною № РН-0000061 від 21.09.2011 р. здійснювалась саме на виконання договору № 460 від 25.07.2011 р., про що також зазначав представник позивача у судовому засіданні.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов’язання щодо оплати товару, отриманого за договором поставки № 460 від 25.07.2011 р., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 127 458, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 804, 72 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 299, 02 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору встановлено, що оплата товару здійснюється протягом 15 днів з моменту виставлення рахунків на відповідну партію товару.

Тож, оскільки видаткова накладна № РН-0000061 від 21.09.2011 р., за якою позивачем передано відповідачу товар, містить посилання на рахунок-фактуру № СФ-0000079 від 21.09.2011 р., суд дійшов висновку, що оплата за отриманий товар Товариством з обмеженою відповідальністю "Армпромсервіс" мала бути здійснена не пізніше 06.10.2011 р.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував та доказів виконання зобов?язань щодо оплати отриманого за договором поставки № 460 від 25.07.2011 р. товару суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 460 від 25.07.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 460 від 25.07.2011 р. у розмірі 127 458, 00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Що ж до вимог позивача про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов?язання у розмірі 15 804, 72 грн. та 3 % річних від простроченої суму у розмірі 1 299, 02 грн. за період з 22.09.2011 р. до 23.01.2012 р. суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 9.2. договору за прострочення платежу відповідач сплачує відповідачу пеню у розмірі 0, 1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача, здійсненого із застосуванням ставки 0, 1 % від суми заборгованості за період з 22.09.2011 р. до 23.01.2012 р. становить 15 804, 72 грн.

Разом з тим суд відзначає, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Також позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки з урахуванням п. 7.1. договору поставки № 460 від 25.07.2011 р. заборгованість з оплати отриманого товару виникла з 07.10.2011 р., в той час як позивач нараховує з 22.09.2011 р.

Згідно розрахунку суду, здійсненого у відповідності до вимог чинного законодавства України, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, за період з 07.10.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 23.01.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 5 358, 47 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 07.10.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 23.01.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно), за розрахунком суду, становить 1 037, 12 грн.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме –основний борг у розмірі 127 458, 00 грн., 5 358, 47 грн. –пені та 1 037, 12 грн. –3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІС" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армпромсервіс" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 18, код ЄДРПОУ 30057480), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІС" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15, код ЄДРПОУ 19407655) заборгованість у розмірі 127 458, 00 (сто двадцять сім тисяч чотириста п’ятдесят вісім грн. 00 коп.) грн., 5 358, 47 (п’ять тисяч триста п’ятдесят вісім грн. 47 коп.) грн. –пені, 1 037, 12 (одна тисяча тридцять сім грн. 12 коп.) грн. –3 % річних та 2 677, 07 (дві тисячі шістсот сімдесят сім грн. 07 коп.) грн. –судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено 27.02.2012 р.