Рішення № 21661944, 20.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/58220.02.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Славянський дом»

ДоПриватного підприємства «Данілов і Ко»

Простягнення 12551,20 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1., дов. № б/н від 10.08.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2., дов. № б/н від 30.08.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славянський дом»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Данілов і Ко»про стягнення 10713,30 грн. основного боргу, 1207,74 коп. пені, 396,41 грн. інфляційних втрат та 233,75 грн. три відсотки річних.

Ухвалою від 28.12.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 03.02.2012 року.

В судовому засіданні 03.02.2012 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.2012 року не зявився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи до 20.02.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2012 року надав усні пояснення по справі, згідно з яким позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні 20.02.2012 року представник відповідача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечив в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.02.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Словянський дім»(далі продавець, позивач) та Приватним підприємством «Данілов і Ко»(далі покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 15/10 (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець зобовязується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору асортимент, кількість та ціна окремої номенклатурної позиції товару визначається у специфікаціях, додатках, додаткових угодах, протоколах до цього договору тощо, які є його невідємною частиною.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що всі розрахунки за цим Договором здійснюються виключно в національній валюті України.

Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата за товар, переданий продавцем покупцю, по кожній накладній здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому Договорі, не пізніше 21 календарних днів з дня поставки товару по кожній накладній.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2010 року та може бути пролонгованим на наступний календарний рік за взаємною письмовою згодою сторін.

Строк дії даного договору у сторонами не продовжувався.

Таким чином, з 01 січня 2011 р. між позивачем та відповідачем припинилися правовідносини за договором поставки № 15/10 від 11.06.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поза межами строку дії договору № 15/10 від 11.06.2010 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 10713,30 грн., що засвідчується видатковою накладною № СК-0123 від 04.02.2011 року на суму 1143,76 грн., видатковою накладною № СК-0208 від 09.02.2011 року на суму 2638,43 грн., видатковою накладною № СК-0218 від 09.02.2011 року на суму 2234,70 грн., видатковою накладною № СК-0207 від 09.02.2011 року на суму 2589,39 грн., видатковою накладною № СК-080 від 03.03.2008 року на суму 1222,08 грн. та видатковою накладною № СК-316 від 16.03.2011 р. на суму 1833,40 грн.

14.06.2011 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про погашення суми боргу у розмірі 10713,30 грн.

Дана вимога позивача відповідачем залишена без належного на те реагування.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем з поставки товару згідно видаткових накладних № СК-0123 від 04.02.2011 року на суму 1143,76 грн., видатковою накладною № СК-0208 від 09.02.2011 року на суму 2638,43 грн., видатковою накладною № СК-0218 від 09.02.2011 року на суму 2234,70 грн., видатковою накладною № СК-0207 від 09.02.2011 року на суму 2589,39 грн., видатковою накладною № СК-080 від 03.03.2008 року на суму 1222,08 грн. та видатковою накладною № СК-316 від 16.03.2011 р. на суму 1833,40 грн. становить 10713,30 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У випадку коли строк виконання не встановлений, або визначається моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.

Боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

Господарським судом міста Києва встановлено, що з вимогою про оплату товару позивач до відповідача звернувся листом 14.06.2011 р., про що свідчить касовий чек поштового відділення. Таким чином, строк з якого починається прострочення з оплати, враховуючи поштовий перебіг та вимоги вищезазначеної норми, настав 26.06.2011 р.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 10713,30 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 233,75 грн. 3 % річних за період з 26.02.2011 р. до 01.12.2010 р. та 396,41 грн. інфляційних втрат за період з березня до листопада 2011 р.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобовязання, дати направлення вимоги про оплату товару, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 140,01 грн.

Суд відмовляє в задоволенні позивної вимоги про стягнення інфляційних нарахувань, оскільки з перерахунку суду за період з липня до листопада інфляція має відємні показники та є меншою нуля.

Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 1207,74 грн. пені з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для стягнення неустойки у вигляді пені її розмір має бути встановлений умовами договору. Оскільки судом було встановлено, що поставка товару відбулася поза межами строку дії договору на підставі видаткових накладних, то відсутні підстави для нарахування та стягнення пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Данілов і Ко»(місцезнаходження: 03113, м. Київ, Шевченківський р-н, просп. Перемоги, 68/1, офіс. 62, код ЄДРПОУ 34532920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянський дом»(місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Леніна, 224-Б, код ЄДРПОУ 30684452) 10713 (десять тисяч сімсот тринадцять) грн. 30 коп. основного боргу, 140 (сто сорок) грн. 01 коп. 3% річних та 1220 (одну тисячу двісті двадцять) грн. 56 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

27.02.2012 року